Постанова № 32989830, 17.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. справа № 1170/2а-1573/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року

у адміністративній справі № 1170/2а-1573/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" до Інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення від 24.03.2011 р. №1106-05/32967633, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" задоволено, та скасовано рішення Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості "Про застосування штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення" від 24.03.2011 р. №1106-05/32967633, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" присуджено з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанову суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач, посилаючись на помилкове застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати з підстав викладених у апеляційній скарзі, та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача.

Заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19.01.2011 р. головним спеціалістом Інспекції Решетовою С.В. була здійснена планова перевірка ТОВ «Копілка» на предмет додержання законодавства про зайнятість населення щодо подання адміністративних даних про всіх прийнятих працівників, інформації про наступне та фактичне вивільнення працівників, працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, недопущення нелегального використання праці іноземців та осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

За наслідками зазначеної перевірки було складено акт контрольного заходу № 14 від 19.01.2011 р. (а.с.6-7), в якому зафіксовано факт використання позивачем праці іноземців та осіб без громадянства, а саме: громадянки Вірменії ОСОБА_3, право на постійне проживання якої підтверджено посвідкою від 20.11.2006 року серії НОМЕР_1; та громадянки Російської Федерації ОСОБА_5, стосовно якої у позивача були відсутні документи, що посвідчують право на постійне проживання в Україні, але яка згідно наказу ТОВ «Копілка» № 46пр від 25.09.2010 року була прийнята на роботу з 25.09.2010 р. на посаду продавця з оплатою праці згідно затвердженого штатно-посадового розкладу з випробувальним терміном 2 місяця (а.с.5), та була звільнена за власним бажанням наказом ТОВ «Копілка» № 60зв від 20.10.2010 р. (а.с.28).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що на вимогу перевіряючого, яка була обумовлена відсутністю повної інформації під час перевірки, та яка письмово була викладена в акті перевірки (а.с.6 оборот) - позивач не надав копій документів, що посвідчують особу ОСОБА_5, а з отриманого відповідачем листа відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Кіровоградській області від 18.03.2011 р. № 8/1166 (а.с.20) з'ясовано, що громадянка РФ ОСОБА_5 дозволу на імміграцію в Україну не отримувала, клопотання щодо набуття громадянства України на території Кіровоградської області не порушувала.

Проте, вищенаведеним обставинам суд першої інстанції не приділив будь-якої уваги, а узяв до уваги наданий позивачем лише під час судового розгляду даної справи наказ ТОВ «Копілка» від 25.09.2010 р "Про відсторонення від роботи", яким ОСОБА_5 відсторонялася від роботи на посаді продавця, у зв'язку з необхідністю отримання нею санітарної книжки, дозволу до виконання праці продавця продовольчих товарів та проходження медичного огляду із зобов'язанням бухгалтерії не нараховувати їй заробітну плату за час відсторонення (а.с.27), та письмові і (а.с.29) усні пояснення гр.ОСОБА_5 про не допущення її до роботи і не отримання нею заробітної плати в ТОВ «Копілка».

За наведених в попередньому абзаці обставин та виходячи з того, що до системи персоніфікованого обліку Управління ПФУ відомості щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_5 за період з 25.09.2010 р. по 20.10.2010 р. позивачем не подавались, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків продавця та отримання нею заробітної плати за даною посадою, а отже і факт використання позивачем її праці, у судовому засіданні не підтвердився.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, наявним в матеріалах справи письмовим доказам, та суперечать нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Так, за змістом адміністративного позову (а.с.3-4), позивач оскаржуючи рішення про застосування відносно нього штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення вказує на шахрайські дії ОСОБА_5, яка під час працевлаштування 25.09.2010 р. надала паспорт РФ і отриманий в ДПІ у 2004 р ідентифікаційний код та пообіцяла згодом надати паспорт України, який за її словами знаходився на реєстрації. Мотивуючи відсутність порушень вимог ст.8 Закону України «Про зайнятість населення» позивач посилається на негайне звільнення ОСОБА_5 відразу після встановлення його службою безпеки факту неподання ОСОБА_5 документів задля отримання паспорту громадянина України та того, що ОСОБА_5 шляхом шахрайських дій намагалася отримати постійне місце роботи. Тобто, позивач вважаючи себе добросовісним роботодавцем, який в силу покладеного на нього законом про працю обов'язку щодо гарантій забезпечення у прийнятті на роботу громадян, виконав свої обов'язки та одразу після встановлення шахрайських дій гр.ОСОБА_5 відмовив у її працевлаштуванні на постійній основі, шляхом звільнення її в період випробувального терміну.

Отже, ні під час перевірки ні при звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі, позивач навіть не згадував про відсторонення гр. ОСОБА_5 від роботи у період з 25.09.2010 р. по 20.10.2010 р., висловивши вказану версію тільки лише в суді першої інстанції, надавши відповідний наказ, який не має номеру, реєстрації його проходження про підприємству, та відповідно викликає сумнів в його наявності як станом на 25.09.2010 року так і на час здійснення відповідачем 19.01.2011 р. перевірки ТОВ «Копілка» на предмет додержання законодавства про зайнятість населення щодо подання адміністративних даних про всіх прийнятих працівників, інформації про наступне та фактичне вивільнення працівників, працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, недопущення нелегального використання праці іноземців та осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості.

Судова колегія проаналізувавши матеріали справи, з урахуванням наведених в попередньому абзаці обставин, та не надання позивачем зрозумілих пояснень стосовно відсутності номеру реєстрації наказу про підприємству, приходить до висновку про відсутність правових підстав для прийняття вказаного наказу позивача до уваги як належного у справі доказу.

Крім того, згаданий наказ позивача 25.09.2010 р "Про відсторонення від роботи" не може вважатися належним доказом у цій справ з підстав, що цей наказ не містить в собі інформації щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.70 КАСУ, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.номеру, реєстрації його проходження про підприємству.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості щодо застосування до позивача штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення. З урахуванням того, що позивач не оспорює у цій справі повноваження відповідача на проведення перевірки, чи дії перевіряючого під час перевірки, або процедуру та строк застосування штрафних санкцій, судова колегія вважає, що перевірці у цій справі підлягають лише питання: стосовно прийняття оскаржуваного рішення на підставі, та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; дотримання відповідачем принципу рівності перед законом; а також щодо обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, пропорційності прийнятого відповідачем рішення відносно ТОВ «Копійка».

Перевіряючи оскаржуване у цій справі рішення відповідача з урахуванням наведених в ст.2 КАСУ критерій, судова колегія бере до уваги, що Конституцією України іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, гарантовано ті ж самі права на трудову діяльність, як і громадянам України.

Так, Кодексом законів про працю України передбачено, зокрема, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України. Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Разом з тим, судова колегія акцентує увагу на тому, що наведені права стосуються іноземців, які мають право на постійне проживання в Україні, що підтверджено посвідкою на постійне проживання, та осіб без громадянства, статус яких підтверджено посвідченням біженця.

Особливості прийому на роботу іноземців та осіб без громадянства визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», положення яких і є вирішальними під час розв'язання спору у цій справі.

Відповідно до статті 8 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю в Україні за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України.

Статтею 8 Закону «Про зайнятість населення» передбачено, що роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, саме наведеною нормою визначено, що у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Процедуру видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства врегульовано затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 р. N 322 «Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства». Цим Порядком визначено, що оформлення документів, необхідних для отримання дозволу на використання праці іноземців здійснює роботодавець, який запрошує на роботу іноземця, а дозвіл на використання праці іноземця видається центром зайнятості Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за місцем реєстрації роботодавця як платника страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за умови відсутності в країні (регіоні) працівників, спроможних виконувати відповідні роботи, або наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця. Саме зазначений дозвіл надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю конкретного іноземця на конкретному робочому місці або певній посаді.

Для отримання дозволу на використання праці іноземця роботодавець зобов'язаний подати до відповідного центру зайнятості наступні документи: заяву; дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи; документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості; довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів (обов'язкових платежів); довідку центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом; квитанцію про внесення плати за розгляд заяви; копію проекту трудового договору (контракту), засвідчену роботодавцем; довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретного органу - також підписану його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов'язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці; довідку органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України; довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством; копії статуту та свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку; копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця; копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані. За розгляд заяви про надання дозволу на використання праці іноземця чи продовження строку його дії з роботодавця справляється плата у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Дозвіл на використання праці іноземця видається строком до одного року, який у разі потреби може бути продовжено, якщо роботодавець вчасно, а саме не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії дозволу, звернеться до відповідного центру зайнятості.

Рішення про видачу або відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця чи продовження строку його дії приймається протягом 30 календарних днів, про що роботодавець повідомляється центром зайнятості письмово, а відмову у видачі дозволу на працевлаштування може бути оскаржено роботодавцем у Державному центрі зайнятості або в суді.

При цьому, роботодавець зобов'язаний письмово повідомляти відповідний центр зайнятості про початок та припинення роботи іноземцем (протягом 3-х робочих днів з дня початку або припинення роботи), та забезпечувати реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному органі внутрішніх справ. А якщо іноземець не став до роботи у передбачений контрактом термін з причин, що згідно з законодавства не є поважними, роботодавець протягом 3-х робочих днів повинен письмово повідомити про це відповідний центр зайнятості та орган внутрішніх справ. Також роботодавець зобов'язаний подавати до відповідного центру зайнятості (за місцем реєстрації у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) державну статистичну звітність за формою N 2-ТМ (трудова міграція) двічі на рік, а саме, до 8 січня та до 8 липня. Після закінчення терміну дії дозвіл на працевлаштування повертається роботодавцем до відповідного центру зайнятості.

Отже, наведені вище положення свідчать про те, що роботодавець - платник збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстрованого у місцевих центрах зайнятості, може укласти трудовий договір з іноземцем лише при наявності оформленого і виданого Державним центром зайнятості Мінпраці або за його дорученням відповідними центрами Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя дозволу на працевлаштування, та в подальшому звітувати до відповідного центру зайнятості, і повідомляти останнього про початок і припинення роботи іноземцем, у тому числі і про те, що прийнятий на роботу іноземець не приступив до роботи.

Матеріали даної справи безспірно підтверджують, що позивач проігнорував вищенаведені приписи законів, якими регулюються правовідносини по працевлаштуванню іноземців та осіб без громадянства, що свідчить про правомірність висновків відповідача про застосування до ТОВ «Копілка» штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення, тобто використання праці громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 без дозволу на використання праці іноземця.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним фактам при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, що є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав. Тобто, судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості - задовольнити

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року - скасувати, та прийняти нову постанову якою

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" до Інспекції по контролю за додержання законодавства про зайнятість населення Кіровоградського обласного центру зайнятості про скасування рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення від 24.03.2011 р. №1106-05/32967633 - відмовити

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що визначені ст.212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов