Постанова № 32989749, 14.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 924/674/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" від 19.07.2013 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.13 р. у справі № 924/674/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Гавришко Володимира Петровича, смт. Підволочиськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець - Подільський комбікормовий завод", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 170 022,00 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Макух Ю.І. - представник, довіреність в справі.

від відповідача - Сидоренко О.Е. допущений до участі у справі як слухач, оскільки з довіреності № 63 від 12.08.2013 р., яка була надана у судовому засіданні, вбачається, що вона вчинена 12.08.2013 р. та є чинною на час розгляду справи у суді І інстанції.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 р., у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 924/674/13 судді Бучинської Г.Б. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій суддів, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду справи № 924/674/13 колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Розізнана І.В.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.07.2013 р. у справі № 924/674/13 (суддя Субботіна Л.О.) задоволено позов Фізичної особи-підприємця Гавришко Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" та стягнуто з відповідача на користь позивача 170 022,00 грн. заборгованості та 3 400,45 грн. судового збору. При прийняті рішення суд виходив з того, що відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, позовні вимоги про стягнення 170 022,00 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" звернулося з апеляційною скаргою від 19.07.2013 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2013 р. у справі № 924/674/13 та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним необґрунтованим, винесене з неповним з'ясуванням обставин справи, дослідженням доказів, неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції проігноровано клопотання ТзОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" про перенесення розгляду справи на іншу дату та розглянуто справу без участі відповідача, чим порушено статті 22, 77 ГПК України та позбавлено можливості відповідачу належним чином захистити свої права з документальним підтвердженням своїх доводів та заперечень. Розгляд справи відбувся з неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення, що спричинило винесення незаконного рішення. Судом не повною мірою досліджено суті договірних відносин між позивачем та відповідачем. Виконання зобов'язання за договором не збігається з моментом його укладення, договір має бути укладений у письмовій формі (п. 3 Роз'яснення ВАСУ від 6 жовтня 1994 р. № 02-5/706), адже "свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формами угоди є винятком, а обов'язкова письмова форма угоди - правилом" (п. 6 Роз'яснення ВАСУ від 12 березня 1999 р. № 02-5/111). Підписання ж тільки накладної, на яку посилається позивач, як на доказ укладення договору поставки із відповідачем, підтверджує виключно факт прийому-передачі товару і не містить умов, які є істотними для договору поставки. Висновок суду про укладення договору поставки, що здійснений на підставі видаткових накладних є лише припущенням, не підтвердженим документально, що не може бути покладено в основу законного та обґрунтованого рішення. Усі надані для суду документи не дають змогу визначити для чого саме здійснювалась передача вказаної продукції: для продажу, зберігання, тощо. За відсутності письмового договору, який би визначав істотні умови передачі товару та визначав би права і обов'язки сторін, не можна стверджувати про те, що у ТзОВ "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" є зобов'язання зі сплати 170 022,00 гри. за макуху соєву. Сума зі сплати 170 022,00 грн., не має статусу "боргу", а відтак позивач не вправі вимагати через суд стягнення вказаної суми. Судом помилково взято до уваги документи, виписані з порушенням вимог чинного законодавства, з наданих до суду видаткових накладних не вбачається отримувача товару, а тому встановити наявність у цієї особи цивільної правоздатності, достатньої для вчинення правочину, не представляється можливим; не можливо ідентифікувати особу, яка ставила свій підпис на видаткових накладних, а отже - встановити наявність у неї на те повноважень.

Відповідач Фізична особа-підприємець Гавришко Володимир Петрович у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2013 р. по справі № 924/674/13 без змін, апеляційну скаргу за № 563 від 19.07.2013 р. подану ТзОВ "Кам'янець - Подільський комбікормовий завод" - без задоволення, посилаючись на те, що неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо йому надіслано ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання. Оскільки позивачем на протязі січня-лютого місяців 2012 р. проводилась регулярна поставка відповідачу товару - макухи соєвої на загальну суму 2 342 601, 00 грн., а відповідач регулярно, хоча частково, оплачував вартість поставленої продукції, фактично сплативши за отриманий товар 1 913 250,00 грн., то згідно вимог ЦКУкраїни відповідач прийняв пропозицію позивача укласти договір. Часткова оплата за поставлений товар свідчить про визнання відповідачем позову. Право відповідача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту згідно ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Оскільки, відповідач включив до сум податкового кредиту повну вартість придбаної ним від позивача макухи соєвої, то тим самим він, в черговий раз, підтвердив сам факт придбання (купівлі) ним товару - макухи соєвої, з метою використання її в своїй господарській діяльності. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на Роз'яснення ВАСУ, які втратили свою чинність згідно Постанов ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р та № 11 від 29.05.2013 р. Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Не зазначення в накладній посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції не є тим порушенням, яке впливає на юридичну достовірність даного документу. Отже, видаткові накладні, згідно яких поставлявся товар відповідачу, є належними документами, що підтверджують факт здійснення поставки товару.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що договору не укладали; поставляли товар за усною домовленістю по видаткових накладних, а оплачували після отрмання, однак частково і далі платити відмовляються; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до видаткових накладних № ГП-0000001 від 02.01.2012 р., № ГП-0000002 від 02.01.2012 р., № ГП-0000004 від 03.01.2012 р., № ГП-0000005 від 03.01.2012 р., № ГП-0000008 від 04.01.2012 р., № ГП-0000009 від 05.01.2012 р., № ГП-0000011 від 11.01.2012 р., № ГП-0000013 від 11.01.2012 р., № ГП-0000014 від 11.01.2012 р., № ГП-0000015 від 11.01.2012 р., № ГП-0000018 від 12.01.2012 р., № ГП-0000019 від 12.01.2012 р., № ГП-0000022 від 17.01.2012 р., № ГП-0000023 від 17.01.2012 р., № ГП-0000032 від 23.01.2012 р., № ГП-0000033 від 23.01.2012 р., № ГП-0000054 від 08.02.2012 р., № ГП-0000056 від 09.02.2012 р., № ГП-0000059 від 10.02.2012 р., № ГП-0000060 від 11.02.2012 р., № ГП-0000061 від 13.02.2012 р., № ГП-0000075 від 18.02.2012 р., № ГП-0000076 від 20.02.2012 р., № ГП-0000079 від 22.02.2012 р. відповідач - Товариство з обмеженною відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод", що зазначений у видаткових накладних одержувачем товару, отримав у позивача - Фізичної особи-підприємця Гавришко Володимира Петровича макуху на загальну суму 2 342 601,00 грн., про що свідчать підписи осіб, що відвантажили та осіб, що отримали товар, скріплені печатками обох сторін (а.с.16-39).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в сумі 1 913 250,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.01.2012 р., 10.01.2012 р., 12.01.2012 р., 13.01.2012 р., 17.01.2012 р., 24.01.2012 р., 26.01.2012 р., 06.02.2013 р., 09.02.2012 р., 10.02.2012 р., 17.02.2012 р., 22.02.2012 р., 30.03.2012 р. (а.с.40-52).

15.02.2013 р. позивач на адресу вілповідача надіслав рекомендованим листом, що стаерджується поштовою квитанцією та описом вкладення у поштове відправлення (а.с.10-11), вимогу-претензію з вимогою у семиденний термін сплатити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 170 022, грн. (а.с.12-13).

Однак, претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) предбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем відбувся усний договір поставки макухи, шляхом виписки видаткових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства.

В даному випадку законом не передбачена обов'язкова письмова форма укладення договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Отже, оскільки між сторонами укладений усний договір, яким не передбачалося розстрочення платежу, відповідач мав розрахуватися за поставлений товар (макуху) повністю, після його отримання згідно видаткових накладних.

Згідно пункту 1 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України і не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, правомірно прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 170 022,00 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду доказів оплати заборгованості та не спростовано факту отримання товару.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, не ґрунтуються на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини, тому не впливають на висновки суду і на правомірність прийнятого місцевим господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи щодо незадоволення клопотання та розгляд справи без участі відповідача також не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки розгляд справи судом двічі відкладався за клопотанням відповідача (а.с.60-65,68-75). Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася і суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відхилення третього клопотання відповідача та можливість розгляду справи за відсутності його представника.

Крім того, відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Представник відповідача належним чином 17.06.2013 р. був повідомлений про оголошення перерви в судовому засіданні до 09.07.2013 р., про що є його підпис на розписці (а.с.73).

Отже, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 09.07.2013 р. у справі № 924/674/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець-Подільський комбікормовий завод" від 19.07.2013 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

І.В.Розізнана