Постанова № 32989590, 13.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2013 р. Справа № 914/84/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТрастТер" №ю-220413/3 від

22.04.13 року

на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.13 року

у справі № 914/84/13

за позовом: Приватного підприємства "ТрастТер", м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі

Львівської філії АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", м. Львів

про: визнання недійсним Додаткового договору №3 від 22.08.2009 року до Кредитного

договору №260/М1 від 23.08.2006 року

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Презлята С.З. (довіреність №141/03 від 15.04.2013 року);

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2013 року у справі №914/84/13 (суддя Мазовіта А.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - Приватне підприємство «ТрастТер» не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати неукладеним додатковий договір №3 від 22.08.2009 року до кредитного договору №260/М1 від 23.08.2006 року, укладений між Приватним підприємством «ТрастТер» і Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Львівської філії АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК". Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги та покликаючись, зокрема, на ст. ст. 92, 203, 215, 647,1054 ЦК України та п.6.10.2 статуту ПП «ТрастТер» зазначає, що додатковий договір №3 від 22.08.2009 року, укладений директором ПП «ТрастТер» із перевищенням наданих статутом повноважень, а тому, вважає, що такий слід визнати недійсним.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" в особі Львівської філії АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, зокрема, що кредитний договір від 23.08.2006 року №260/М1, укладений між сторонами, зі сторони позивача підписав директор Цебак М.С., який відповідно до наказу №3-к від 05.04.1997 р., призначений засновником на посаду директора з повноваженнями, визначеними статутом ПП «ТрастТер». Покликаючись на пункт 6.3 статуту позивача зазначає, що директору надано право діяти без довіреності від імені підприємства, укладати господарські та інші угоди від імені підприємства, здійснювати банківські, фінансові, кредитні операції. Окрім того, вказує, що на вимогу банку, позивачем надано рішення засновника Терлецького М.Ю. від 07.08.2006 року №139, в якому останній надав вказівку директору підприємства Цебаку М.С. відкрити кредитну лінію в ЛФ АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в сумі 1 000 000,00 грн. На підтвердження повноважень у Цебака М.С. для підписання додаткового договору №3 від 22.08.2009 року, після внесення змін до статуту ПП «ТрастТер», покликається на рішення засновника №410 від 07.07.2009 року.

З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року, вирішення питання про прийняття до провадження апеляційної скарги Приватного підприємства "ТрастТер" №ю-220413/3 від 22.04.2013 року на рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013 року у даній справі відкладалось до моменту надходження матеріалів справи №914/84/13 на адресу Львівського апеляційного господарського суду.

30.07.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №914/84/13.

30.07.2013 року на адресу Львівського апеляційного Львівського апеляційного господарського суду повторно надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "ТрастТер", м.Львів за вих.№ю-13052013/1 від 13.05.2013 року на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.03.13 року у справі № 914/84/13 про зупинення провадження у справі. Однак, колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2013 року провадження у справі №914/84/13 поновлено.

Відповідно до п.3.14. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зловживанням процесуальними правами слід вважати, зокрема, подання учасниками судового процесу апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній. З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 31.07.2013 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТрастТер", м.Львів за вих.№ю-13052013/1 від 13.05.2013 року на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.03.13 року у справі № 914/84/13, залишено без задоволення та разом із доданими матеріалами приєднано до матеріалів даної справи.

У зв'язку із надходженням матеріалів справи, Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 01.08.2013 року, визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні. Цією ж ухвалою, зобов'язано скаржника надати суду належні докази сплати та зарахування судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 573,50 грн. Однак, скаржник зазначені вимоги суду не виконав, витребувані докази не подав.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним повідомлявся про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7901006788044 від 01.08.2013 року. З огляду на те, що явка уповноваженого представника позивача обов'язковою не визнавалась, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив в задоволенні такої відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013 року у справі №914/84/13 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 23 серпня 2006 р. між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк" (банк) та ПП "ТрастТер" (позичальник) було укладено кредитний договір №260/М1. За цим договором банк (відповідач) відкриває позичальнику (позивачу) відкличну поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 000 000 грн. 00 коп. на термін до 22 серпня 2009 р. зі сплатою 19% річних на поповнення обігових коштів.

22 серпня 2009 р. сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору №260/М1 від 23.08.2006 р., яким збільшили максимальний ліміт заборгованості до 1 414 435 грн. 25 коп. на термін до 21 серпня 2011 р. зі сплатою 26% річних. На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти, що підтверджується випискою по банківському рахунку.

Як вбачається з тексту додаткового договору №3 від 22.08.2009 р. до кредитного договору №260/М1 від 23.08.2006 р., він підписаний від імені відповідача директором ПП "ТрастТер" Цебаком М.С. та скріплений печаткою відповідача.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, який є підставою виникнення взаємних прав і обов'язків між його сторонами, позивач повинен довести належними та допустимими доказами відповідно до ст. ст. 32, 33 ГПК України невідповідність спірного договору, встановленим вимогам чинного законодавства.

Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 ГК України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно п. 6.4.1. статуту ПП "ТрастТер" (в редакції станом на 30.06.2008 р.) генеральний директор призначається на посаду рішенням засновника підприємства володіє тими ж правами, що і директор, представляє інтереси засновника в діяльності підприємства, в деяких випадках може скасувати наказ директора. Має право підпису на всіх банківських документах, вартість яких становить понад 5000 грн.

Пунктом 6.10.2. статуту ПП "ТрастТер" встановлено, що директор не має права підписувати банківські документи, сума яких становить понад 5000 грн., такі документи має право підписувати тільки генеральний директор.

Відповідно до п. 6.2. статуту ПП "ТрастТер" засновник має право на виконання будь-яких дій щодо управління підприємством, які не заборонені законодавством.

7 серпня 2006 р. засновником ПП "ТрастТер" Терлецьким М.Ю. було прийнято рішення (за вих. №139) про відкриття кредитної лінії у ЛФ АБ "Брокбізнесбанк" на суму 1 000 000 грн. 00 коп. Вказаним рішенням також доручено директору Цебаку М.С. підписати всі документи з оформлення кредитної лінії та кредитний договір.

22 квітня 2008 р. засновником ПП "ТрастТер" Терлецьким М.Ю. було прийнято рішення (за вих. №126) про збільшення суми кредиту з 1 000 000 грн. 00 коп. до 1 500 000 грн. 00 коп. Вказаним рішенням також уповноважено директора ПП "ТрастТер" Цебака М.С. підписати кредитний договір на суму 1 500 000 грн. 00 коп.

7 липня 2009 р. засновником ПП "ТрастТер" Терлецьким М.Ю. було прийнято рішення (за вих. №410) про продовження терміну кредитного договору до 22.08.2011 р. та погашення основної суми кредиту згідно графіку. Вказаним рішенням також уповноважено директора Цебака М.С. підписати додаткову угоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що Цебак М.С., діючи на підставі рішень засновника ПП "ТрастТер" Терлецького М.Ю. за вих. №139 від 07.08.2006 р., вих. №126 від 22.04.2008 р., вих. №410 від 07.08.2009 р., мав належний обсяг цивільної дієздатності та діяв в межах повноважень наданих йому законодавством України, виступав від імені ПП "ТрастТер" та діяв в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно, а відтак, був уповноважений підписувати всі документи з оформлення кредитної лінії та кредитний договір, угоду про внесення змін - додатковий договір №3 від 22.08.2009 року до кредитного договору №260/М1 від 23.08.2006 року. Наведені обставини підтверджуються документальними доказами, які містяться в матеріалах справи та скаржником в суді апеляційної інстанції не спростовано.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно застосував при прийнятті оскаржуваного рішення норму абз. 6 ч. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з якою вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Доводи апелянта про порушення ст.647 ЦК України при укладенні спірного додаткового договору до кредитного договору, спростовуються заявою №140 від 07.08.2006 року ПП «ТрастТер», адресованою директору Львівської філії АБ «БРОКБІЗНЕСБАН», про відкриття кредитної лінії, копія якої міститься в матеріалах справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Крім того, враховуючи те, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а вимоги, викладені в ухвалі суду від 01.08.2013 року не виконано, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідно до ст.49 ГПК України із скаржника - ПП «ТрастТер» слід стягнути судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "ТрастТер" №ю-220413/3 від 22.04.13 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.13 року у справі №914/84/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства «ТрастТер» (79018, м. Львів, вул.Стороженка, 12, Код ЄДРПОУ: 19328849) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 573,50 грн. за наступними реквізитами: банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620, рахунок 31216206782006.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 14.08.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.