Постанова № 32989583, 12.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 5027/912/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Кравчук Н.М.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від прокуратури - Яворський Я.І.

від позивачів - не з'явились

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3, б/н від 04.03.2013 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 20.02.2013 року (підписане 22.02.2013 року), суддя Проскурняк О.Г.

у справі № 5027/912/2012

за позовом Чернівецького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі:

1.Чернівецької обласної державної адміністрації, м. Чернівці

2. Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області, м. Чернівці

до відповідача-1 Державного підприємства "Кіцманський ліс АПК", м. Кіцмань

до відповідача-2 приватного підприємця ОСОБА_3, с. Мамаївці, Чернівецька область

про визнання недійсною угоди, приведення земельної ділянки у попередній стан та повернення ДП «Кіцманський ліс АПК»

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 20.02.2013 року по справі № 5027/912/2012 позов Чернівецького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, заявлений в інтересах держави в особі: Чернівецької обласної державної адміністрації та Державної інспекції сільського господарства в Чернівецькій області до відповідачів: ДП "Кіцманський ліс АПК" та ПП ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсною угоду про співпрацю від 20 липня 2011 року укладену між ДП "Кіцманський ліс АПК" та ПП ОСОБА_3 щодо довгострокового тимчасового користування. Поряд з цим, суд зобов'язав ПП ОСОБА_3 земельну ділянку лісового фонду площею 9,00 га, розташовану на території Станівецького лісництва у кварталах № 30, 47 Нижньостанівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району Чернівецької області, привести у попередній стан та повернути ДП "Кіцманський ліс АПК".

Суд у рішенні посилаючись на норми ч.4 ст.18 п.6 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України, ст.ст.116, 122 Земельного кодексу України, ст.202, ч.1 ст.207 ГК України, вказує на те, що рішення органу виконавчої влади, погодженого з постійним користувачем лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства про надання ПП ОСОБА_3 у довгострокове тимчасове користування земельної ділянки лісового фонду не приймалось, з огляду на що відсутні підстави для укладення договору від 20.07.2011 року. Таким чином, суд прийшов до висновку про підставність позовних вимог щодо визнання недійсним вказаного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 20.02.2013 року по справі №5027/912/2012, в позові відмовити, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, звертає увагу суду на наявність висновку Кіцманської районної адміністрації №23/4-173 «Про погодження надання земельної ділянки в довгострокове тимчасове користування, лісової ділянки площею 9,00 га у кварталі №30 виділ 8 в адмінмежах Нижньостанівецької сільської ради», відповідно до якого ПП ОСОБА_3 погоджено надання в довгострокове тимчасове користування лісову ділянку площею 9,00 га у кварталі №30 та №47 (враховуючи зміни внесені листом від 25.11.2011 року) Станівецького лісництва для використання у туристично-рекреаційних цілях для створення вольєра (інкубатора) із розведення мисливської фауни в адміністративних межах Нижньостановецької сільської ради (за межами населеного пункту), а листом Чернівецької обласної державної адміністрації від 20.07.2011 року №01.24-90/2909 надано погодження на укладення угоди про співпрацю міх ДП «Кіцманський ліс АПК» та ПП ОСОБА_3 щодо спільного використання земельної ділянки площею 9 га на 20 років. Поряд з цим, на думку скаржника, жодним нормативним актом не передбачено, що рішення про виділення в довгострокове користування лісової ділянки повинно прийматись у формі розпорядження, а не листа. Крім того, зазначає, що за користування земельною ділянкою відповідачем вносилась плата на підставі додатку №1 від 12.11.2012 року до угоди про співпрацю від 20.07.2011 року №1. Таким чином, посилаючись на ст.ст.179, 207 ГК України, ст.626, 628, 627, 638, 640, 651 ЦК України, ст.1, 16, 18, 22 Лісового кодексу України, зазначає про безпідставність позовних вимог.

Розпорядженням голови суду від 12.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Зварич О.В., склад судової колегії змінено.

Представники сторін в судове засідання - 12.08.2013 року не з'явились.

Відповідач-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог апелянта заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (від 25.03.2013 року вих.№49-56-12). Зокрема, зазначав, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності та звертав увагу суду на те, що оскаржувана угода укладена за відсутності рішення органу виконавчої влади (облдержадміністрації), а саме розпорядження, та на безоплатній основі, з огляду на що, наявні підстави для визнання такої угоди недійною.

Від Чернівецької обласної адміністрації до суду надійшов відзив (від 22.03.2013 року), в якому остання просить залишити без змін оскаржуване рішення, вказуючи, що облдержадміністрація відповідного розпорядження щодо спірної земельної ділянки не приймала, з огляду на що, були відсутні підстави для укладення договору про співпрацю щодо довгострокового тимчасового користування земельною ділянкою лісового фону.

Слід зазначити, що представник скаржника (відповідача-2) був присутній в попередніх судових засіданнях 27.05.2013 року, 10.06.2013 року, 25.06.2013 року, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 285-р від 03.07.2007 року "Про впорядкування використання земель лісогосподарського користування в Кіцманському районі", Державному підприємству "Кіцманський ліс агропромислового комплексу" надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельну ділянку площею 740,2 га. розташовану на території Нижньостанівецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

20.07.2011 року між Державним підприємством "Кіцманський ліс агропромислового комплексу" та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено угоду про співпрацю щодо довгострокового тимчасового користування терміном на 20 років, земельною ділянкою лісового фонду загальною площею 9,00 га, розташованою на території Станівецького лісництва у кварталах № 30, 47 Нижньостанівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району Чернівецької області.

Слід зазначити, що в суді апеляційної інстанції скаржником подано додаток №1 від 12.11.2012 року до угоди про співпрацю (щодо довгострокового тимчасового користування) від 20.07.2011 року між ДП «Кіцманський ліс АПК» та ПП ОСОБА_3 (арк. справи 76), в якому вказано, що підприємець зобов'язується оплатити за користування земельною ділянкою площею 1,8492 га у розмірі 1,5 ставки земельного податку, що становить 3146,14 грн. (1701,35 за 1 га земельної ділянки на рік), проте така не була подана суду першої інстанції та не досліджувалась судом, про наявність такої ПП ОСОБА_3, який був присутній у судових засіданнях не вказував.

До вказаного додатку долучено копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №403 від 11.12.2012 року, №21 від 07.02.2013 року, №32 від 15.02.2013 року (на загальну суму 944 грн.), проте, такі датовані після звернення прокурора з позовом до суду по даній справі (вх.№ господарського суду Чернівецької області 912 від 10.12.2012 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.2 ст.3 Земельного кодексу встановлено, що земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації", нормами земельного та лісового законодавства.

Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Акти місцевих дерджавних адміністрацій) встановлено на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону, правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 18 Лісового кодексу України, довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Пунктом 6 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно із ч.1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, а у відповідності до ч.4 статті 122 вказаного кодексу визначено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Судом встановлено, що Чернівецькою обласною держаною адміністрацією не приймалось рішень (розпоряджень) про виділення приватному підприємцю ОСОБА_3 в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки площею 9,00 га, розташованої на території Станівецького лісництва у кварталах № 30, 47 Нижньостанівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району Чернівецької області, що перебуває у державній власності та в постійному користуванні ДП "Кіцманський ліс АПК".

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону. Частинами 1 - 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи те, що органом виконавчої влади рішення, погодженого з постійним користувачем лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства, про надання ПП ОСОБА_3 у довгострокове тимчасове користування земельної ділянки лісового фонду не приймалось, то, укладена між відповідачами угода про співпрацю щодо довгострокового тимчасового користування від 20 липня 2011 року не відповідає вимогам норм статей 18, 31 Лісового кодексу України та статті 122 Земельного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про визнання даної угоди недійсною.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи відсутність у відповідача-2 підстав для користування лісовою ділянкою, суд обґрунтовано вказує на наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо приведення у попередній стан та повернення постійному користувачу ДП «Кіцманський ліс АПК» земельної ділянки лісового фонду площею 9,00 га, яка розташована на території Станівецького лісництва у кварталах № 30, 47 Нижньостанівецької сільської ради (за межами населеного пункту) Кіцманського району Чернівецької області.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 20.02.2013 року по справі № 5027/912/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_3 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Кравчук Н.М.

Хабіб М.І.