Рішення № 32989394, 01.08.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р.Справа № 922/2985/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Кегичівка про стягнення 2 593,92 грн. за участю представників:

позивача - Протопопова І.В., довіреність №1161 від 20.12.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (відповідача) суму основного боргу в розмірі 9 556,85 грн., пеню в розмірі 169,05 грн., 3% річних в розмірі 64,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15,95 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором №550485 про надання послуг електрозв'язку від 01.02.2001 р. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Через канцелярію суду надав довідку про поточні рахунки позивача у фінансових установах банку, яку долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у наданих до суду письмових запереченнях на позов (вх.№27452) відповідач просить у позові відмовити, посилаючись на те, що відповідач не вбачає своєї вини у виникненні заборгованості за послуги зв'язку, оскільки є бюджетною установою та отримує фінансування з Державного бюджету України. Водночас відповідач гарантує погашення боргу при надходженні відповідних бюджетних коштів із Державного бюджету України. Відповідач також заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору в розмірі 1 720,50 грн., обґрунтовуючи це тим, що він є бюджетною організацією, у кошторисі якої відсутні кошти для погашення судового збору. Крім того, відповідач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами не заперечує, в частині клопотання щодо звільнення відповідача від сплати судового збору в розмірі 1 720,50 грн. заперечує.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника за наявними у справі матеріалами, суд вважає за можливе задовольнити його як таке, що не суперечить інтересам сторін та вимогам чинного законодавства.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.02.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір №550485 про надання телекомунікаційних послуг (далі - договір) і відкрито особовий рахунок №550485.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку 1 і безоплатні послуги, перераховані в Додатку 2, а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

В п. 3.2.8. договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані у кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

У пункті 4.2. договору сторони передбачили, що відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою згідно з виставленими рахунками з урахуванням лімітів 1 000 грн. на 2011 р.

Згідно з п.4.5. договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Відповідно до п.4.6. договору у разі застосування авансової системи оплати відповідач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком) до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

Позивач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 528,33 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, за період з жовтня 2012 р. по травень 2013 р. надав відповідачеві телекомунікаційні послуги, які останній прийняв, але розрахувався за отримані послуги не в повному обсязі, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача рахунки-акти за телекомунікаційні послуги №10.2012.550485 від 31.10.2012 р., №11.2012.550485 від 30.11.2012 р., №12.2012.550485 від 31.12.2012 р., №1.2013.550485 від 31.01.2013 р., №2.2013.550485 від 28.02.2013 р., №3.2013.550485 від 31.03.2013 р., №4.2013.550485 від 30.04.2013 р.,№5.2013.550485 від 31.05.2013 р. (а.с.20-27), які було залишено відповідачем без оплати.

Факт направлення позивачем рахунків-актів на адресу відповідача підтверджується копією листа ХФ ТОВ "Укркур'єр" (а.с.28-29).

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 2 528,33 грн. за телекомунікаційні послуги, яку до цього часу відповідачем не погашено.

До того ж, зі змісту наданих відповідачем письмових заперечень на позов (вх.№27452) вбачається, що відповідач факт наявності заборгованості за телекомунікаційні послуги в розмірі 2 528,33 грн. визнає, але вважає її такою, що виникла не з його вини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач у наданих до суду поясненнях факт існування боргу за телекомунікаційні послуги в розмірі 2 528,33грн. визнав, але доказів його сплати суду не надав, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних в розмірі 18,85 грн. та 3,40 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2012 р. по травень 2013 р., суд дійшов висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

В п.5.8. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги нараховується пеня, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених коштів у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування пені в розмірі 43,34 грн. за період з грудня 2012 р. по травень 2013 р., суд дійшов до висновку про те, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору в розмірі 1 720,50 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач в обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області є бюджетною організацією, у кошторисі якої відсутні кошти для погашення судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Дана правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору та, вирішуючи питання розподілу судового збору, керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України і покладає судовий збір в розмірі 1720,50 грн. на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 30, код ЄДРПОУ 03196475, п/р 35218001000951 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, п/р 26003592 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589) 2 528,33 грн. основного боргу, 43,34 грн. пені, 18,85 грн. 3% річних, 3,40 грн. інфляційних втрат та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.