Рішення № 32989362, 07.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11109/13 07.08.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант Авто»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 11140,32 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Кірсанова К.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто» (далі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - Відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування) в розмірі 11 650,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

В судовому засіданні 07.08.2013 представником Позивача заявлено усне клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11 650,32 грн. на суму франшизи за полісом № ВВ/5468059, у відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування» та пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв'язку з чим сума позовних вимог зменшується та становить 11140,32 грн. (11650,32 - 510 = 11140,32).

Отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України, має місце нова ціна позову, з якої і підлягає вирішенню спір в даній справі.

Від Відповідача 18.07.2013 через відділ діловодства суду надійшла витребувана судом копія полісу № ВВ/5468059, а також платіжне доручення № 96915 від 12.06.2013 про сплату Позивачу 11140,32 грн. матеріальної шкоди, в зв'язку з чим Відповідач клопочеться припинити провадження у справі в цій частині, в іншій частині щодо стягнення 510 грн. франшизи в позові відмовити, з поверненням судового збору з Державного бюджету України.

Представник Відповідача в судове засідання 07.08.2013 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2008 в м. Львові на вул. Луганська скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ЗАЗ», д.р.н. ВС0773АР, яким керував Михайлишин І.В. та автомобіля «Шевроле», д.р.н. ВС2246ВН, яким керував Курило П.П. Дана обставина підтверджується розгорнутою довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 16.03.2009 № 36/616СК, копія якої міститься в матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Шевроле», д.р.н. ВС2246ВН (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Курило П.П. на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування № 19G-0118319 від 17.12.2007 (далі - Договір добровільного страхування); вигодонабувачем за вказаним договором по страхуванню є ТОВ «ПростоФінанс».

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, на замовлення Позивача суб'єктом оціночної діяльності - ДП «Експерт Сервіс Авто» 20.02.2009 було складено Висновок автотоварознавчого дослідження (далі - Висновок), з якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля у результаті його пошкодження при ДТП, складає 14811,89 грн.

При цьому, з Висновку слідує, що коефіцієнт фізичного зносу (Ез) для складових цього автомобіля дорівнює " 0,0000"; Відповідачем не надано доказів протилежного.

Водночас, з Акту виконаних робіт № ЗА-0000885 від 28.01.2009 по ремонту Застрахованого автомобіля від СТО ВАТ «Галичина-Авто», вбачається, що фактична вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля склала 12025,07 грн. (з ПДВ).

Наведені у даній калькуляції СТО роботи та замінені деталі знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями, що зазначені у довідці ВДАІ, що була складена на місці вищевказаної ДТП.

На підставі вищевказаних документів, керуючись умовами Договору добровільного страхування, Позивачем було складено Страховий акт № 60863 від 06.07.2010, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в сумі 11 650,32 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1661 від 09.07.2010, листом вигодонабувача № КС 721/1 від 02.02.2009 та заявою страхувальника від 09.04.2009, які залучені до матеріалів справи.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ЗАЗ», д.р.н. ВС0773АР, Михайлишиним І.В., під час експлуатації вказаного автомобіля.

Вину Михайлишина І.В. у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою від 31.12.2008 Сихівського районного суду міста Львова по справі № 3-20622/2008.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Михайлишина І.В. при експлуатації автомобіля «ЗАЗ», д.р.н. ВС0773АР, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № ВВ/5468059 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25500 грн., франшиза - 510 грн.

Отже, Відповідач є особою, на яку вищевказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації Михайлишиним І.В. автомобіля «ЗАЗ», д.р.н. ВС0773АР, на час спірної ДТП.

При дослідженні наданих Позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є Акт виконаних робіт № ЗА-0000885 від 28.01.2009 СТО ВАТ «Галичина-Авто» та платіжне доручення № 1661 від 09.07.2010 про виплату 11 650,32 грн.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля склав 11 650,32 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені, умови полісу № ВВ/5468059 та положення статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1191, 1192 ЦК України, Відповідач повинен був відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків, і в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу, та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 11140,32 грн.

Відповідно до п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 38 Закону (у вказаній редакції) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування, тому Відповідач, не відшкодувавши Позивачу матеріальну шкоду в розмірі 11 140,32 грн., є винним у виникненні даного спору та у зверненні Позивача до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що станом на момент звернення Позивача до суду (вх. відділу діловодства суду від 11.06.2013, штамп пошти про направлення позовної заяви на адресу суду від 07.06.2013), Відповідачем не було відшкодовано Позивачу матеріальну шкоду в розмірі 11 140,32 грн., проте станом на дату винесення судом ухвали про порушення провадження у справі - 14.06.2013, Відповідач вже сплатив Позивачу заявлену до стягнення матеріальну шкоду в розмірі 11 140,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 96915 від 12.06.2013.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до заяви від 06.08.2013, Позивач просить суд припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Проте, як наведено вище, станом на дату винесення судом ухвали про порушення провадження у справі - 14.06.2013, права Позивача на відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 11 140,32 грн. вже не були порушені, оскільки Відповідач сплатив заявлену до стягнення суму шкоди платіжним дорученням від 12.06.2013.

Суд зазначає, що припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи наведене, оскільки станом на дату винесення судом ухвали про порушення провадження у справі - 14.06.2013, права Позивача порушені вже не були, тому відсутні підстави припиняти провадження у справі, і суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що судом встановлено вину Відповідача у виникненні даного спору, що спричинило звернення Позивача до суду з даним позовом, суд покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, пр. Перемоги, 65; ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013

Суддя Сташків Р.Б.