Рішення № 32988508, 12.08.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2013 р. Справа № 909/680/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ"

вул. Пухова, буд. 2В, м. Донецьк, 83008

адреса для кореспонденції: вул. Батищева, буд. 2А, м. Донецьк, 83004

адреса представника: вул. Кірова, буд. 188, кв. 11, м. Донецьк, 83011

Нафанець Денис Ігорович

до відповідача:Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф"

вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007

про стягнення основної заборгованості в сумі 17937грн. 65 коп., 2625 грн. 53 коп.

пені, 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами,

6339 грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового

зобов'язання

За участю представників сторін:

від позивача представники не з'явилися

від відповідача: Герула З.Й. - представник, (довіреність № 4 від 10.03.11)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення 79 054 грн. 99 коп., в тому числі: основної заборгованості в сумі 47 437 грн. 65 коп., 5 406 грн. 94 коп. пені, 13 154 грн. 61 коп. відсотків за користування чужими коштами, 13 055 грн. 79 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.07.13.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.13 та від 01.08.13 розгляд справи відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України, на 01.08.13 та на 12.08.13.

Представник позивача в судове засідання жодного разу не з»явився; доказів витребуваних ухвалами суду від 12.06.13, від 04.07.13 та від 01.08.13 суду не надав.

12.08.13 через канцелярію господарського суду факсимільним зв»язком позивач направив заяву (вх. № 13128/13), відповідно до якої зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 17937грн. 65 коп., 2625 грн. 53 коп. пені, 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6339 грн. 70 коп.; позовні вимоги зменшено в зв»язку із частковим погашенням боргу.

Відповідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 13128/13 від 12.08.13) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заборгованість в сумі 17937 грн. 65 коп. визнає; відповідачем подано суду докази часткової сплати заборгованості в сумі 29500 грн. 00 коп.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.03.12 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 01-03.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Згідно ст. 204 ЦК України, договір № 01-03 від 01.03.2012 є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено.

Оскільки вищезазначений договір є правомірним правочином, сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що на підставі даного договору і в порядку, передбаченому ним, продавець зобов»язався виготовити і продати (передати у власність) покупцю, а покупець зобов»язався купити (прийняти у власність) і оплатити на умовах, передбачених даним договором флексопакування чи поліграфічну продукцію в асортименті, надалі - товар.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТзОВ "Друкарня "Новий Світ" (позивачем) поставлено ПАТ "Івано-Франківськторф" (відповідачу) товар (флексоетикетки).

Загальна вартість одержаного відповідачем товару становить 67437 грн. 65 коп.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 20 серпня 2012 року: № 1288 на суму 34383 грн. 60 коп. та № 1289 на суму 33054 грн. 05 коп.

У відповідності до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні досліджені судом та відповідають вимогам зазначених вище нормативних актів.

Оскільки накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Зазначені вище видаткові накладні суд вважає належним доказом, що підтверджує передачу товару відповідачу.

З огляду на вищевикладене, судом встановлений факт отримання відповідачем товару на суму 67437 грн. 65 коп.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково: до подання позову у сумі 20000 грн. (по видатковій накладній № 1288) та після подання позову в сумі 29500 грн., в зв»язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог. Оплати залишку вартості товару в сумі 17937 грн. 65 коп. станом на час прийняття рішення по справі відповідачем не здійснено.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-03 від 01 березня 2012 року в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 17937грн. 65 коп., проте, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог докази, а саме, видаткові накладні від 20 серпня 2012 року: № 1288 та № 1289, не містять посилань на договір; в них не зазначено, що умовою поставки чи підставою для оплати є договір № 01-03 від 01.03.2012. Інших доказів, саме договірної поставки, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

З частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі товару саме на виконання зобов»язань за договором № 01-03 від 01 березня 2012 року, у суду немає підстав вважати, що передача товару здійснювалася саме за вищезазначеним договором.

Суд дійшов висновку, що між сторонами відбулися правовідносини з купівлі-продажу товару на підставі видаткових накладних, а не договору № 01-03 від 01 березня 2012 року , на який посилається позивач в обгрунтування позовних вимог (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГУ: від 22.12.11 по справі №5010/1107/2011-27/50 та від 27.03.12 по справі № 39/218).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України. Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 17937грн. 65 коп. за отриманий на підставі видаткових накладних товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, направлення позивачу гарантійного листа № 140 від 26.11.12, підписання актів звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 року та станом на 01.06.2013 року, часткову сплату заборгованості та визнання представником відповідача в судовому засіданні основного боргу в сумі 17937грн. 65 коп., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17937грн. 65 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 2625(дві тисячі шістсот двадцять п»ять) грн. 53 коп., 6403(шість тисяч чотириста три) грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та 6339(шість тисяч триста тридцять дев»ять) грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.13 зобов»язано позивача подати суду належний розрахунок заявленої до стягнення пені, згідно приписів ч.6 ст. 232 ГК України, з вказівкою дати виникнення грошового зобов'язання, періоду нарахування.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.13 зобов»язано позивача подати суду податкові накладні в обгрунтування здійснення договірної поставки товару до видаткових накладних відповідно до договору № 01-03 від 01.03.12 та належний розрахунок заявленої до стягнення пені, згідно приписів ч.6 ст. 232 ГК України, з вказівкою дати виникнення грошового зобов'язання, періоду нарахування.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.13 повторно зобов»язано позивача подати суду податкові накладні в обгрунтування здійснення договірної поставки товару до видаткових накладних відповідно до договору № 01-03 від 01.03.12 та належний розрахунок заявленої до стягнення пені, згідно приписів ч.6 ст. 232 ГК України, з вказівкою дати виникнення грошового зобов'язання, періоду нарахування; явка представників сторін в судове засідання визнавалася обов»язковою; попереджено сторін, що 12.08.13 останній день строку розгляду спору, у випадку нез'явлення у судове засідання представників сторін та ненадання суду доказів, справа може бути розглянута судом за наявними у ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

12.08.13 в судовому засіданні при з"ясуванні стану виконання вимог вищезазначених ухвал, судом встановлено, що позивач не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних документів, що є необхідним для вирішення справи по суті.

Заявою(вх. № 13128/13 від 12.08.13) позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2625 грн. 53 коп. пені, однак позивач обґрунтованого розрахунку пені в сумі 2625 грн. 53 коп. не подав; даний факт підтверджується наявним в матеріалах актом від 12.08.2013 № 35, складеним працівниками канцелярії господарського суду.

Господарський суд в розгляді справи не зобов'язаний здійснювати перерахунок замість позивача розрахованих останніх сум штрафних санкцій. Коли вимога про стягнення суми штрафних санкцій, річних є додатковою до основної і розрахунок зазначених сум відсутній, суд прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням конкретних обставин справи застосовує припис пункту 5 частини 1-ї статті 81 ГПК України, або відмовляє в позові (п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.2005 р. № 01-8/344).

Згідно приписів п. 5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Об»єктивно оцінивши обставини справи, враховуючи неподання позивачем витребуваних судом документів; враховуючи обмеження строку розгляду справи встановленого ст. 69 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву в частині стягнення пені в сумі 2625 грн. 53 коп., 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та 6339 грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Неможливість вирішення спору по суті без витребуваних судом доказів підтверджується наступним.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-03 від 01 березня 2012 року в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 17937грн. 65 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості, позивачем нараховано 2625 грн. 53 коп. пені, 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 6339 грн. 70 коп.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець має сплатити на користь продавця відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день затримки платежу.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у разі порушення строку оплати партії товару, покупець зобов»язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію товару за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення грошового зобов»язання в розмірі 36% річних від простроченої суми.

Натомість, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог докази, а саме, видаткові накладні від 20 серпня 2012 року: № 1288 та № 1289, не містять посилань на договір; в них не зазначено, що умовою поставки чи підставою для оплати є договір № 01-03 від 01.03.2012. Інших доказів, саме договірної поставки, матеріали справи не містять.

За наведених обставин та правових норм, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" в частині стягнення пені в сумі 2625 грн. 53 коп., 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та 6339 грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 11, 202, 204, 205, 207, 208, 526, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 54, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення основної заборгованості в сумі 17937грн. 65 коп., 2625 грн. 53 коп. пені, 6403 грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та 6339 грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф"(вул. Богдана Хмельницького, 59, м. Івано-Франківськ, 76007; код 05489158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ"( вул. Пухова, буд. 2В, м. Донецьк, 83008; код 21981901) - 17937(сімнадцять тисяч дев»ятсот тридцять сім)грн. 65 коп. заборгованості та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкарня "Новий Світ" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" в частині стягнення пені в сумі 2625(дві тисячі шістсот двадцять п»ять) грн. 53 коп., 6403(шість тисяч чотириста три) грн. 74 коп. відсотків за користування чужими коштами та 6339(шість тисяч триста тридцять дев»ять) грн. 70 коп. процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 15.08.13