Постанова № 32988031, 05.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2013 року № 826/11413/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві про визнання незаконними постанови

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 листопада 2012 року ВП № 34184367 та № 34184272 та від 21 січня 2013 року № ВП 36038655 та повернення виконавчих листів на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-4477/09/2670, виданих 09 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 травня 2011 року визнати незаконним та повернути позивачу вищезазначені виконавчі листи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що постанова Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року не виконана, а тому закінчення виконавчих проваджень та повернення виконавчих листів є незаконним.

Представник відповідача у судове засідання 30 липня 2013 року не з'явився, заперечень проти позову не надав. На вимогу ували Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2013 року надано завірені належним чином копії матеріалів виконавчих проваджень № 34184367, № 34184272, № 36038655.

Досліджуючи питання строку звернення до суду, суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначаються статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивач зазначає, що про порушення його прав останньому стало відомо у червні 2013 року, тому, звернувшись до відповідача 04 червня 2013 року та отримавши відповідь від 12 червня 2013 року про закінчення спірних виконавчих проваджень та повернення виконавчих листів, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2013 року позивачу запропоновано звернутись до суду щодо вирішення питання про поновлення виконавчих проваджень.

За таких обставин, суд бере до уваги ту обставину, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва та отримав відмову у поверненні виконавчих документів листом від 17 липня 2013 року, а звернувся із вказаним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва 18 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду), тобто в межах строку встановленого частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2013 року про відкриття провадження у справі, відповідачем надано копії матеріалів спірних виконавчих проваджень, за результатом дослідження яких встановлено що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебували виконавчі провадження боржником по яких є Ліквідаційна комісія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, а Стягувачем - ОСОБА_1, а саме:

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 09 червня 2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 3108, 00 грн.;

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 10 травня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва та архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року.

Вищезазначені виконавчі провадження 27 листопада 2012 року завершені на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов про закінчення виконавчих проваджень разом з оригіналами виконавчих документів направлено до суду 05 грудня 2012 року, згідно реєстру відправлення поштової кореспонденції.

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 20 травня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів, яке завершено 21 січня 2013 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови про закінчення виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа направлено до суду 08 лютого 2013 року, згідно реєстру відправлення поштової кореспонденції.

Постановами Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 червня 2012 року повернено виконавчі листи № 2а-4477/09/2670 видані 09 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 травня 2011 року стягувану.

Позивач не погоджується із вищезазначеними постановами Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 листопада 2012 року № 34184367 та № 34184272, та від 21 січня 2013 року № 36038655.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту - Закон «Про виконавче провадження»), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 (далі по тексту - Інструкція № 74/5), Конституцією України, тощо.

Статтею 17 цього Закону встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відносяться, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Враховуючи, що позивачем у судовому засіданні на наведено сумнівів щодо змісту та форми виконавчих документів та постанов про відкриття виконавчих проваджень, як на підставу протиправності винесення спірних постанов про закінчення виконавчих проваджень, суд, для правильного вирішення адміністративної справи по суті заявлених вимог, повинен встановити чи виконане рішення суду та чи є законні підстави для закінчення виконавчого провадження.

Стаття 49 Закону № 606-IV встановлює виключний перелік підстав, коли виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що, посилаючись на пункт 4 частини 1 статті 49 Закону № 606-IV та з огляду на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року, відповідачем винесено спірні постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Проте, суд не погоджується із такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі № 2а-4477/09/2670 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 49 "ос" від 01 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнено з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року в сумі 118 104,00 гривень. Визначено звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі п. 3 ч. ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів». Виключити з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_1 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Доповнити резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року».

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, задоволено заяву ОСОБА_1 та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року щодо примусового виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року Касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Голови ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, скасовано. Прийнято нову ухвалу, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача у спірних постановах на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року як на підставу для закінчення виконавчих проваджень є неправомірним, оскільки зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження, натомість постанова Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року не виконана та підлягає виконанню.

Доказів виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, як і доказів її скасування або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суду не надано.

За таких обставин, на думку суду, постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 листопада 2012 року ВП № 34184367 та № 34184272 та від 21 січня 2013 року № ВП 36038655 та постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 червня 2012 року, якими повернено виконавчі листи № 2а-4477/09/2670 видані 09 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 травня 2011 року, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Водночас, суд не погоджується із вимогою позивача про повернення йому виконавчих листів з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Відповідно до статті 51 Закону «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, враховуючи, що в разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, та з огляду на направлення виконавчих листів до Окружного адміністративного суду міста Києва, позовна вимога про повернення позивачу виконавчих листів не може бути задоволена.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 27 листопада 2012 року ВП № 34184367 та ВП № 34184272, від 21 січня 2013 року ВП № 36038655 та повернення виконавчих листів від 27 червня 2012 ВП № 32132461 та ВП № 32132344.

3. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник