Постанова № 32987675, 05.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 р. № 820/2759/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Пшеничному В.О.,

за участю представника позивача - Усачова О.В.,

представника відповідача - Варібус В.А. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробничого підприємства до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002052201 від 25 жовтня 2012 року на загальну суму 71556321 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2211/221/14308894 від 11.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт № 2211/221/14308894 від 11.10.2012 року.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0002052201 від 25.10.2012 року, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 71556321 грн.

Згідно акту перевірки (арк. 10-11 акту) податковим органом встановлено, що у позивача рахується заборгованість перед State street bank and Trust Company, London Branch по договору торгового фінансування б/н від 02.11.2006 року в сумі 5252234,37 євро. У зв'язку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти позивачем проводилося визначення курсових різниць від переоцінки зобов'язань по вищевказаному контракту. В порушення абзацу «ґ» підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України позивачем не віднесено у рядку 03 Декларації „Інші доходи" до складу доходів від операційної діяльності позитивне значення курсових різниць від переоцінки зобов'язань по договору торгового фінансування б/н від 02.11.2006 року у сумі 10587213 грн., в т.ч.: за 2 квартал 2011 року на 2144871 грн., за 3 квартал 2011 року на 3979529 грн., за 4 квартал 2011 року на 4462813 грн., що призвело до заниження валових доходів на вказану суму.

Суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими з урахуванням наступного.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з, в тому числі, доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Підпунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема згідно підпункту 135.4.2, дохід банківських установ, до якого включається, з поміж іншого, позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу (абзац «ґ» підпункту 135.4.2).

Відповідно до пункту 5 Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 року № 45, банківською установою є банки України, їх філії (відділення), філії іноземних банків.

Положеннями статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надає банківські послуги, у нього відсутня банківська ліцензія, він не включений до Державного реєстру банків, а отже не є банківською установою.

Відтак, враховуючи, що положення абзацу «ґ» підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України визначає позитивне значення курсових різниць як складову доходу від операційної діяльності саме банківської установи, якою позивач не являється, суд вважає висновки акту перевірки про заниження валових доходів позивача на загальну суму 10587213 грн. незаконними.

Також згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що у зв'язку із зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти позивачем проводилося визначення курсових різниць від переоцінки зобов'язань по взаємовідносинам зі State street bank and Trust Company, London Branch по договору торгового фінансування б/н від 02.11.2006 року в сумі 5252234,37 євро і внаслідок таких дій позивачем в порушення абзацу «г» підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України у рядку 06.5 Декларацій «інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» занижено інші витрати у сумі 6543486 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на 3638622 грн., за 3 квартал 2011 року на 590724 грн., за 4 квартал 2011 року на 2314140 грн.

Згідно з абзацом «г» підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати від операційної діяльності включають від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу. Однак вказані положення, як і положення підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України відносно доходів платника податків, стосуються діяльності виключно банківських установ, що унеможливлює застосування вказаних правових норм до спірних правовідносин.

Отже, суд вважає висновки акту перевірки в цій частині незаконними та необґрунтованими.

Згідно акту перевірки фахівцями відповідача встановлено наявність безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з Управлінням державної пожежної охорони УМВС України в Харківській області, щодо якої минув строк позовної давності у загальній сумі 888664 грн. На думку відповідача, позивачем в порушення вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України занижено інші доходи.

Відповідно до зазначеної статті Кодексу інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до безнадійної заборгованості слід відносити заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Положеннями статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Головним управлінням МНС України в Харківській області укладений Договір № 16 від 01.01.2004 року про організацію державної пожежної охорони на об'єктах ХДАВП. У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за вказаним договором зі сторони ХДАВП, ГУ МНС в Харківській області в межах строків позовної давності звернулося до господарського суду Харківської області. За наслідками розгляду спору ухвалено рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2007 року у справі № 47/398-07 та рішення від 03.09.2008 року у справі № 47/154-08, якими стягнуто з ХДАВП наявну суму заборгованості.

Таким чином, враховуючи зазначені вище обставини, які вказують на факт звернення кредитора за стягненням заборгованості до суду в межах строку позовної давності та винесення відповідних рішень про задоволення позовних вимог, застосування відповідачем до вказаних правовідносин підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 та відповідно пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем доходу в цій частині суд вважає безпідставним.

Також суд вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження позивачем у 3 кварталі 2011 року інших доходів на суму 8273100 грн. по взаємовідносинам з громадянкою ОСОБА_5

Як вбачається з акту перевірки (арк. 12-13 акту) податковий орган дійшов висновку, що позивач в порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, занизив у 3 кварталі 2011 року інші доходи на суму кредиторської заборгованості в розмірі 8273100 грн. перед громадянкою ОСОБА_5

Даний висновок податкового органу ґрунтується на тих обставинах, що на балансовому рахунку 68507 «Інші кредиторами в національній валюті» на початок перевіреного періоду 01.01.2011 року рахувалась кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_5 в сумі 19726932,89 грн.

Згідно з матеріалами попередньої перевірки (акт від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894) встановлено, що станом на 01.04.2009 року рахувалась кредиторська заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_5 в сумі 19726900 грн., станом на 31.12.2010 року кредиторська заборгованість залишилась без змін.

Як зазначено в акті перевірки за спірний період заборгованість виникла внаслідок наступного.

Між ХДАВП та АБ «Брокбізнесбанк» (кредитор) було укладено кредитний договір 13/2/1/1/06 від 31.01.2007 року, згідно якого банк надає позичальнику кредитні кошти в вигляді кредиту в сумі 18000000 грн. строком з 31.07.2007 року по 15.03.2007 року із виплатою 20% річних для поповнення обігових коштів.

31 липня 2007 року укладено угоду про погашення заборгованості перед банком, де громадянка ОСОБА_5 виступила новим кредитором та погасила заборгованість перед АБ «Брокбізнесбанк» в сумі 18000000 грн. та відсотки за кредитом. Таким чином, як зазначив податковий орган, кредит перед банком ХДАВП було погашено та виникла заборгованість як зобов'язання погасити заборгованість перед фізичною особою в сумі 1972600 грн.

За результатами попередньої планової виїзної перевірки заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_5, в сумі 19726900 грн. віднесено до складу валового доходу.

В ході перевірки встановлено, що по балансовому рахунку 68507 «Інші кредиторами в національній валюті» рахується кредиторська заборгованість ХДАВП перед фізичною особою ОСОБА_5 на кінець перевіреного періоду 30.06.2012 року в сумі 37713901,55 грн.

Збільшення кредиторської заборгованості відбулось на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року (а.с. 7-8 том 2), яким змінено рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2010 року та частково задоволено вимоги ОСОБА_5, а саме: стягнуто з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства на користь ОСОБА_6 28000000 грн. основного боргу, 3 % річних - 1593570,89, інфляційні витрати - 8120330,66 грн.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки, заборгованість ХДАВП перед фізичною особою ОСОБА_5 - як зобов'язання погасити заборгованість і перед фізичною особою за погашення кредиту та процентів по кредиту складає 28000000 грн.

В зв'язку з тим, що за результатами попередньої планової виїзної перевірки заборгованість перед фізичною особою ОСОБА_5 в сумі 19726900 грн. віднесено до складу валового доходу, податковий орган вважає, що позивач у спірному періоді не відніс до інших доходів суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 8273100 грн., що є порушенням підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Отже, фактично позиція податкового органу ґрунтується на тому, що частина коштів, на яку збільшилась сума кредиторської заборгованості, а саме: 8273100 грн., вважається поворотною фінансовою допомогою.

Проте суд не погоджується з викладеною позицією податкового органу з наступних підстав.

Згідно підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до інших доходів включаються, в тому числі, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У свою чергу у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від поворотною фінансовою допомогою розуміється сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

В матеріалах справи (а.с. 60-74 том 1) наявна постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 року в справі № 2а-15893/11/2070, зі змісту якої вбачається, що предметом дослідження при розгляді справи були, зокрема, обставини щодо наявності кредиторської заборгованості позивача перед фізичною особою ОСОБА_5 в сумі 19726900 грн. Розглядаючи справу, апеляційний суд дійшов висновку, що за результатами планової перевірки податковий орган правомірно відніс зазначену суму до складу валового доходу. На думку суду апеляційної інстанції, дана кредиторська заборгованість в сумі 19726900 грн. станом на 31.12.2010 року залишилась без змін, розмір її не змінювався та не здійснювалося нарахування процентів, що вказує на те, що заборгованість має ознаки поворотної фінансової допомоги, оскільки проценти вже були нараховані АК «Брокбізнесбанк» на суму позики 18000000 грн.

Аналізуючи всі зазначені вище обставини та норми законодавства, суд в даній адміністративній справі приходить до висновку, що збільшення рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року розміру основного боргу до 28000000 грн. не є підставою вважати всю зазначену суму поворотною фінансовою допомогою, оскільки громадянка ОСОБА_5 фактично погасила перед АБ «Брокбізнесбанк» 18000000 та проценти, нараховані банком на суму позики, всього на суму 19726900 грн., і дана сума вже визначена рішенням суду, що набрало законної сили, як поворотна фінансова допомога.

Залишок суми 8273100 грн. (28000000 - 19726900 грн.) є лише кредиторською заборгованістю, яка стягнута за рішенням суду в складі основного боргу, позивач дані кошти від фізичної особи ОСОБА_5 не отримував, остання їх на користь банку в рахунок погашення кредиту не сплачувала, а тому дана сума не може вважатися поворотною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відтак суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Окрім того, в акті перевірки фахівцями податкового органу зазначено, що в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ХДАВП безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Промпостачсервіс» в сумі 133004 грн. за 1 квартал 2011 року, у 2 кварталі 2011 року 541500 грн., у 3 кварталі 2011 року - 253912 грн., у 4 кварталі 2011 року - 325131 грн., з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» в сумі 80667 грн., ТОВ «Хімресурси» у 2 кварталі 2011 року на суму 1241563 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 136084 грн., оскільки операції ХДАВП з цими контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-9728/12/2070 за позовом ХДАВП до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Предметом дослідження в даній адміністративній справі був акт № 398/15-407/14308894 від 09.04.2012 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ХДАВП з питань правильності визначення повноти та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укрпромснаб» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, ТОВ «Промпостачсервіс» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2011 року, НВФ «Відкриті системи» у формі ТОВ за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, ТОВ «Хімресурси» за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року, ТОВ «Промбудмонтажінвест» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року, ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року, ТОВ «Оптехконсалтинг» за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року в справі № 2а-9728/12/2070 (а.с. 13-19 том 1), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року (а.с. 36-45 том 1), позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту вказаних судових рішень, судом досліджений договір купівлі-продажу № 811/2/02 від 17.11.2008 року, укладений між ХДАВП (покупець) та ТОВ фірма «Промпостачсервіс» (постачальник). Згідно пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується надавати в узгоджені строки товар, кількісні та якісні характеристики якого викладені у специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною цього договору, у власність покупця, а покупець зобов'язується отримувати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору. Умовами пункту 1.2 договору встановлено, що передача товару здійснюється на складі постачальника за видатковою накладною після надання представником покупця довіреності на отримання відповідного товару. Згідно п.п.2.1-2.2. цього договору покупець здійснює попередню оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а передання товару здійснюється на складі постачальника в м. Харкові довіреній особі на умовах самовивозу.

Згідно зазначених судових рішень, у період з 01.10.2010 року по 31.10.2011 року, тобто і у спірний період в даній адміністративній справі, позивачем отримано за договором купівлі-продажу № 811/2-02 від 17.11.2008 року від постачальника - ТОВ фірма «Промпостачсервіс», товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, в тому числі і тими, які перелічує податковий орган в акті перевірки за спірний період. Оплата за отримані товари здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Окрім того, в адміністративній справі № 2а-9728/12/2070 судом був досліджений договір постачання № 16/09-00 від 20.09.2011 року укладений між ХДАВП та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс». За умовами вказаного договору ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» поставив, а позивач прийняв та оплатив газовий лічильник. Передача лічильника здійснена на підставі видаткової накладної № 16/09-00 від 30.09.2011р. на суму 96799,99 грн. Оплата здійснена у повному обсязі відповідно до платіжного доручення № 2347 від 12.10.2011р. на суму 96799,99 грн. На виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» видана позивачеві податкова накладна № 222 від 30.09.2011 року на суму ПДВ 16133,33 грн., яку позивач включив до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2011 року. Оприбуткування на складі позивача здійснено за прибутковим ордером № 3306 від 03.10.2011 року.

Також, адміністративним судом у вказаній справі досліджено договір купівлі-продажу № 24/060 від 25.09.2009 року, що укладений між ХДАВП та ТОВ «Хімресурси» в розрізі правомірного формування податкового кредиту за червень та липень 2011 року. Предметом вказаного договору є купівля позивачем товарно-матеріальних цінностей відповідно до оформлених специфікацій до цього договору.

Згідно оформлених специфікацій до договору сторони визначили найменування товару, що є предметом купівлі-продажу. Зокрема, таким товаром є смола, каталізатор, гума, клей, плівка, азбест, зв'язуючи, лак, грунт, вуглестрічка, жгут, суспензія, пенорегулятор, емаль, техпластина, амортшнур, паста, мікро сфери, поролон, оргскло, тканина синтетична, стеклотекстоліт, захисна плівка, самоклеюча стрічка, триетаноламінотитанат та інші. Попередня оплата товарів та їх отримання здійснювалася за платіжними дорученнями та видатковими накладними. Постачальником видані податкові накладні, які позивач включив до складу податкового кредиту. Отриманий товар оприбуткований позивачем на складах підприємства за прибутковими ордерами.

Згідно висновків суду в адміністративній справі № 2а-9728/12/2070 господарські операції позивача з його контрагентами, в тому числі: ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Хімресурси», направлені на реальне настання правових наслідків, а саме реальне фактичне придбання товару та робіт, які було використано у господарській діяльності позивача, позивачем правомірно та обґрунтовано сформовано податковий кредит в зв'язку з укладеними договорами та проведеними господарськими операціями.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Враховуючи, що рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 року в адміністративній справі № 2а-9728/12/2070 за позовом ХДАВП до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, встановлено реальність вчинення господарських операцій з контрагентами позивача, суд вважає безпідставним твердження податкового органу про завищення позивачем валових витрат по дослідженим операціям, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем зроблено висновок про завищення валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Хімресурси», що мали місце у серпні 2011 року.

З цього приводу судом встановлено, що на виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу № 24/060 від 25.09.2009 року позивачем від ТОВ «Хімресурси» також отримані товарно-матеріальні цінності за наступним видатковими накладними № 242 від 29.07.2011 року на суму 5175 грн., № 234 від 27.07.2011 р. на суму 15522,06 грн., № 241 від 29.07.2011 р. на суму 1520,02 грн., № 282 від 23.08.2011 р. на суму 112035,00 грн., № 283 від 23.08.2011р. на суму 280,01 грн., № 320 від 15.09.2011 р. на суму 2499,96 грн., № 281 від 23.08.2011 р. на суму 1500,00 грн., № 280 від 23.08.2011р. на суму 3500,00 грн., № 277 від 19.08.2011 р. на суму 21018,34 грн., № 321 від 15.09.2011 р. на суму 250 грн.

Оприбуткування ТМЦ на складах підприємства здійснювалося за наступними прибутковими ордерами: № 18083 від 29.07.2011 року, № 6683 від 27.07.2011 року, № 18082 від 29.07.2011р., № 6701 від 23.08.2011р., № 6700 від 23.08.2001р., № 18096 від 15.09.2011р., № 6698 від 23.08.2011р., № 6699 від 23.08.2011р, № 15030 від 19.08.2011р., № 18097 від 15.09.2011р. Перевезення товарів від ТОВ «Хімресурси» здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожніми листам: № 225314 від 27.07.2011 р., № 225364 від 29.07.2011 р., № 225742 від 19.08.2011 р., № 225803 від 23.08.2011 р., № 226292 від 15.09.2011 р.

Висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на факті отримання від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова акту від 25.01.2012 року № 101/23-104/32676108, висновками якого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Хімресурси» по взаємовідносинам з ПП «Хармат» за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Южспецатоменергомонтаж» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «Трубопласт Україна»за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року та відповідно подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до ХДАВП за перевіряємий період».

Також, актом перевірки встановлено завищення позивачем витрат по декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Квазар-93» за 2 квартал 2011 року на суму 168 грн.

В обґрунтування такого висновку в акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано від Дергачівської МДПІ листа від 30.11.2011 року, в якому повідомляється про складання акту від 30.11.2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Квазар-93» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період січень-березень 2011 року та ТОВ «Промтехопт» за період березень-липень 2011 року». Згідно з висновком даного акту перевірки по ТОВ «Квазар-93» встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за січень-липень 2011 року.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що платіжним дорученням № 607 від 20.04.2011 року позивачем перераховані грошові кошти у сумі 201,60 грн. в якості попередньої оплати за конденсатори та релє ТОВ «Квазар-93».

По видатковій накладній № 396 від 28.04.2011 року позивач отримав:

- конденсатори КД1 12гф у кількості 10 шт. по ціні 0,55 грн. за 1 шт.;

- конденсатори К73-17 0,047мкф 250В у кількості 10 шт. по ціні 1,45 за 1 шт.;

- реле Р3С91 560 у кількості 10 шт. по ціні 14,80 за 1 шт.

Оприбуткування товару на складі позивача здійснено 28.04.2011 року за прибутковим ордером № 16023 від 28.04.2011 року.

Перевезення товару від ТОВ «Квазар-93» здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом № 221327 від 28.04.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, відповідачем встановлено завищення позивачем витрат по декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Баварія-Ф» за 4 квартал 2011 року на суму 2835 грн. з посиланням на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 22.12.2011 року № 2497/23-30/31635757 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія Ф» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-жовтень 2011 року».

Судом встановлено, що за видатковою накладною № РН02510-03 від 25.10.2011 року позивачем отримано водонагрівач проточно-ємкісний на 150 л, 9 кВт у кількості 1 шт. за ціною 2835 грн., ПДВ - 567 грн., разом - 3402 грн.

Оприбуткування товару здійснено на складі позивача за прибутковим ордером №14285А від 25.10.2011 року. Перевезення водонагрівача здійснювалося автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом № 226986 від 25.10.2011 року.

Оплата за товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2478 від 12.10.2011 року на суму 3402 грн.

Також, згідно акту перевірки встановлено завищення витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «AZ-Харків» за 3 квартал 2011 року на суму 2955 грн. внаслідок того, що ТОВ «AZ-Харків» в період з січня 2011 року по січень 2012 року є транзитером у відносинах з ТОВ «Промтехноопт».

Разом з цим, фактичні обставини свідчать, що позивачем та ТОВ «AZ-Харків» здійснені господарські операції, пов'язані з купівлею-продажем ТМЦ. Так, платіжними дорученнями № 1806 від 13.07.2011 року на суму 1764 грн.; № 1944 від 01.08.11р. на суму 1236 грн.; № 2097 від 12.09.2011р. на суму 174 грн.; № 2095 від 12.09.2011 на суму 420 грн. перераховані за різноманітні електронні пристрої (USB Flash пам'ять, акумулятори, батарейки, елементи живлення) грошові кошти.

Товарно-матеріальні цінності отримані позивачем за видатковими накладними: № 000-000821 від 18.07.2011 р. на суму 1764 грн.; № 000-000918 від 08.08.2011 року на суму 1236 грн.; № 000-001062 від 14.09.2011 року на суму 174 грн., № 000-001061 від 14.09.2011 року на суму 420 грн.

Оприбуткування на складах позивача здійснено прибутковими ордерами № 16043 від 18.07.2011 року, № 14207 від 08.08.2011 року, № 16055 від 14.09.2011 року, № 16054 від 14.09.2011 року.

Перевезення товарів здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами: № 225134 від 18.07.2011 року, № 225517 від 08.08.2011 року, № 226269 від 14.09.2011 року.

Крім того, перевіркою встановлено завищення витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Арсенал-2005» за 2 квартал 2011 року на суму 923 грн. внаслідок встановлення актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 02.03.2012 року № 311/23-03-05/30592901 ознак фіктивної господарської діяльності ТОВ «Арсенал-2005» щодо взаємовідносин з ТОВ «Промспецконсалтинг».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем придбана у ТОВ «Арсенал-2005» металева заготовка СЧ 20 160х460 мм. Товар отриманий на підставі видаткової накладної № 55 від 07.04.2011 року на суму 1108,13 грн. Оплата здійснена позивачем платіжним дорученням № 177 від 07.04.2011 року на суму 1108,13 грн. Оприбутковано за прибутковим ордером № 122 від 07.04.2011 року. Перевезення відбувалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом №220935 від 07.04.2011 року.

Перевіркою також встановлено завищення витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Телекомунікаційні системи» за 4 квартал 2011 року на суму 2416 грн. внаслідок складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телекомунікаційні системи» від 10.08.2012 року № 280/2210/21191441.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Телекомунікаційні системи» здійснювалися господарські операції з приводу придбання позивачем склянок, лійок, мензурок, колб, крапельниць, зажимів металевих, трубок медичних.

Вказані ТМЦ отримувалися позивачем за видатковими накладними № РН-0000119 від 20.12.2011 року на суму 411,24 грн., № РН-0000113 від 07.12.2011 року на суму 1759,38 грн., № РН-0000114 від 07.12.2011 року на суму 291,30 грн. та № РН-0000112 від 07.12.2011 року на суму 436,80 грн.

Оплата за отриману продукцію здійснювалася шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжними дорученнями № 1506 від 29.11.2011 року на суму 2461,92 грн. та № 1507 від 29.11.2011 року на суму 436,80 грн. Оприбуткування продукції здійснювалося за прибутковими ордерами № 3548 від 20.12.2011 року, № 3546 від 07.12.2011 року, № 3545 від 07.12.2011 року, № 3544 від 07.12.2011 року.

Перевезення отриманих товарів здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується наступними подорожніми листами: № 227802 від 07.12.2011 року, № 228071 від 20.12.2011 року.

В ході перевірки фахівцями відповідача встановлено завищення позивачем витрат в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Укрсварка» внаслідок складення ДПІ у Київському районі м. Харкова актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрсварка груп» та встановлення у них відсутності ознак реальності вчинення господарських операцій даним суб'єктом господарювання.

Судом встановлено, що позивач отримав за видатковою накладною № УГ-0000024 від 14.02.2012 року на загальну суму 54 грн. маску зварювальника НН-С-У1, «Фібра» у кількості 3 шт. по ціні 15 грн. за 1 шт. Оплата була здійснена платіжним дорученням № 571 від 07.02.2012 року на суму 54 грн. Оприбуткування проведено за прибутковим ордером № 23062 від 14.02.2012 рокую Перевезення отриманих товарів від постачальника здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом: № 228889 від 14.02.2012 року.

Таким чином, підсумовуючи позицію податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Квазар-93», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «AZ-Харків», ТОВ «Арсенал-2005», ТОВ «Телекомунікаційні системи», ТОВ «Укрсварка груп», суд дійшов висновку, що дана позиція ґрунтується лише на наявності певної податкової інформації, що на думку податкового органу свідчить про фіктивність всіх перелічених господарських операцій та виключає можливість формування позивачем валових витрат.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договорами товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини позивача та з ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Квазар-93», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «AZ-Харків», ТОВ «Арсенал-2005», ТОВ «Телекомунікаційні системи», ТОВ «Укрсварка груп» оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, відповідачем, в підтвердження відсутності реального здійснення спірних господарських операцій, не надано жодних доказів, що в даному випадку будуть належними та допустимими, а саме: обвинувального вироку суду в кримінальній справі або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Доказів про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності позивача, що викладені в акті перевірки відповідачем також не надано.

Окрім того суд зазначає, що позивач не може і не повинен нести відповідальність за якість здійснення господарської діяльності своїми контрагентами.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено реальне вчинення господарських операцій з контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

За таких обставин, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат в розрізі контрагентів ТОВ фірма «Промпостачсервіс», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Квазар-93», ПП «Баварія-Ф», ТОВ «Хімресурси», ТОВ «AZ-Харків», ТОВ «Арсенал-2005», ТОВ «Телекомунікаційні системи», ТОВ «Укрсварка груп» є лише припущенням, вони не підтверджені належними доказами, а тому, не можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Також в ході перевірки фахівцями відповідача встановлено, що позивачем укладено договори грошової позики на поворотній основі з ПАТ «Мотор-Січ» та в порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України у рядку 03 Декларації «Інші доходи» занижено інші доходи у 4 кварталі 2011 року на 14000000 грн. та у 1 кварталі 2012 року на 16000000 грн., усього - на суму 30000000 грн. Крім того, в порушення 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України у рядку 06.5 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» занижено інші операційні витрати у сумі 30000000грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року на 14000000 грн., за 2 квартал 2012 року на 16000000 грн.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Мотор-Січ» укладені два договори грошової позики № 1110/12-К (ФЄУ) від 23.12.2011 року та № 4120/12-К (ФЄУ) від 29.02.2012 року. Предметом вказаних договорів позики є грошові кошти, які надавалися позивачеві на умовах поворотності, безоплатності та строковості у сумі 14000000 млн. грн. та 16000000 грн. відповідно.

Судом встановлено, що позивач в порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у момент отримання коштів не відобразив їх суму у рядку 03 Декларації «Інші доходи», оскільки отримана позика відповідає ознакам поворотної фінансової допомоги, яка має включатися до складу доходів. У свою чергу, у момент повернення коштів ПАТ «Мотор-Січ» (у 1 та 2 кварталах 2012 року) позивач повинен був у рядку 06.5 Декларацій «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» збільшити витрати на суму сплаченої поворотної фінансової допомоги, проте таких дій позивач не вчинив.

Відтак, суд вважає висновки акту перевірки в цій частині такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам. Разом з цим, незважаючи на допущені позивачем порушення по взаємовідносинах з ПАТ «Мотор-Січ», ці порушення жодним чином не вплинули на суму від'ємного значення податку на прибуток, оскільки заниження інших доходів на загальну суму 30000000 грн. у 4 кварталі 2011 року та 1 кварталі 2012 року відповідає заниженню інших витрат у 1 та 2 кварталах 2012 року на аналогічну суму.

Також в ході перевірки встановлено, що позивачем по контрагенту ТОВ «Моноліт» у рядку 03 Декларації «Інші доходи» занижено інші доходи за 2 квартал 2011 року на суму 153318 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Моноліт» будівельний альянс» 04 жовтня 2006 року укладений договір генерального підряду-інвестування, згідно якого ТОВ «Моноліт» будівельний альянс» зобов'язалося своїми силами та засобами на замовлення позивача здійснити інвестування та збудувати у відповідності до проектно-кошторисної документації житлові будинки, а позивач зобов'язувався прийняти результати робіт та розрахуватися шляхом передачі усіх квартир в збудованих будинках, за винятком квартир, визначених у додатку до даного договору.

За результатами будівництва позивач за актом приймання-передачі від 13.02.2008 року прийняв відповідні квартири, що розташовані у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

11 червня 2008 року позивач повернув ТОВ «Моноліт» будівельний альянс» усі квартири, окрім 1-кімнатної квартири, загальною площею 75,9 кв.м. за ціною 153318 грн.

Таким чином, кредиторська заборгованість позивача виникла 13 лютого 2008 року і до теперішнього часу не погашена, що надає підстави вважати її безнадійною у відповідності підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Зважаючи, що позивач не включив у перевіряємому періоді до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 153318 грн., суд погоджується з висновками відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Окрім того, за результатами перевірки встановлено, що в порушення зазначеної вище статті Кодексу позивач у рядку 03 Декларації «Інші доходи» занижено інші доходи у сумі 200210 грн. за 1 квартал 2012 року. Вказане порушення допущене у зв'язку із не включенням до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту ФОП ОСОБА_4

Судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладений договір № 17/07/08-01 від 18.07.2008 року. Згідно п.1.1 та п.2.1 договору виконавець - ФО-П ОСОБА_4 зобов'язався виконати послугу по встановленню декоративного покриття, монтаж та встановлення конструкцій інтер'єру літака АН-74 ТК300, а замовник - ХДАВП - прийняти та оплатити їх у відповідності з розділами 5,6 Договору.

З акту приймання-передачі від 29.12.2008 року вбачається, що послуги ФОП ОСОБА_4 були виконані на загальну суму 200210 грн. та прийняті позивачем у встановлений договором спосіб.

Натомість, доказів на підтвердження проведених розрахунків за отримані послуги позивач не надав, що вказує на наявність у позивача кредиторської заборгованості, по який минув строк позовної давності, тобто - безнадійної, відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Оскільки позивачем до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 200210 грн. не віднесено, суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0002052201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підлягає частковому скасуванню на суму 71202793 грн. В іншій частині - на суму 353528 грн., що включає суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Моноліт» (153318 грн.) та ФОП ОСОБА_4 (200210 грн.), оскаржуване податкове повідомлення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області № 0002052201 від 25.10.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 71202793 (сімдесят один мільйон двісті дві тисячі сімсот дев'яноста три) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства (61023, м. Харків, вул. Сумська, 134, код ЄДРПОУ 14308894) судовий збір в розмірі 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 53 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05.07.2013 року.

Суддя А.С. Мороко