Ухвала суду № 32987035, 15.08.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/3216/13-ц Провадження № 22-ц/795/1728/2013 Головуючий у I інстанції -Мороз К. В. Доповідач - Острянський В. І.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І.,суддів:Горобець Т.В., Хромець Н.С.,при секретарі:Рудик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_5 про скасування рішення Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнській фінансовий союз" по справі № 3890-9/554/11 від 17 січня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення Постійнодіючого третейського суду по справі № 3890-9/554/11 від 17 січня 2012 року за позовом ПАТ „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення третейського суду від 17.01.2012 року. У скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що третейському суду непідвідомчі справи, за результатами розгляду яких виконання рішення потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, згідно з п. 13 ст. 6 ЗУ „Про третейські суди", оскільки виконання рішення третейського суду на підставі виконавчого листа буде покладено на орган державної виконавчої служби, який є органом виконавчої влади. Апелянт зазначає, що судом не було досліджено, що сторонами укладався договір іпотеки, тому з обранням сторонами способу забезпечення зобов'язання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки втратило чинність третейське застереження, яке міститься у кредитному договорі. Крім того, апелянт вважає, що висновки суду про те, що склад третейського суду відповідав вимогам закону, а також те, що заявником не надано доказів, що суддя особисто чи опосередковано заінтересований у розгляді заяви, оскільки процесуальні документи були надіслані ОСОБА_5 за іншою адресою, що позбавило її права на захист, суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки судом її постановлено з додержанням вимог закону.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 19.05.2008 року між ЗАТ „Альфа-Банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003886, згідно з умовами якого ОСОБА_5 було надано кредит у сумі 180000 доларів США зі сплатою 13,80 % річних та строком повернення до 19.05.2023 року, цільове використання кредиту: оплата / часткова оплата вартості квартири (а.с.6-13).

17 січня 2012 року Постійнодіючим Третейським судом при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз" розглянуто справу за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 800003886 від 19.05.2008 року. Третейським судом ухвалено рішення, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у сумі: за кредитом - 1415116,67 грн., по відсотках - 520705,05 грн. та 100 грн. витрат по сплаті третейського збору (а.с.14-17).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, на які посилається заявник, не є підставами для скасування рішення третейського суду. При цьому суд першої інстанції вказав, що приписами статті 389 - 5 ЦПК України, ч. 3 статті 51 Закону України „Про третейські суди" визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду. В ході судового розгляду даної справи судом не встановлено таких обставин, які б могли бути підставою для скасування рішення третейського суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд погоджується з правильним по суті висновком суду першої інстанції. Доводи апелянта відносно того, що третейському суду непідвідомчі справи, за результатами розгляду яких виконання рішення потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, згідно з п. 13 ст. 6 ЗУ „Про третейські суди", оскільки виконання рішення третейського суду на підставі виконавчого листа буде покладено на орган державної виконавчої служби, який є органом виконавчої влади, спростовуються наступним.

Відповідно до п. 13 ст. 6 Закону України „Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ст.ст. 56, 57 Закону України „Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.

З наведеного вбачається, що на органи державної виконавчої служби покладено обов'язок виконання рішень третейських судів за виконавчими листами виданими компетентними судами, тому посилання апелянта в даному випадку на норми п. 13 ст. 6 Закону України „Про третейські суди" є безпідставним, оскільки стягнення заборгованості з ОСОБА_5 на підставі рішення третейського суду в межах процедури виконавчого провадження не буде вчиненням відповідних дій органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства в розумінні зазначеної норми.

Доводи апелянта стосовно того, що судом не було досліджено, що сторонами укладався договір іпотеки, тому з обранням сторонами способу забезпечення зобов'язання у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки втратило чинність третейське застереження, яке міститься у кредитному договорі, спростовується слідуючим.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 20 ЦК України закріплено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з приписами ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

З наведеного можна зробити висновок, що в даному випадку ПАТ „Альфа-Банк" мав повне право обирати спосіб захисту свого порушеного права і договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду, не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Вказаний висновок узгоджується із роз'ясненнями, викладеними в п. 9. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" де вказано, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Доводи ОСОБА_5, що склад третейського суду не відповідав вимогам закону, а саме ст. ст. 16-19 ЗУ „Про третейські суди", а також те, що суддя особисто чи опосередковано заінтересований у розгляді заяви, оскільки процесуальні документи були надіслані ОСОБА_5 за іншою адресою, що позбавило її права на захист не можуть братись до уваги апеляційним судом.

Як правильно визначив суд першої інстанції, в матеріалах справи міститься протокол № 33 Позачергового засідання членів Правління Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнський фінансовий союз" від 21.05.2013 року (а.с.61-62), затверджений наказом Міністерства юстиції України за № 2168/5 від 13.09.2010 року (а.с.63) про обрання на посаду третейського судді Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз" Москаленко Наталії Юріївни, згідно з копією свідоцтва про шлюб - Кулієвої (а.с.32), тобто вказаний суддя був обраний на посаду у відповідності із вимогами Закону України „Про третейські суди" та Регламенту Постійнодіючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації „Всеукраїнський фінансовий союз".

Таким чином апеляційний суд не вбачає підстав вважати, що в даному випадку підлягає застосуванню п. 4 ч. 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди", відповідно до якого рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у зв'язку з тим, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що склад третейського суду, яким прийнято рішення від 17.01.2012 року повністю відповідав вимогам закону.

В свою чергу, доказів, що суддя особисто чи опосередковано був заінтересований у результаті розгляду заяви, упереджено або необ'єктивно ставився до справи чи інших обставин, визначених ст. 19 ЗУ „Про третейські суди", апелянтом відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надано.

Даючи оцінку твердженням апелянта про порушення її прав щодо розгляду справи в третейському суді у її відсутность і надіслання процесуальних документів за помилковою адресою, в результаті чого вона була позбавлена можливості реалізувати свої права передбачені ст. ст. 33, 34, 36-39, 41-44, 51 ЗУ "Про третейські суди", апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про третейські суди", документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.

Відповідно до матеріалів справи, третейським судом направлялись матеріали та повідомлення щодо розгляду третейської справи на адресу, яка була зазначена власноручно ОСОБА_5 у кредитному договорі, а саме АДРЕСА_1 (третейська справа №3890-9/554/11 арк.40-зворот). Вказані поштові відправлення були повернуті на адресу третейського суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 28-29). Апелянт не надав апеляційному суду доказів того, що банк, як позивач у третейському провадженні, повідомлявся нею у встановленому п. 7.1 кредитного договору порядку про зміну місця проживання.

Відповідно до приписів статті 41 Закону України „Про третейські суди", неявка у засідання третейського суду сторін або їхніх представників, які належним чином були повідомлені про розгляд справи і проведення засідання третейського суду, не є перешкодою для третейського розгляду і прийняття рішення, якщо причина ненадання документів або неявки сторін у засідання визнана третейським судом неповажною. В даному випадку третейський суд, як це вбачається з його рішення від 17.01.2012 року, відповідно до третейської угоди та ст. 95 Регламенту Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації ''Всеукраїнський фінансовий союз'', у зв'язку з відсутністю заяв і згоди обох сторін про інший порядок розгляду спору, розглянув справу на підставі письмових матеріалів без проведення усного слухання (третейська справа №3890-9/554/11 арк.42-43).

Крім того, розгляд справи третейським судом у відсутності сторони по третейській справі не є підставою для скасування рішення третейського суду, відповідно до приписів статті 51 Закону України '' Про третейські суди '', статті 389 - 5 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення третейського суду, відповідно до приписів статті 389 - 5 ЦПК України та ч. 3 статті 51 Закону України „Про третейські суди", якими визначено вичерпний перелік підстав для його скасування.

Тому, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які учасники судового розгляду посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, місцевий суд постановив ухвалу від 03 червня 2013 року з додержанням норм чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: