Постанова № 32983990, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/48/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2012 року №0003262260, №0003272260, №0003282260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реальності спірних договорів, а відтак висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1, пункту 138.2. ст. 138 , та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державно податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 30 липня 2012 року № 282/23-611/36336351 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка».

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України завищило від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на суму 7 209 359,00 грн., та в порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на суму 239 189,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 7500,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0003262260 за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) на суму 298 308, 00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0003272260 за порушення пункту 198.3. статті 198, пункту 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7550,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2012 року № 0003282260 за порушення підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138, пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 7 209 359,00 грн..

На думку податкового орану, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з січня 2011 року по липень 2011 року здійснював операції, що пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб в наслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту, а тому усі укладені угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними. Крім того, між ТОВ «Група компаній «Рідна Марка» та ПП «Транс-Інвестбуд» укладено договір купівлі-продажу № 1/07/11 від 01 липня 2011 року відповідно до якого ПП «Транс-Інвестбуд» виписало на адресу ТОВ «Група компаній «Рідна Марка» податкову накладну № 2 від 01 липня 2011 року на суму 1 196 490,00 грн., яка не внесена до Єдиного реєстру податкових накладних.

В результаті адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір транспортного експедирування № 5 від 01 квітня 2011 року, за умовами якого на підставі заявок замовника виконавець організовує надання замовнику комплексу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу по території України і не тільки, автомобільним транспортом.

Заявки замовника оформлюються письмово з зазначенням виду та строків надання послуг.

Згідно копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних, датовані квітень, червень-серпень 2011 року, вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3, як автопідприємство, надавало послуги експедирування, при цьому, поставляла Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» соки в асортименті, піддони; поставляла іншим контрагентам позивача зазначений товар.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт, які були отримані позивачем від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у період, що перевірявся згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є первинними документами, підтверджують факт отримання робіт з транспортного обслуговування, що безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Матеріали справи містять підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 мали реальний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Доводи податкового органу про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Позивачем надано акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстр здійснених платежів на користь контрагента, за надані підприємству послуги.

Факт отримання позивачем послуг транспортного експедирування підтверджено відповідними первинними документами, які оформлені належним чином відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту та включення витрат, понесених ним за відповідними договорами до складу валових витрат підприємства, у зв'язку з чим висновки акта перевірки про порушення вимог податкового законодавства в зазначеній частині є необґрунтованими.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» та Приватним підприємством «Транс-Інвестбуд» укладено договір купівлі-продажу № 1/07/11 від 01 липня 2011 року відповідно до якого Приватне підприємство «Транс-Інвестбуд» виписало позивачу податкову накладну № 2 від 01 липня 2011 року на суму 1 196 490, 00 грн..

Згідно акту перевірки зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» не надано Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

За приписами наведених норм право покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності факту її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції не надану належну правову оцінку доводам позивача, щодо реєстрації податкової накладної № 2 від 01 липня 2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням вимог аб. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення вимог позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 94 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2012 року №0003262260, №0003272260, №0003282260 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 серпня 2012 року №0003262260, №0003272260, №0003282260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Рідна Марка» 2146,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову та 2146,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 01.08.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.