Ухвала суду № 3298256, 18.03.2008, Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 11 - 168 /2008 Головуючий у суді 1-ої інстанції Тимошенко А.О.

Категорія ст.ст.121 ч.2,69 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого - судді.................................................. Романова О.В.

суддів............................................................ Ткаченка В.Л. і Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора................................................................... Воронухи Д.С.,

захисника - адвоката................................................ ОСОБА_1,

потерпілого............................................................... ОСОБА_2.,

представника потерпілого........................................... ОСОБА_3

та засудженого.............................................................. ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Малина Житомирської області, громадянин України, із середньою освітою, інвалід 2-ої групи, працюючий водієм 1111 „Барвіла", неодружений, житель АДРЕСА_1, раніше несудимий, засуджений за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_4. постановлено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання. Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь :

1. потерпілого ОСОБА_2 1.879 (одну тисячу вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп. матеріальної шкоди, заподіяної злочином, та 25.000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього 26.879 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп.;

2. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (одержувач : НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області ; Код : 25574601 ; Банк: УДК в Житомирській області ; МФО : 811039 ; Р/р 35229005000096 ; Свідоцтво 09645732 ; Призначення : За експертизу) судові витрати в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 92 коп. за проведення експертиз.

Речові докази по справі постановлено : ніж - знищити ; джинси синього кольору та одну пару шкіряних черевик - повернути засудженому ОСОБА_4.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6, за наступних обставин.

Так, 18 грудня 2004 року близько 16-ої години ОСОБА_6. прийшов у будинок АДРЕСА_2, в якому проживали ОСОБА_4 та його мати - ОСОБА_5, щоб позичити гроші. ОСОБА_5 позичила йому гроші і він разом з ОСОБА_4. сів за стіл вживати горілку. Під час цього між ними на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка. В ході сварки ОСОБА_2 правою рукою дістав розкладний ніж та намагався нанести ним удар ОСОБА_4 в груди. Останній своєю рукою відбив руку ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 удар ножем в праву ногу. Від цього удару ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої гомілки, яке по своїй категорії відноситься до легкого ступеню важкості.

Після того, як ОСОБА_2 наніс удар ножем, ОСОБА_4, відчуваючи у зв'язку з цим неприязнь та злість до ОСОБА_2, з метою заподіяння тому тілесних ушкоджень, будучи байдужим до наслідків своїх дій, почав бити ОСОБА_2 обома руками в груди, живіт та плечі, а також наніс декілька ударів в обличчя. Від нанесених ударів ОСОБА_2 упав на підлогу.

ОСОБА_4, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 через свій похилий вік, стан здоров'я та алкогольне сп'яніння, не зможе чинити йому активний опір, оскільки знаходився в безпорадному стані, свої дії не припинив, а продовжував наносити ОСОБА_2 удари в грудну клітку, тримаючи його за руку, в якій був ніж. Після того, як ОСОБА_4 відібрав у нього ніж, він ще наніс ОСОБА_2 біля трьох ударів у грудну клітку. Від цих ударів ОСОБА_2 втратив свідомість.

Всього ж ОСОБА_4 наніс ОСОБА_2 не менше 11-ти ударів, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді синців та саден голови, тулубу, кінцівок, закритої тупої травми грудної клітки з переломами 14-ти ребер та забою серця і легень, закритої черепно-мозкової травми з травматичним субарахноїдальним крововиливом, які мають ознаку тяжкого ступеню важкості, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 намагався врятувати ОСОБА_2, обливаючи його водою та викликавши швидку медичну допомогу, однак це йому не вдалося і через деякий час ОСОБА_2 помер в лікарні. Причиною смерті ОСОБА_2 стала закрита тупа травма грудної клітки з переломами ребер та пошкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалася травматичним шоком, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання та функцій центральної нервової системи.

В апеляції засуджений ОСОБА_4, вважаючи вирок суду не відповідаючим фактичним обставинам і матеріалам справи та нормам кримінального закону, просить скасувати вирок щодо нього та постановити новий, яким перекваліфікувати його дії зі ст.121 ч.2 на ст.124 КК України та застосувати щодо нього амністію.

На обгрунтування апеляції її автор зазначає, що ОСОБА_2 першим наніс йому удар ножем, спричинивши тілесні ушкодження, які суд неповно виклав, зазначивши їх як легкі тілесні ушкодження, а фактично вони є легкими тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я, тобто ОСОБА_2 вчинив щодо нього злочин, передбачений ст.125 ч.2 КК України. Більш того, як далі зазначає автор, перед цим ОСОБА_2 намагався нанести йому удар ножем в живіт, що становило для нього явну загрозу життю.

Саме такою поведінкою були зумовлені його подальші дії, якими він намагався припинити злочинні дії нападаючого, але цім обставинам ні досудове слідство, ні суд не дали оцінку.

Апелянт також зазначає, що не можна вести мову й про кваліфікацію його дій за ст.121 ч.2 КК України, оскільки смерть потерпілого настала безпосередньо на місці скоєння ним дій.

Вважає автор апеляції, що його дії були адекватними діям ОСОБА_2, так як він, наносячи череду ударів потерпілому, який тримав у руці ножа, лише перевищив межі необхідної оборони, чим спричинив його смерть, а тому його дії слід було кваліфікувати або за ст.124, або за ст. 118 КК України.

Похідні тілесні ушкодження у потерпілого, які не пов'язані зі смертю, виникли в ході боротьби між ними, коли він намагався забрати ножа.

Він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи та хворіє на відкриту форму туберкульозу, а тому в разі перекваліфікації його дій він підпадає під дію Закону України „Про амністію".

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Від потерпілого ОСОБА_2. та його представника - ОСОБА_3, надійшли заперечення на подану засудженим ОСОБА_4. апеляцію, в яких вони вважають вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просять апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок щодо засудженого - без зміни, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення засудженого ОСОБА_4, який підтримав подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, пояснення потерпілого ОСОБА_2. та його представників - ОСОБА_3 і адвоката ОСОБА_1, які заперечили проти задоволення поданої апеляції, думку прокурора Воронухи Д.С., який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оскаржується.

З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які наведені у вироку, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.

Посилання в апеляції засудженого про неправильність кваліфікації його дій колегія суддів визнає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, на протязі досудового слідства та в судовому засіданні 16 червня 2005 року ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнавав і давав непослідовні показання щодо фактичних обставин справи, применшуючи свою участь - кількість нанесених ударів, їх спрямованість та силу прикладення (т. 1 а.с.6, 13-14, 64, 140-141, 235), і тільки в судовому засіданні 20 грудня 2006 року

він свою вину визнав частково (т.2 а.с.22-24).

За висновком експерта № 536 від 19 грудня 2004 року у ОСОБА_4 було виявлено одне тілесне ушкодження - рана з рівними краями, ушита одним швом, косо-вертикально розташована, довжиною до 0,8 см по передній внутрішній поверхні правої гомілки в ділянці верхньої третини (т.1 а.с.84-85).

Згідно Акту судово-медичного дослідження № 144 від 19 лютого 2005 року та Акту судово-токсикологічного дослідження № 3402 від 24 грудня 2004 року в крові ОСОБА_6. було виявлено етиловий спирт в концентрації 2,26 %о (т.1 а.с.92-93).

Відповідно до висновку експерта № 144 від 19 січня 2005 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6. були виявлені тілесні ушкодження у вигляді : синців та саден голови, тулубу, кінцівок, закритої тупої травми грудної клітки з переломами 14-ти ребер та забою серця і легень, закритої черепно-мозкової травми з травматичним субарахноїдальним крововиливом (т.1 а.с.89-90).

Згідно висновку експерта № 12 від 25 жовтня 2006 року по матеріалах справи у ОСОБА_6. було виявлено ще 5 різаних ран обличчя, які могли бути нанесені ножем, множинних синців та саден обличчя, голови, вушних раковин (т.1 а.с.237-238).

Сам ОСОБА_4 в судовому засіданні 16 червня 2005 року пояснював, що коли потерпілий лежав на підлозі, то тоді небезпеки його життю не було, а ті удари у лежачому положенні він наніс йому спонтанно (т.1 а.с. 141). 20 грудня 2006 року він же пояснював, що : коли він наносив удари ОСОБА_2, то не задумувався про наслідки нанесених ударів ; зупинитись не міг, відчував злість

до ОСОБА_2 через те, що той вдарив його ножем в ногу ; бив його щоб нанести тілесні ушкодження, щоб іншим разом той ножа не діставав, хотів провчити (т.2 а.с.24).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 вчинив саме інкримінований йому злочин, а не заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження в стані необхідної оборони, але перевищив її межі, які належним чином умотивовані у вироку, так як свої первинні дії ОСОБА_4 дійсно вчинив у стані необхідної оборони, але в подальшому він не тільки перевищив межі необхідної оборони, але й умисно, не маючи на те будь-яких підстав, спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть. При цьому колегія суддів приймає до уваги й : тривалий час, за яких відбувалась подія злочину (від 20 хвилин до години-півтори) ; чисельну загальну кількість тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_2 ; вік, стан здоров'я та перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння.

Безпідставним є й посилання апелянта про неправильність кваліфікації його дій через те, що смерть потерпілого ОСОБА_2 настала безпосередньо на місці скоєння ним дій, так як після отриманих тілесних ушкоджень близько 18-ої години потерпілий був доставлений і знаходився в реанімаційному відділенні Малинської ЦРЛ, де помер о 22 год. 45 хв., що підтверджується даними висновку експерта № 144 від 19 січня 2005 року, Акту судово-медичного дослідження № 144 від 19 лютого 2005 року та довідки Малинського ТМО від 18 березня 2005 року (т.1 а.с.89-90, 92-93, 101).

Підстав для висновку про однобічність, упередженість та необ'єктивність досудового та судового слідства, як про це твердить автор апеляції, колегія суддів не вбачає

Що ж стосується інших обставин, про які йдеться в апеляції засудженого ОСОБА_4, то їх з'ясування не впливає як на доведеність його винності, так і на правильність кваліфікації його дій.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2007 року щодо нього ж - без зміни.