Рішення № 32978299, 01.08.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.08.2013 Єдиний унікальний номер 422/7328/12

№ 2-205/995/2013

№ 422/7328/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Дніпропетровської міської ради про визнання державного акту на землю недійсним і його скасування та визнання рішення виконкому міськради недійсним і його скасування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 1 серпня 2012 року звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання опису меж недійсним та скасування державного акту на право власності на землю.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 9 серпня 2012 року позов залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, з метою усунення яких 17 вересня 2012 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення виконкому міськради № 2140 від 20 вересня 2001 року в цілому було залишено без розгляду.

25 березня 2013 року позовні вимоги було уточнено.

Позивач в своєму позові та у ході судового засідання посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить будинок, розташований на земельній ділянці площею 579 м2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Право власності у встановленому порядку було зареєстровано в КП «ДМБТІ». Під час оформлення документів на приватизацію земельної ділянки, на якій розташовано належне позивачу домоволодіння, стало відомо, що ОСОБА_2, якій належить суміжне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, отримала Державний акт на право приватної власності на землю, за яким їй належить частина земельної ділянки, на якій розташовано домоволодіння позивача. При отримання зазначеного Державного акту відповідач не погоджувала з позивачем межі, належної їй земельної ділянки. Позивач у своєму позові та у ході судового засідання просила суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ДПД № 037910 від 16 жовтня 2001 року, який виданий ОСОБА_2; визнати недійсним та скасувати рішення виконкому міськради № 2140 від 20 вересня 2001 року в частині надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0907 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

У своїй заяві до суду від 1 серпня 2013 року позивач у зв'язку з її перебуванням на лікуванні судове засідання просила відкласти. Зазначену заяву суд не приймає до уваги, оскільки у ході судових засідань пояснення позивача по суті її позовних вимог було надано і підстав для відкладення розгляду справи немає.

Відповідач ОСОБА_2 у ході судового засідання позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що її вини у визначенні такої площі земельної ділянки, яку їй було передано у власність, немає. Помилка була допущена геодезистами. В договорі купівлі-продажу від 21 серпня 1999 року дійсно площа земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй домоволодіння, зазначена 500 м2, але ця площа була зазначена без врахування городу.

Представник відповідача Дніпропетровської міськради у ході судового засідання позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачем при поданні позову до суду було пропущено строк позовної давності. Позивачу не належить земельна ділянка під її домоволодінням, тому вона неє суміжним землевласником.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 4 липня 2000 року належить домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 131), право власності на яке належним чином було зареєстровано в КП «ДМБТІ» 12 вересня 2000 року (а.с. 132).

На підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 1999 року ОСОБА_2 належить домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34).

16 жовтня 2001 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міськради № 2140 від 20 вересня 2001 року (а.с. 133-136) ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Д* № 037910, на підставі якого земельна ділянка площею 0,0907 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2, на праві приватної власності належить відповідачу (а.с. 137-138).

На підставі ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до абз. 1 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» згідно зі ст. ст. 48, 50 Закону від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ «Про власність», ст. 257 ЦК України щодо спорів про захист прав власників земельних ділянок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що про видачу відповідачу ОСОБА_2 Державний акт на право приватної власності на землю від 16 жовтня 2001 року позивач знала ще у 2006 році.

Зазначені обставини підтверджуються відповідями Дніпропетровського обласного головного управління земельних ресурсів № 16/14-1816 від 1 серпня 2006 року (а.с. 139) та Прокуратури Ленінського району м. Дніпропетровська № 234с/06 від 22 серпня 2006 року (а.с. 32) на заяви ОСОБА_1

Крім того, позивач у 2007 році та 2008 році зверталася до ОСОБА_2 з позовними заявами про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном (а.с. 111, 112).

12 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з позовом про визнання будівництва самочинним, зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - цивільна справа № 2-3551/2011 (а.с. 140-141). У тексті цієї позовної заяви позивач посилалася на наявні у відповідачів Державні акти на право приватної власності на землю. 4 червня 2008 року у межах зазначеної цивільної справи позивачем було доповнено позовні вимоги вимогами про визнання Державних актів на право приватної власності на землю, зокрема і акту на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2, недійсними та їх скасування (а.с. 142-146). Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2011 року позовну заяву по зазначеній справі було залишено без розгляду (а.с. 113), а ч. 1 ст. 265 ЦК України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Позовну заяву, яка розглядається судом у межах цієї справи, було подано 1 серпня 2012 року, тобто через щонайменше сім років з моменту, коли позивач дізналася про порушення її прав та інтересів.

На підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, позивач не заявляла вимоги про поновлення їй строку позовної давності для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представником Дніпропетровської міськради 5 червня 2013 року було до суду подано заяву про відмову позивачу у позові з підстав пропуску нею строку позовної давності (а.с. 117).

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 152 ЗК України, ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 265, ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, ч. 1 ст. 60, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та Дніпропетровської міської ради про визнання державного акту на землю недійсним і його скасування та визнання рішення виконкому міськради недійсним і його скасування відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя