Постанова № 32971820, 06.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2013 року Справа № 810/3072/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр»

до

про

Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

визнання дій неправомірними, скасування висновків та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року; скасування висновків відповідача, викладених у листі від 07.05.2013; зобов’язання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року як таку, що оформлена та заповнена належним чином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу стосовно заповнення платником податків податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року з порушенням вимог чинного податкового законодавства України не відповідають дійсності, а відтак дії відповідача, що пов`язані з відмовою у прийнятті поданої Товариством з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» податкової декларації, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують його права як платника податків.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 6 серпня 2013 року, представники сторін не з’явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» (ідентифікаційний код 00292480) зареєстроване державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 07.10.1996, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 328 145 0000 002771 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 20).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби з 09.11.1996 за № 350, що підтверджується даними довідки відповідача від 14.10.2011 № 414 ( а.с. 19).

У квітні 2013 року Товариством з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» надіслано до відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року.

Під час прийняття вказаної податкової звітності посадовою особою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби здійснено перевірку наявності та достовірності заповнення позивачем її реквізитів.

За результатами аналізу податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року на предмет її відповідності вимогам Податкового кодексу України відповідачем складено повідомлення від 07.05.2013 про невизнання вказаної декларації податковою звітністю.

Обґрунтовуючи правомірність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року представник відповідача у запереченнях проти позову зазначив, що платником податків у графі 3 декларації вказано скорочене найменування юридичної особи, а не її повне найменування згідно з реєстраційними документами, як це передбачено пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Для цілей справляння податку на прибуток підприємств в силу приписів пункту 152.9 статті 152 розділу III Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків, у порядку, визначеному пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства Фінансів України від 28.09.2011 № 1213 затверджено форму форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі встановлені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення визначеного пунктом 48.4 цієї статті такого додаткового реквізиту, як код виду економічної діяльності (КВЕД).

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року) визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Як встановлено судом, податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 28.09.2011 № 1213, усі рядки декларації, внесення інформації до яких є обов`язковим в силу вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, Товариством з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар`єр» заповнені.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що силу приписів статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише незаповнення платником податків таких реквізитів декларації або внесення даних, які є недостовірними, є підставою для відмови у прийнятті декларації.

Як вже зазначалось судом вище, відповідач, обґрунтовуючи власні твердження про наявність підстав для невизнання поданої позивачем звітності податковою декларацією, посилається на недотримання платником податків вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України при заповнені графи 3 декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року, що передбачає внесення відомостей про повне найменування платника податку на прибуток згідно з реєстраційними документами, а саме: зазначення позивачем скороченого найменування юридичної особи (ТДВ «Білоцерківський кар`єр») замість повного найменування (Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар`єр»).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються, зокрема, питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року, вирішення даного публічно – правового спору пов`язується з оцінкою тієї обставини чи втрачає цей документ визначений Податковим кодексом України статус податкової декларації у разі заповнення позивачем власного найменування у наведений вище спосіб.

Частиною першою статті 90 Цивільного кодексу визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Згідно з приписами частини третьої цієї статті, найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про повне найменування юридичної особи та скорочене в разі його наявності.

Частиною першою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з даних статуту позивача, затвердженого протоколом установчих зборів товариства від 01.09.2011 № 1 та зареєстрованого державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області 09.09.2011, повним найменуванням юридичної особи визначено «Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр», а скороченим - «ТДВ «Білоцерківський кар’єр».

Відомості стосовно наявності у позивача скороченого найменування відображені також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с. 117).

Таким чином, внесена позивачем до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року інформація про найменування юридичної особи є достовірною, тобто такою, що відповідає даним установчих та реєстраційних документів позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що реквізити декларації, що визначені Податковим кодексом України обов`язковими до заповнення, зокрема: повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), місцезнаходження (місце проживання) платника податків, ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості посадових осіб платника податків, дозволяють контролюючим органам у процесі виконання покладених на них податковим законодавством завдань, всебічно і повно ідентифікувати особу платника податків.

У свою чергу, зазначення позивачем скороченого найменування юридичної особи (ТДВ «Білоцерківський кар`єр») замість повного найменування (Товариство з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар`єр»), з урахуванням того, що ним відображено інші обов`язкові відомості, у тому числі ідентифікаційний код, не створює перешкод у ідентифікації позивача як платника податку на прибуток та встановленні обставин приналежності податкового документа конкретному платнику податків, а відтак і не може бути розцінено як незаповнення ним обов'язкових реквізитів декларації.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08.02.2012 у справі № 2а-5003/11/1270 (К/9991/68291/11) та 19.12.2012 у справі № 2а-10927/09/12/0170 (К/27125/10).

Суд звертає увагу на те, що основною функцією органів державної податкової служби є адміністрування податків, зборів та інших платежів.

У свою чергу, визначення позивачем у податковій декларації, на підставі якої здійснюється нарахування та сплата податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року, скороченого найменування юридичної особи жодним чином не впливає на реалізацію податковим органом фіскальної функції оподаткування, а відтак і не потребує застосування юридичних наслідків у вигляді відмови у прийнятті податкової вказаної декларації.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи положення наведених вище правових норм, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті податкової декларації Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації платника податків означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відтак, фактичне виконання позивачем обов`язку подання податкової звітності органу державної податкової служби та встановлення судом факту протиправності відмови Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийняті податкової декларації Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року не потребує додаткового захисту прав позивача у вигляді зобов`язання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року як таку, що оформлена та заповнена належним чином.

Крім того, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу, пов`язані з обліком податкових зобов’язань платника податків, відображенням показників розрахунку з бюджетом, коригуванням податкових зобов`язань та податкового кредиту тощо.

Такий обов’язок податкового органу випливає із Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII та Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.

Відтак, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року як таку, що оформлена та заповнена належним чином, задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження державної податкової служби та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Що стосується позовних вимог про скасування висновків Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, викладених у листі від 07.05.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно – правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти – це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо кола цих осіб.

Правові акти індивідуальної дії – рішення, дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, і які є актом одноразового застосування.

Відтак, акт державного чи іншого уповноваженого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У свою чергу, висновки стосовно порушення платником податків податкового законодавства, що зроблені за результати аналізу податкової звітності, самі по собі не здатні спричинити юридичні наслідки для платника податків, оскільки не є рішеннями суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не мають обов’язкового характеру.

Наведені обставини виключають можливість розгляду позовних вимог про скасування висновків суб`єкта владних повноважень за правилами, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи приписи статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вказаних вище вимог підлягає закриттю.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування з Державного бюджету України понесених ним судових витрат не заявлялись, а відповідачем не надано суду доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби у прийнятті податкової декларації Товариства з додатковою відповідальністю «Білоцерківський кар’єр» з податку на прибуток підприємств за I квартал 2013 року.

3. В частині позовних вимог про скасування висновків Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, викладених у листі від 07.05.2013, - провадження у справі закрити.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.