Рішення № 32971, 10.07.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2006 р. Справа № 3/258

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Тех-Аіф", м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів", м. Херсон

про стягнення 385 968 грн. 26 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Кучерявий О. С. дор. б/н від 01 листопада 2004р, Скорік А. В паспорт МО 907311 виданий Дніпровським РВУМВС України в Херсонській області 13 лютого 2004р (директор)

від відповідача-Петровська В. І. дор. № 010/2339, від 30.12.03, Ващук Я. В. - адвокат

Приватне підприємство “Тех-Аіф” (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства “ Херсонський завод карданних валів” (відповідач) суми боргу 385 968 грн.26 коп.

ВАТ “Херсонський завод карданних валів” заперечує проти позовних вимог, пояснюючи, що за його даними обліку, у нього відсутня заборгованість, оскільки він в рахунок погашення боргу передав позивачеві продукцію. В підтвердження своїх доводів відповідач надав суду копії первинних документів та пояснив, що оригінали зазначених документи вилучені прокуратурою області та знаходиться у кримінальній справі № 500060-03, провадження у якій закінчено. Позивач не визнає факт виконання зобов'язань відповідачем і пояснює, що надані копії первинних документів не відповідають оригіналам цих документів. На підставі вказаних копій документів та акту перевірки контрольно-ревізійного управління Херсонської області, що проводилась за дорученням обласної прокуратури, судом були винесені рішення у зазначених справах. Однак, за касаційною скаргою позивача вони були перевірені та скасовані Вищим господарським судом України. В своїй постанові Вищий господарський суд України рекомендував при новому розгляді справ провести судово–бухгалтерську експертизу зі спірних питань.

В ході нового розгляду справи судом проведені судово–бухгалтерська експертиза ( висновок судового експерта від 05.08.05) та почеркознавча експертиза ( висновок № 1840 від 28.04.06 та № 1839 від 04.04.06)

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами 04.06.01 року був укладений договір купівлі –продажу, за яким відповідач зобов'язався на умовах передоплати продати позивачу свою продукцію по підбору із наявності запасні частини за цінами, діючими за прейскурантом у відповідача на загальну суму 85980 грн. Договір підписаний сторонами без заперечень, підписи посадових осіб завірені печаткою. Сторони надали копії договорів, які є не ідентичні, а саме, на копії позивача відсутній номер договору та термін його дії в п.7.3. ( т.1 арк.8)на копії відповідача зазначений договір № 13-01, термін його дії визначений в п.7.3 до 31.12.02. ( т.1 арк. 54)

На вимогу суду надати оригінали договорів, сторони пояснили, що всі первинні документи, в тому числі і договори були вилучені правоохоронними органами при досудовому розслідуванні кримінальної справи № 50060 03. Суд, для проведення почеркознавчої експертизи витребував кримінальну справу у прокуратури Херсонської області і в ході розгляду справи оглянув оригінал договору . Згідно огляду суд установив, що номер договору № 13-01 проставлено іншим почерком та іншим кольором чорнила на оригіналі, в п.7.3 відсутній термін дії договору.

Із огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що наявність номеру та терміну дії договору тільки на одному екземплярі договору не призводить до визнання його недійсним або неукладеним в розумінні ст.153 ЦК УРСР, оскільки істотні умови, що визначені чинним законодавством для договорів купівлі - продажу між сторонами погоджені.

Відповідно до ст.151, 161 ЦК УРСР ст.526 ЦК України зобов'язання має виконувались належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання договірних зобов'язань щодо здійснення передоплати позивач перерахував кошти на загальну суму 91596 грн. 40 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 15 від 22.04.02, № 16 від 22.04.02, № 17 від 29.04.02, № 18 від 13.05.02, №22 від 29.05.02, № 23 від 03.06.02, № 26 від 18.06.02 , № 44 від 26.09.02.

За даними позивача відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково на суму 12 900 грн. Таким чином відповідачем, за даними позивача, не поставлено запчастин на суму 78 696 грн. 40 коп.

Таким чином відповідачем, за даними позивача, не поставлено запчастин на суму 78 696 грн. 40 коп.

В зв'язку з цим, позивач за вих. № 8 від 30.05.03 заявив вимогу на підставі ст.165 ЦК УРСР про підготовку до відгрузки 658 шт. елементів фільтруючих 6437 –11090080-10 за ціною 68 грн. за одиницю згідно прейскурантів відповідача від 01.06.01 та 01.01.02.

Сторони не надали докази виконання відповідачем в семиденний термін заявленої вимоги відповідача.

Між сторонами 31.10.01 року був укладений договір купівлі –продажу, за яким відповідач зобов'язався на умовах передоплати продати позивачу свою продукцію по підбору із наявності запасні частини за цінами, діючими за прейскурантом у відповідача на загальну суму 194083 грн. Договір підписаний сторонами без заперечень, підписи посадових осіб завірені печаткою Сторони надали копії договорів, які є не ідентичні, а саме, на копії позивача відсутній номер договору та термін його дії в п.7.3. ( т.2 арк.9) на копії відповідача зазначений договір має № 1-02, термін його дії визначений в п.7.3 до 31.12.02. ( т.2 арк.78)

На вимогу суду надати оригінали договорів, сторони пояснили, що всі первинні документи, в тому числі і договори були вилучені правоохоронними органами при досудовому розслідуванні кримінальної справи № 50060-03. Суд, для проведення почеркознавчої експертизи витребував кримінальну справу у прокуратури Херсонської області і в ході розгляду справи оглянув оригінал договору . Згідно огляду суд установив, що номер договору № 01-02 проставлено іншим почерком та іншим кольором чорнила на оригіналі, в п.7.3 зазначено термін дії до 31.12.02.

Із огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що наявність номеру та терміну дії договору тільки на одному екземплярі договору не призводить до визнання його недійсним або неукладеним в розумінні ст.153 ЦК УРСР, оскільки істотні умови, що визначені чинним законодавством для договорів купівлі - продажу між сторонами погоджені.

Відповідно до ст. 151,161 ЦК УРСР ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, Відповідно до ст. 162 ЦК УРСР ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання договірних зобов'язань щодо здійснення передоплати позивач перерахував коти на загальну суму 184 800 грн. 00 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 2 від 11.02.02, № 4 від 12.02.02, № 3 від 18.02.02, № 4 від 26.02.02, № 5 від 05.03.02, № 6 від 12.03.02, № 9 від 27.03.02 , № 10 від 29.03.02, № 11 від 11.04.02,№ 12 від 16.04.02, 19 від 16.05.02, № 20 від 21.05.02, № 21 від 24.05.02,№ 24 від 06.06.02, № 25 від 12.06.02, № 41 від 17.09.03, № 42 від 23.09.02, що надані до матеріалів справи.

За даними позивача відповідач свої договірні зобов'язання не виконав.

В зв'язку з цим, позивач за вих. № 9 від 30.05.03 заявив вимогу на підставі ст.165 ЦК УРСР про підготовку до відгрузки 1 327 шт. елементів фільтруючих 6437 –11090080-10 за ціною 116 грн. за одиницю та 1 елемент фільтруючий 4301 –11090013 за ціною 68 грн. згідно прейскурантів відповідача від 01.06.01 та 01.01.02.

Сторони не надали докази виконання відповідачем в семиденний термін заявленої вимоги відповідача.

Без укладення договору у письмовій формі, що є порушенням ст. 44 ЦК УРСР, сторони домовились про поставку на умовах передоплати запчастин на суму 122 491 грн.86 коп., що підтверджено рахунками–фактурой № 72 від 01.04.01, № 232 від 07.08.02, № 241 від 16.08.02,, № 253 від 27.08.02, № 277 від 20.09.02,№ 304 від 29.10.02. В зазначених рахунках вказано відповідачем назва запчастини, її кількість та ціна Рахунки підписані головним бухгалтером.

На виконання договірних зобов'язань щодо здійснення передоплати позивач перерахував кошти на загальну суму 122 471 грн.86 коп. грн. 00 коп., що підтверджено платіжними дорученнями № 11 від 03.09.02, № 28 від 07.08.02, № 31 від 15.08.02, № 32 від 16.08.02, № 33 від 28.08.02, № 43 від 23.09.02, № 53 від 29.10.02, що надані до матеріалів справи.

Із огляду на первинні документи, а саме рахунки - фактури та платіжні доручення про сплату, суд дійшов висновку, що сторони своїми діями підтвердили наявність усної домовленості щодо істотних умов договору купівлі - продажу запасних частин.

За даними позивача відповідач свої договірні зобов'язання не виконав.

В зв'язку з цим, позивач за вих. № 10 від 30.05.03 заявив вимогу на підставі ст.165 ЦК УРСР про підготовку до відгрузки запчастин, що визначені в рахунках –фактурах.

Відповідач не визнає позовні вимоги та надає докази, що договірні зобов'язання за договорами від 4.07.01та 31.10.01 та рахунками –фактурами, що зазначені в позовній заяві він виконав, в підтвердження надав первинні документи - накази на відпуск продукції та довіреності позивача, на отримання зазначеної продукції.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Із огляду на надані копії первинних документів та для з'ясування даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку сторін суд відповідно до ст.41 ГПК України ухвалою від 23.12.04 призначив судово-бухгалтреську експертизу, на вирішення якої були поставлені запитання про наявність за даними бухгалтерського обліку заборгованості (кредиторської у позивача та дебіторської у відповідача) за спірними договорами та рахунками - фактурами та чи надані відповідачем первинні документи можуть бути доказами виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Згідно наданого висновку № 3-05 від 05.08.05, зробленого судовим експертом за ухвалою суду від 23.12.04, за даними бухгалтерського обліку відповідача його дебіторська заборгованість складає 1028 грн. 72 коп.; за даними позивача кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 385718 грн.66 коп.

Щодо первинних документів, наданих відповідачем, експерт прийшов до висновку, що вони можуть підтверджувати факт передачі товару, оскільки складені відповідно до наказу Мінфіну України № 88 від 24.05.95 при умові, що особи, які склали та підписали первинні документи є уповноваженими особами відповідача та позивача та підписи на первинних документах відповідають підписам осіб, які відпустили та отримали матеріальні цінності.

За клопотанням позивача судом призначена судово - почеркознавча експертиза, що підтверджено ухвалою від 22.09.05. На розгляд експертизи поставлені питання щодо належності підписів на первинних документах ( наказах про відпуск та довіреностях) директору ПП "“Тех-АІФ"” Скорику А.В. та щодо належності на довіреностях відбитків печатки ПП “ Тех-Аіф”

Відповідно до висновку № 1839 від 04.04.06 ( т.4 арк.92) наданого Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз відтиск круглої печатки на 8 довіреностях нанесені не кліше круглої печатки ПП “ Тех-Аіф”. На довіреності ЯЕА № 006210 від 02.08.02 відтиск круглої печатки нанесений кліше печатки ПП “ Тех-Аіф”.

Згідно висновку Харківського науково–дослідного інституту судових експертиз № 1840 від 28.04.06 (т.4 арк.101) рукописні записи на довіреності ЯНА № 006210 від 02.08.02 виконані Скориком А.В. На 8 довіреностях рукописні записи виконані не Скориком А.В. Підтвердити чи зроблені підписи на досліджуваних довіреностях Скориком А.В. експерту не виявилось можливим. Підписи від імені Скорика А.В. в наказах № 450, 440, 448 141 158 185 708, 568,486,426,470,476,633, 700, 457, 432, 420, 416, 412, 365, 364, 312, 189, 171, 144 виконані не Скориком А.В. Встановити чи виконанні Скориком А.В. підписи в рядку “ Получил” в наказах 658 607 221 521 520 471 419 300 212 179 166 534 387 не виявилось можливим. Питання про виконання однією особою від імені Скорика А.В. підписів на довіреностях та наказах експертизою не вирішувалось.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 “ Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку” первинні документи - письмові свідчення, що фіксують і підтверджують господарські операції, в тому числі розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. ( п.2.1 ) Первинні документи повинні складатися в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складення первинного документу не рідше одного разу в день на підставі даних касових апаратів, чеків, тощо. (п.2.2) Первинні документи (на паперових та інших носіях) для надання їм юридичної сили та сили доказування повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені якої складено документ, назва документа ( форма), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники ( в натуральному та вартісному вигляді), посада, прізвище, підписи осіб, відповідальних за дозвіл здійснення господарських операції та складання первинного документу. ( п.2.4).

Із огляду на наданні первинні документи та експертні висновки суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належними доказами виконання договірних зобов'язань за договорами від 4.07.01 , 31.10.01 та усними договорами, що підтверджені рахунками - фактурами та платіжними дорученнями про їх сплату, виходячи із наступного.

Як витікає із висновку почеркознавчої експертизи, всі довіреності, окрім довіреності ЯНА № 006210, підписані не директором ПП “ Тех-Аіф”, відбиток печатки на них зроблені не кліше печатки ПП “ Тех-Аіф”, відповідно зазначені довіреності є фіктивними. На частині наказів на загальну суму 178 934 грн.76 коп., які зазначені вище за висновком експертизи, в рядку “получил” підписи виконані не Скориком А.В., в зв'язку з чим, зазначені накази суд до уваги не приймає. На решті наказів експертиза не підтвердила підпис директора приватного підприємства Скорика А.В., в зв'язку з чим і вони судом до уваги не приймаються.

Крім того, на деяких наказах відсутнє посилання на листи без дати та номеру (наприклад наказ № 607, 448, 486, 426, 470). Вмзв'язку з цим не можливо вважати, що за цими накладними відпускалась продукція в межах спірних договорів. Надані до матеріалів справи відповідачем рахунки не є належним доказом виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань (т.1 арк.55,57,60). До того ж вони не містять посилання на документ відповідно якого відпускалася продукція. Акт КРУ у Херсонські області № 05-15/27 від 04.07.03 не є первісним документом, відтак не може вважатися безперечним доказом, який свідчить про стан розрахунків між сторонами за даним спором.

Всі довіреності , в тому числі і довіреність ЯНА № 006210 від 02.08.02 . яка виконана ПП “ Тех-Аіф” , не містять відомостей про кількість отриманого товару, що не відповідає п. 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96, яким передбачено, що при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належать отримати по ній (графа “ найменування цінностей” на бланку довіреності) наводиться обов'язково з зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряд, рахунок, договір, замовлення тощо) цінностей.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК УРСР (чинного на день виникнення та виконання правочину) у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язанний відшкодувати кредиторові завданими цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вході розгляду справи судом встановлено факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань на суму 385718 грн.66 коп., в зв'язку з цим, вимоги позивача щодо відшкодування збитків через невиконання відповідачем договірних зобов'язань на цю суму суд визнає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

В решті позову відмовляє.

Судові витрати покладає на відповідача пропорційно стягнутій сумі.

Керуючись ст.ст.49,82,83,84 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в сумі 385718 грн.66 коп. В решті відмовити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський завод карданних валів" (м. Херсон, вул. Червонопрапорна,26, р/р 260043017701826 в Комсомольськом відділенні ПІБ м. Херсона, МФО 352231, код 05743013) на користь приватного підприємства "Тех-Аіф" (м. Херсон, пр-т Текстильників,9/12, р/р 260081243 в ХОД АППБ "Аваль", МФО 352093, код 3024699) 385718 грн. 66 коп. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті держмита 3857 грн. 18 коп. та 354 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко