Ухвала суду № 32968222, 14.08.2013, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4964/13-ц

У Х В А Л А

іменем України

14 серпня 2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Самсонової О.А.,

при секретарі - Ворона Д.В.,

за участю:

представника заявника - ОСОБА_1,

представників суб'єктів оскарження - Паращака Р.М., Тимченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду справу за скаргою ОСОБА_4 на постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращака Р.М. від 02 липня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращака Р.М. від 02 липня 2013 року.

Посилався на те, що в провадженні Київського ВДВС Полтавського МУЮ перебувало виконавче провадження за виконавчими листами №2/552/9/13, виданими 23.04.2013 року Київським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_5 солідарно коштів на користь ОСОБА_4. 02 липня 2013 року начальник Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращак Р.М. виніс постанову, якою скасував постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37750510, про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37743411, та інші процесуальні документи, винесені після відкриття виконавчого провадження у ВП №37750510, ВП №37743411 та ЗВП №38073904. Таку постанову начальника Київського ВДВС заявник вважає незаконною, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, та порушує права стягувача.

Тому просив суд скасувати постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращака Р.М. від 02 липня 2013 року про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37750510, про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37743411, та інших процесуальних документів, винесених після відкриття виконавчого провадження у ВП №37750510, ВП №37743411 та ЗВП №38073904.

В судове засідання заявник ОСОБА_4 не з'явився, уповноваживши ОСОБА_1 представляти його інтереси в суді.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову.

Представник Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Тимченко О.В. проти скарги заперечив. Зазначив, що постанова начальника Київського ВДВС від 02.07.2013 року, що оскаржується ОСОБА_4, в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». За наявності всіх виявлених порушень постанови про відкриття виконавчих проваджень та всі інші постанови, що були винесені після відкриття провадження, не могли залишатись в силі та підлягали скасуванню. Тому в задоволенні скарги просив відмовити.

Представник Київського ВДВС Полтавського МУЮ Паращак Р.В. проти скарги також заперечив. Вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Тому в задоволенні скарги просив відмовити.

Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в засідання не з'явились.

Боржник ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про відкладення розгляду справи за скаргою ОСОБА_4

Враховуючи, що неявка осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе скаргу ОСОБА_4 розглянути за відстуності осіб, що в засідання не з'явились.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника та представників суб'єктів оскарження, дослідивши зібрані по справі докази та матеріали виконавчих проваджень ВП №37750510 та ВП №37743411, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно виконавчого листа №2/552/9/13, виданого 23.04.2013 року Київським районним судом м.Полтави, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість у розмірі 657976,50 грн. - солідарно.

Також згідно виконавчого листа №2/552/9/13, виданого 23.04.2013 року Київським районним судом м.Полтави, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто витрати в розмірі 1746,03 грн.

Вказані виконавчі листи знаходились на виконанні в Київському відділі ДВС Полтавського міського управління юстиції.

За вказаними виконавчими листами державним виконавцем 25.04.2013 року відкрито виконавчі провадження ВП №37750510 та ВП №37743411 відповідно (а.с.11,12).

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Горнсбі проти Греції", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п. 40).

Як встановлено судом, державним виконавцем після відкриття виконавчих проваджень ВП №37750510 та ВП №37743411 розпочато примусове виконання судових рішень.

Начальником УДВС ГУЮ у Полтавській області Качмаром В.Б. здійснено перевірку згаданих виконавчих проваджень, за результатами якої винесено постанову від 11 червня 2013 року.

Згідно вказаної постанови виявлено ряд недоліків, на які вказано, та зобов'язано привести виконавче провадження у відповідність діючого законодавства.

Зазначаючи, що він діє на виконання постанови начальника УДВС ГУЮ у Полтавській області від 11.06.2013 року, начальник Київського ВДВС Полтавського МУЮ Паращак Р.М. 02.07.2013 року виніс постанову про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37750510, про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37743411, та інших процесуальних документів, винесених після відкриття виконавчого провадження у ВП №37750510, ВП №37743411 та ЗВП №38073904.

Вказана постанова жодним чином не містить обґрунтування рішення про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та всіх послідуючих, мотиви, з яких виходив начальник Київського ВДВС, в постанові взагалі не вказані.

Постанова лише містить посилання на вказану вище постанову начальника УДВС ГУЮ в Полтавській області, та дублює зміст її резолютивної частини.

На думку суду постанови про відкриття виконавчих проваджень та всі інші скасовані з формальних підстав.

Так, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в тому числі з підстав недоліків заяви стягувача або документів, що підтверджують повноваження представника, змісту самої постанови.

В той же час як підставу для скасування постанов в оскаржуваній постанові вказано, що начальником УДВС ГУЮ у Полтавській області Качмаром В.Б., з метою здійснення контролю за законністю виконавчого провадження, керуючись ст.ст. 83, 84, 85, 86 Закону України "Про виконавче провадження", здійснено перевірку виконавчого провадження № 37750510 з виконання виконавчого листа №2/552/9/13, виданого 23.04.2013 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_5 (солідарно) на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 657976,50 грн. та виконавче провадження № 37743411 по виконанню виконавчого листа №2/552, виданого 23.04.2013 Київським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрат в розмірі 1746,03 грн., які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 38073904 про стягнення боргів з ОСОБА_5, за результатами якої постановою від 11.06.2013 року дії старших державних виконавців Київського ВДВС Полтавського МУЮ Ткаченко М.С. та Шматченко Л.О., начальника Київського ВДВС Паращака Р.М. та в.о.начальника Київського ВДВС Хмурчика О.П. при виконанні виконавчого провадження № 37750510 та № 37743411 визнані такими, що вчинені з порушенням вимог «Про виконавче провадження».

Зокрема, вказано, що порушено вимоги ч.5 ст. 9, п.1 ч.1 ст.19, ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» в частині відкриття виконавчого провадження без заяви стягувача або його представника.

Зазначене не відповідає дійсності, оскільки в кожному з наведених виконавчих проваджень, що були досліджені в судовому засіданні судом, наявні заяви представника стягувача ОСОБА_1 про пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання (а.с.9-10). Зі змісту вказаних заяв вбачається, що стягувач ініціює примусове виконання судового рішення, а значить і відкриття виконавчих проваджень.

Представник стягувача в судовому засіданні справедливо посилається на те, що форма заяви, з якою виконавчий документ пред'являється на виконання до органів державної виконавчої служби, жодним нормативним актом не передбачена. Тому підстав для відмови у відкритті провадження за даними заявами ОСОБА_1 у державного виконавця не було.

Посилання на порушення державним виконавцем вимог ч.5 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» в частині відкриття виконавчого провадження за заявою представника стягувача, повноваження якого не підтверджені належним чином, спростовуються довіреністю, виданою ОСОБА_4 на право представлення його інтересів ОСОБА_1 Копії даної довіреності долучені до заяв про пред'явлення до примусового виконання виконавчих листів. Оригінал довіреності ОСОБА_1 пред'явлено суду в судовому засіданні.

Представники органів ДВС під час перевірки не могли встановити чи разом з вказаними копіями довіреності представником надавався її оригінал, але державним виконавцем така копія не була посвідчена. Тому даний недолік міг бути усунутий шляхом зобов'язання стягувача надати таку довіреність для посвідчення її копії, та не є підставою для скасування постанов про відкриття виконавчого провадження.

Вказівка як на підставу скасування постанови на невідповідність виконавчого документа ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині не зазначення ідентифікаційного номера боржника судом також оцінюється критично.

При цьому суд виходить з того, що, якщо виконавчі документи і містили деякі недоліки, ці недоліки не були такими, що перешкоджають відкриттю виконавчого провадження, в тому числі з огляду на наявність в матеріалах виконавчого провадження довідки про ідентифікаційний номер боржника ОСОБА_5

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вимоги до виконавчого документу, а саме в п.3 ч.1 цієї статті визначено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Таким чином ідентифікаційний номер боржника обов'язково має бути зазначений у виконавчому документі, якщо він відомий суду. З цих підстав відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника не тягне за собою невідповідність виконавчого документа ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження».

Всі інші недоліки, на які вказано в оскаржуваній постанові, як то надання строку для добровільного виконання рішення, не зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження резолютивної частини виконавчого документа, прийняття до виконання виконавчого документа без резолюції керівника відділу, вирішення питання про об'єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження, а не приєднання до нього, порушення строку внесення постанов до ЄДРВП, не попередження боржника про відповідальність за не збереження арештованого майна, тощо, могли бути вправлені в робочому порядку та в жодному разі не можуть бути підставою для скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що постанова начальника УДВС ГУЮ в Полтавській області Качмара В.Б. від 11.06.2013 року зобов'язувала в.о.начальника Київського ВДВС привести виконавче провадження у відповідність до діючого законодавства, але не містила вказівки щодо скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та всіх послідуючих постанов.

Таким чином скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37750510, про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37743411, та інших процесуальних документів, винесених після відкриття виконавчого провадження, у ВП №37750510, ВП №37743411 та ЗВП №38073904 з формальних підстав призвело до порушення принципу обов'язковості для виконання судового рішення та до порушення прав стягувача.

Тому скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращака Р.М. від 02 липня 2013 року підлягає до скасування.

Керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Паращака Р.М. від 02 липня 2013 року про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37750510, про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року ВП №37743411, та інших процесуальних документів, винесених після відкриття виконавчого провадження у ВП №37750510, ВП №37743411 та ЗВП №38073904.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу у 5-денний термін з дня її проголошення.

Головуючий О.А.Самсонова

14.08.2013