Рішення № 32968186, 13.08.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/9782/2012

Провадження № 2/750/129/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Супруна О.П.,

при секретарі - Носенко М.Ю.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1, відповідача, представника відповідача - адвоката ОСОБА_2, представника Чернігівської міської ради - Миколаєнка Р.С., третьої особи ОСОБА_4, представника Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області - Ющенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку,

треті особи: ОСОБА_4, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9,

в с т а н о в и в :

25.10.2012 р. позивач звернулась до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить зобов'язати відповідача звільнити та привести до придатного для використання за цільовим призначенням стану земельну ділянку, розташовану під будівлею та належну їй на праві власності, кадастровий номер 7410100000:02:025:5439, шляхом знесення даної будівлі, а також стягнути з відповідача збитки, завдані внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 177 грн. 71 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_7 самовільно зайняв частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, яку загородив дерев'яним парканом та на частині якої побудував нежитлову будівлю (сарай), що встановлено актами перевірки дотримання земельного законодавства, складеними Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області від 08.05.2012 р. та від 13.07.2012 р.

18.12.2012 р. ОСОБА_7 звернувся із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним та скасувати рішення Чернігівської міської ради від 29.12.2004 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 26.04.2007 р., визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_6, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник Чернігівської міської ради вважає зустрічний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Третя особа ОСОБА_4 первісний позов вважає необґрунтованим, зустрічний позов - таким, що підлягає задоволенню.

Позивач до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи сповіщена, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_8, третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та представник третьої особи - управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради до суду не з'явились, про і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Відповідач ОСОБА_8 у поданих суду запереченнях просив у задоволенні зустрічного позову відмовити. Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 просила справу розглядати без її участі, а представник управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника Чернігівської міської ради, третьої особи ОСОБА_4, представника Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову належить відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,1533 га, що розташована в АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 866753. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 4).

28.04.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області було винесено наказ № 26 згідно заяви гр. ОСОБА_6 про проведення позапланової перевірки можливого порушення вимог земельного законодавства гр. ОСОБА_7 в частині самовільного зайняття частини земельної ділянки гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 (а.с. 5).

За результатами перевірки встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 866753, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку № 5199 від 25.05.2007 р., ОСОБА_6 має в приватній власності земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1533 га. ОСОБА_7, який мешкає за адресою АДРЕСА_2, самовільно зайняв частку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, яка на правах власності належить ОСОБА_6 загальною площею 0,0022 га, яку загородив дерев'яним парканом та на частині якої розташована нежитлова будівля (сарай). Таким чином, ОСОБА_7 своїми діями порушив вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України. Даний факт підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2012 р. та актом обстеження земельної ділянки № 3 (а.с. 6-8).

На підставі даних актів 17.05.2012 р. ОСОБА_7 видано припис № 000079 про усунення у 30-ти денний термін з дня отримання припису виявленого правопорушення земельного законодавства при використанні на території Чернігівської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1, тобто звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (а.с. 9).

Однак, даний припис відповідач у встановлений термін не виконав, внаслідок чого 29.05.2012 р. відносно нього було складено протокол № 000038 про адміністративне правопорушення, на підставі якого 05.06.2012 р. винесено постанову № 5 про накладення адміністративного стягнення. Як вбачається з постанови, ОСОБА_7 самовільно зайняв частку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, яка на правах власності належить гр. ОСОБА_6 загальною площею 0,0022 га, яку загородив дерев'яним парканом та на частині якої розташована нежитлова будівля (сарай). Таким чином, ОСОБА_7 своїми діями порушив вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України та ст. 53-1 КУпАП. Даним порушенням заподіяно шкоду позивачеві у розмірі 177 грн. 71 коп. Також ОСОБА_7 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с. 10-12).

13.07.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. У результаті перевірки встановлено, що відповідачем ОСОБА_7 вимоги припису № 000079 від 17.05.2012 р. про усунення виявленого 08.05.2012 р. порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 не виконано. Самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена, гр. ОСОБА_7 продовжує використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0022 га по АДРЕСА_1, яка на правах власності належить гр. ОСОБА_6, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України (а.с. 13).

13.07.2012 р. ОСОБА_7 було видано припис № 000443 про усунення у 30-ти денний термін з дня отримання припису виявленого порушення земельного законодавства при використанні на території Чернігівської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1, тобто звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Того ж дня відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 000385 (а.с. 14-15), на підставі якого 17.09.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області винесено постанову № 45, якою ОСОБА_7 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-5 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 153 грн. (а.с. 16).

10.09.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області вкотре складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що ОСОБА_7 вимоги припису № 00043 від 13.07.2012 року про усунення виявленого 08.05.2012 року порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 не виконав. Самовільно зайнята земельна ділянка не звільнена, ОСОБА_7 продовжує використовувати самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0022 га по АДРЕСА_1, яка на правах власності належить ОСОБА_6, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України (а.с. 17).

Вказані постанови Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області відповідач в установленому законом порядку не оспорив, а тому вони є чинні та приймаються судом як докази, що підтверджують вимоги позивача.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Разом з цим, згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян, юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, позивачем доведено факт порушення відповідачем її права користування частиною належної їй на праві власності земельної ділянки, що не спростовано в ході судового розгляду відповідачем. Зокрема, останній відмовився від проведення будівельно-технічної експертизи, призначеної за клопотанням його представника ухвалою суду від 18.04.2013 р. Інших доказів на спростування вимог позивача відповідач не надав.

Порушення меж земельної ділянки позивача вбачається також і з плану-схеми приватизованої земельної ділянки із зазначенням ближніх будівель та споруд, розробленим ПП «ЧЕРНІГІВ-ГЕО».

Під час розгляду справи з пояснень сторін судом встановлено, що позивачем за згодою відповідача частково усунуто перешкоди у користуванні першим земельною ділянкою, а саме сторонами перенесено паркан на їхній межі у відповідності до приписів Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області, у зв'язку чим інспекцію, на підставі ч. 3 ст. 45 ЦПК України, залучено до участі у справі для подання висновку на виконання своїх повноважень щодо наявності порушень прав позивача.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представника Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області та акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11.04.2013 р., загальна площа самовільно зайнятої відповідачем ОСОБА_7 земельної ділянки, яка належить ОСОБА_6, становить 0,0010 га (а.с. 224-228).

Дана частина земельної ділянки позивача підлягає звільненню відповідачем та приведенню у придатний для використання за цільовим призначенням стан.

Заява відповідача про застосування до позовних вимог ОСОБА_6 позовної давності, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки про порушення свого права користування вона дізналася з ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 08.04.2010 р., у зв'язку з чим 23.04.2012 р. звернулась до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області із заявою про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Доводи відповідача, що експлуатацію спірних будівель затверджено рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради 10.01.2006 р. (а.с. 178), тобто до отримання позивачем державного акта на право власності на земельну ділянку - 25.05.2007 р., спростовуються з зібраними доказами (копією договору купівлі-продажу від 26.04.2007 р., копіями державних актів на право власності на земельну ділянку № 624267 та № 624266 від 06.12.2005 р., № 405832 від 08.04.2005 р. на а.с. 98-103), з яких вбачається, що позивач мала у власності земельні ділянки, що межують із земельною ділянкою, на якій розташовані спірні нежитлові будівлі, ще до зазначеного рішення виконкому, а державний акт від 25.05.2007 р. отримано нею в результаті продажу частини земельних ділянок ОСОБА_8 А відсутність претензій до побудованих відповідачем сараїв з виходом однієї зі стін на межу присадибних ділянок сторін, про що ОСОБА_6 зазначила на письмовій заяві ОСОБА_7 голові виконкому Деснянської районної у м. Чернігові ради від 24.12.2005 р. (а.с. 180), не позбавляє її права звернутись до суду за захистом порушеного права користування, оскільки обсяг такого порушення, встановлений Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області, значно перевищує обсяг, що мала на увазі позивач, фактично даючи згоду на введення в експлуатацію нежитлових будівель. Крім того, зміст запису на заяві зайвий раз свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог ОСОБА_6

Статтею 22 ЦК України передбачено, що кожна особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_7 частини земельної ділянки ОСОБА_6 останній заподіяна матеріальна шкода в розмірі 177 грн. 71 коп., що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення № 5 від 05.06.2012 року (а.с. 12).

Проте, суд не може прийняти як доказ розміру завданої позивачеві шкоди розрахунок, проведений Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783, яка станом на 05.06.2012 р. втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2011 р. N 56.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Неправомірність дій ОСОБА_7 встановлено постановами Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області від 05.06.2012 р. № 5 та від 17.05.2012 р. № 45.

Моральна шкода, завдана ОСОБА_6, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_7, що суд враховує, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи форму вини ОСОБА_7 і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд знаходить підстави для задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку суд дійшов наступного висновку.

Статтею ст. 125 ЗК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 ЗК України).

Відповідачу ОСОБА_7 земельна ділянка в користування чи у власність не виділялася, що також встановлено рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 08.04.2010 р., і в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.

Отже, оскільки в ході судового розгляду не встановлено порушень прав ОСОБА_7 щодо користування земельною ділянкою № 14 по вулиці П. Комуни в м. Чернігові, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд покладає судові витрати у справі на відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_7 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, земельну ділянку площею 0,0010 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:5439, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 на праві власності, шляхом знесення нежитлових будівель ОСОБА_7 у відповідності з додатками № 1 та № 2 до Акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 11.04.2013 р.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1000 (одну тисячу) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 321 (триста двадцять одну) грн. 90 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, Чернігівської міської ради про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу та державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.П.Супрун