Постанова № 32967645, 09.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Федько С.П.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №253/3643/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року у справі № 253/3643/13-а за позовом ОСОБА_2 до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити суму одноразової компенсації сім'ї за втрату годувальника,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.03.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, причина смерті - захворювання, яке пов'язане з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач у зв'язку з втратою годувальника має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент смерті годувальника. На звернення із заявою про здійснення нарахування та виплату зазначеної компенсації отримала відмову. У зв'язку з наведеним просила суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради перерахувати та виплатити на її користь суму разової компенсації у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент смерті годувальника, в розмірі 67080,00 грн.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати оскаржуване судове рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначала, що постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 № 649 діяла лише до 09.07.2007 року, а отже відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації є протиправною.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої скасувати з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Центрально-Міському Управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 4-6).

01.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату їй одноразової компенсації за втрату годувальника. Відповідно до відповіді Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради від 19.02.2013 року за № 1232/27.05, управління повідомило позивачу, що після звернення останньої із заявою встановленого зразка їй буде нарахована одноразова компенсація в розмірі 7586,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 10-11).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796) зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміст статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

За Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, зазначені вище зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону 796-XII визнані неконституційними.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до ст. 48 цього Закону передбачено що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: сім'ям, які втратили годувальника - 60 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.

Суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону № 796, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Правовий статус позивача визначений Законом № 796 і сторони цього факту не оспорювали.

Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50. 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 13, ст. 178 із наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Кабінетом Міністрів України у 2012 році таке право використано не було, а тому норми постанови КМУ від 20 квітня 2007 року № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону № 796.

В п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» щодо реалізації норми ст. 48 Закону № 796 Кабінету міністрів делеговано таке право, але на час вирішення спору це право КМУ не використав.

Кабінетом Міністрів України 23.11.2011 р. була прийнята постанова № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» де зазначено, що щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у розмірі 12 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але Кабінет Міністрів України так і не визначив розмір одноразової компенсації по втраті годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а визначив тільки розмір щомісячної компенсації.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково дійшов висновку, що відповідач діяв правомірно виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету України, та зазначає, що позивач, як дружина померлого - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент смерті годувальника.

На 01.10.2012 року мінімальна заробітна плата становила 1118 грн. Розмір одноразової компенсації становить 67080 грн.

Застосування Постанови КМУ № 649 від 20.04.2007 року при нарахуванні зазначеного виду виплати, а не відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу. Отже у спірних правовідносинах Закон має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.

При цьому колегія суддів також зважувала на пункти 5, 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 16.03.2012 № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого адміністративного суду № 5 від 25.02.2013 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195 - 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИэВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 253/3643/13-а - задовольнити.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року у справі № 253/3643/13-а - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та виплатити суму одноразової компенсації сім'ї за втрату годувальника - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_2 одноразової компенсації сім'ї за втрату годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент смерті годувальника.

Стягнути з Центрально-Міського Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 одноразову компенсацію сім'ї за втрату годувальника в сумі 67080 грн. (шістдесят сім тисяч вісімдесят).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Суддів: І.В. Юрко

А.А. Блохін