Ухвала суду № 32965312, 08.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/13495/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Катрич Ольга МихайлівнаНомер провадження 22-ц/788/1705/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 5

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Дубровної В. В.,

суддів - Сибільової Л. О., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 20 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковпаківскьго районного суду м.Суми від 20 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3- ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини справи, а саме проігнорував його клопотання про повторний виклик свідків, яким відомі обставини, з'ясування яких забезпечувало б доведення позовних вимог, при цьому причину відмови нічим не вмотивував. Суд у своєму рішенні послався на рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 лютого 2012 року, яким спірна квартира визнана спільним майном подружжя, нажитим під час шлюбу, при цьому повністю проігнорував рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 липня 2008 року, яким спірна квартира визнана власністю позивачки. Вважає, що такі дії суду привели до невірного вирішення справи та відмови ОСОБА_3 у задоволенні її позову про визнання права власності на квартиру, яку вона придбавала за власні кошти та протягом усього часу її утримувала, тоді як відповідач весь цей час вів аморальний спосіб життя та не вклав до спірної квартири жодних коштів та зусиль.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_5, який проти скарги заперечує, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що спірна квартира була придбана лише за її власні кошти та в період окремого проживання з ОСОБА_5

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.22 КпСШ України 1969 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Закону «Про власність» та ст. ст. 22, 28 КпШС України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває права власності на це майно. Майно ж, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, а їхні частини в ньому є рівними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 14 липня 1979 року по 08 січня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а..с 4).

Вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 14 січня 1993 року ОСОБА_5 було визнано винним та засуджено за ст. 215 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років (а.с.5-6).

Звільнився з місць відбування покарання 09 червня1995 року (а.с. 7)

Як вбачається з довідки №9 від 01 вересня 2006 року ЖБК-90, ОСОБА_6 є членом кооперативу та їй належить трикімнатна кімнатна квартира АДРЕСА_1, повна вартість квартири у розмірі 11 970 крб. 21 коп. сплачена в листопаді 2003 року (а.с. 8).

З наведеного вбачається, що пайовий внесок за спірну квартиру АДРЕСА_1 було внесено в період спільного подружнього проживання сторін, що в свою чергу дає підстави вважати квартиру їх спільною сумісною власністю.

При повному внесенні пайових внесків за квартиру у позивача, як особи, яка має право на половину пайових внесків, виникло право власності на 1/2 її частину.

Частиною 2 ст. 28 КпШС передбачалося, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Проте, для підтвердження такого факту відповідачка всупереч з вимогами ст. 60 ЦПК не надала належних засобів доказування. Навпаки з її пояснень, у суді першої інстанції слідує, що під час перебування позивача в місцях позбавлення волі й після відбуття ним покарання шлюбні відносини між ними не припинялися.

Саме по собі перебування позивача в місцях позбавлення волі в даному випадку є недостатнім для встановлення тієї обставини, що шлюб між сторонами протягом вказаного вище періоду часу був фактично припинений.

Всі вищевикладені обставини були встановлені при розгляді іншої цивільної справи між цими ж сторонами, за результатами розгляду якої 07 лютого 2012 року Апеляційний суд Сумської області ухвалив рішення, яким визнав за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та встановив порядок користуванні даною квартирою (а.с.20-21).

ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності у в Сумському БТІ.(а.с. 35).

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 04 грудня 2012 року зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язано її надати ОСОБА_5 ключі від вхідних дверей. (а.с. 32-34).

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на всю квартиру.

Згідно рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 28 липня 2008 року виселено ОСОБА_5 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення (а.с.11). Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повністю проігнорував зазначене рішення, яким встановлено, що позивачка є власником спірної квартири, та не допитав свідків не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору за зазначеним рішенням було виселення ОСОБА_5 і на той час юридично не було оформлено право власності за ОСОБА_5 на спірну квартиру, її титульним власником вважалась ОСОБА_7, як член житлово-будівельного кооперативу.

В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до невірного вирішення справи.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, таким, що узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає нормам матеріального права, і тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 20 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту. проголошення.

Головуючий -

Судді -