Ухвала суду № 32965296, 31.07.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/477/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Плотникова Наталія БорисівнаНомер провадження 22-ц/788/1658/13 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Дубровної В. В.,

суддів - Сибільової Л. О., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 009 961 грн. 11 коп. заборгованості за договором позики та 3 441 грн.00 коп. судових витрат, а всього 1 013 402 грн. 11 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на його користь 1 009 961 грн. 11 коп. та стягнути 1 221 577 грн. 70 коп., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Зокрема зазначає, що суд при ухваленні рішення помилково взяв до уваги розписки, написані власноручно відповідачем, якими підтверджується борг по іншому договору позики, який не є предметом спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, який апеляційну скаргу підтримав з мотивів у ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, місцевий суд, враховуючи порушення відповідачем умов договору позики та недоведеність ним факту повного розрахунку з позивачем, дійшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 1 009961 грн.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

12 лютого 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, 17 червня 2013 року остаточно його уточнивши, свої вимоги мотивував тим, що 01 квітня 2010 року він на прохання відповідача ОСОБА_4 передав останньому у борг 60 000 доларів США терміном до 01 січня 2013 pоку, про що відповідач надав йому розписку, відповідно до якої відповідач зобов'язується сплачувати йому кошти в сумі 2,5 % від суми основного боргу кожного першого числа кожного наступного місяця, а в разі несплати щомісячних процентів від суми основного боргу, дана сума добавляється до суми основного боргу та в наступному місяці приводить до нарахування щомісячних процентів з урахуванням збільшеної суми основного боргу. У зазначений в розписці строк відповідач борг не повернув, відсотки (2,5%) за користування грошовими коштами не сплачував.

Вважає, що відповідач, якій прострочив виконання грошового зобов'язання має повернути йому зазначений борг за договором позики в сумі 1 221 577 грн. 70 коп., з яких: 479 500 грн. - основного боргу, 451 604,5 грн. - процентів за користування грошовими коштами, 290 473,21 грн. - заборгованості за несвоєчасну сплату процентів, а також судові витрати у справі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника

процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банкуУкраїни.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що Були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, визнається сторонами, 01 квітня 2010 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 за договором позики кошти в сумі 60 000 доларів США.

Укладення договору позики підтверджується розпискою, у якій визначені істотні умови договору, а саме: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), їх місце проживання, грошова сума, яка передається, розмір та методика обчислення процентної ставки за договором й порядок одержання процентів, особистий підпис позичальника.

Згідно вищевказаної розписки ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 60 000 доларів США та зобов'язався їх повернути до 01 січня 2013 року. За весь час користування вищевказаними коштами відповідач зобов'язався сплачувати кожного першого числа кожного наступного місяця грошові кошти в сумі 2,5% від суми основного боргу. У випадку, коли щомісячні проценти від суми основного боргу позичальником не виплачуються, то дана сума йде на збільшення розміру основного боргу, що в наступному приводить до нарахування суми щомісячних процентів з урахуванням збільшеної суми основного боргу.

На даний час позика в сумі 60 000 доларів США позивачу не повернута, що в судовому засіданні суду першої інстанції сторонами не заперечувалося.

З наданого позивачем розрахунку розміру процентів за користування позикою вбачається, що станом на 01 червня 2013 року заборгованість відповідача по процентам за користування позикою становить 93 340,96 доларів США(а.с.86).

Відповідач з наданим розрахунком не погодився та надав до суду першої інстанції розписку від 10 вересня 2012 року, за якою ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 500 доларів США в рахунок погашення відсотків (а.с.67).

Крім того, відповідачем надана суду першої інстанції розписка (а.с.66), з якої вбачається, що ОСОБА_403 вересня 2009 року підтвердив черговий борг ОСОБА_3 у сумі 41664 доларів США. На цьому ж документі є визначена ОСОБА_3 сума заборгованості по процентах станом на 01 жовтня 2012 року - 43706 доларів США.

Позивач не погоджується з викладеним вище, зазначає про те, що розписка, на яку посилається відповідач, стосується виконання іншого договору позики, а не спірного, з чим погодитись не можливо, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення іншого, крім спірного, договору позики з ОСОБА_4 За поясненням позивача у нього відсутня розписка про передачу коштів ОСОБА_4 на підтвердження укладенні іншого договору позики.

Крім того, суд першої інстанції провів детальний розрахунок заборгованості по процентах, який не викликає сумніву у колегії суддів та підтверджує те, що визначена ОСОБА_3 станом на 01.10.2012 року заборгованість по процентах у сумі 43706 доларів США стосується саме договору позики, з приводу невиконання якого заявлений позов до суду.

Так, суд першої інстанції шляхом математичних підрахунків виходив з того, що сума, зазначена у розписці (а.с.66) - 41664 доларів США - це визначена сума процентів за спірним договором позики, хоча за розпискою вона називається як черговий борг та тлумачиться позивачем як борг за іншим борговим зобовязанням. Якщо борг, що утворився станом на 01.09.2012 року складає 101664 долара США (60 000 доларів - це сума позики + 41664 доларів США - це проценти за користування), то розмір процентів за користування позикою за вересень 2012 року складає 2541,6 доларів США ( 101664 доларів США х 2,5%), а звідси сума заборгованості по процентах станом на 01.10.2012 року з вирахуванням повернутих 500 доларів США становить як раз ту суму, яку підтвердив у розписці ОСОБА_3 - 43706 доларів США (41664 доларів США +2541,6 доларів США - 500 доларів США).

А тому, колегія суддів вважає вірним проведений судом першої інстанції розрахунок суми заборгованості по процентах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують постановленого у справі судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 червня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -