Рішення № 32964606, 09.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/8095/13 Головуючий в 1 інстанції Бичков П.Ю.

Категорія 46 Доповідач Канурна О.Д.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бугрим Л.М.

суддів: Канурної О.Д., Безрученко Ю.О.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що 31.08.2002 року між ним і відповідачкою ОСОБА_1 був укладений шлюб, від котрого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 25.11.2009 року шлюб між подружжям було розірвано. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ясинуватської міської ради від 26.01.2011 року позивачу надано право забирати дочку кожну п'ятницю з дошкільного учбового закладу з правом ночівлі та повернення до 08 год.00 хв. в дошкільний учбовий заклад. У зв'язку з невиконанням рішення органу опіки та піклування відносно його участі в вихованні дитини, в липні 2011 року він звертався до суду з позовною заявою до відповідача про усунення перешкод в здійсненні права в спілкуванні та виховання дитини та відшкодування моральної шкоди. При розгляді справи у суді була укладена мирова угода, однак відповідачка не виконує умови мирової угоди, внаслідок чого позивач знаходиться у стресовому стані, відчуває глибокі моральні страждання, що суттєво позначилося на укладі його життя та психологічному стані. Просив суд першої інстанції передати дитину для проживання з ним та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Передано неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 для проживання з батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 321 грн. 90 коп.

З вказаним рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_1 і оскаржила його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - органу опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, направив до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наступних підстав.

Пунктом 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

25.11.2009 року шлюб між подружжям було розірвано. Відповідно до рішення виконавчого комітету Ясинуватської міської ради від 26.01.2011 року позивачу надано право забирати дочку кожну п'ятницю з дошкільного учбового закладу з правом ночівлі та повернення до 08 год.00 хв. в дошкільний учбовий заклад.

Відповідно до мирової угоди, укладеної 19 жовтня 2011 року, ОСОБА_3 було зобов'язано не перешкоджати батькові дитини, ОСОБА_2, в спілкуванні та вихованні дитини з правом забирати дочку по місцю мешкання батька за адресою: АДРЕСА_1 в перший та третій тиждень місяця з 16.00 год. п'ятниці до 08 год. 00 хв. понеділка з забезпеченням явки дитини в дитячий садок, а також з правом забирати дочку для проведення сумісного відпочинку та її оздоровлення на 10 днів одного з літніх місяців та на 10 днів одного із зимових місяців.

Однак відповідачка ігнорує та не виконує умови мирової угоди, продовжує перешкоджати спілкуванню дитини з батьком. Після кожного візиту за дитиною у встановлені дні позивач вимушений звертатися в правоохоронні органи за захистом своїх прав, про що свідчать постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

Частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Як вбачається із частини 2 вищевказаної статті, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до частини 1 статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як вбачається із частини 3 вищевказаної статті, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частиною першої статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляться від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Абзацем 3 частини другої вищевказаної статті передбачено, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до частини 4 статті 159 СК України передбачено, що у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

З висновком суду першої інстанції про те, що підставою для стягнення моральної шкоди є неправомірна поведінка відповідача, яка не виконує рішення комісії, що причинило моральні страждання позивачу, суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається із відповіді Ясинуватського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області від 10.12.2009 року № 16890, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України (дрібне хуліганства) (а.с. 102).

Відповідно до Постанови Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 25.10.2011 року, ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році». Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст.122 КК України закрита на підставі акту амністії. Як вбачається із вищевказаної постанови, суд вважає, що в діях підсудного є склад злочину, передбаченого частиною 1 ст. 122 КК України, оскільки він умисно заподіяв потерпілій (ОСОБА_1) середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке нє є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу (а.с. 116).

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» (із змінами і доповненнями) передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Як вбачається із частини 3 вищевказаної статті Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують неприязливі стосунки, що підтверджується постановами про відмову в порушенні кримінальних справ як відносно ОСОБА_2, так і відносно ОСОБА_1 (а.с. 20-22; 24-31, 83-90, 93-94, 96-105, 117).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю мешкання, на обліку у психіатра та нарколога не знаходиться, піклується про належне виховання дитини, що підтверджується довідками (а.с. 106-110).

Враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради відповідно до висновку № 493 від 26.12.2012 року вважає, що передача дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 для мешкання з батьком ОСОБА_2 не є доцільним (а.с. 82).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов помилкового висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, тому апеляційна скарга

ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Ясинуватської міської ради Донецької області про передання дитини для мешкання з батьком та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: