Ухвала суду № 32964369, 04.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 816/392/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. по справі № 816/392/13-а

за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс"

про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" про накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах у межах суми боргу у розмірі 123023,52 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.94 ПК України, оскільки право на звернення до суду з вказаним позовом урегульовано п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у сумі 123026,41 грн. У зв'язку з цим податковий орган на виконання повноважень згідно з Податковим кодексом України, просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки, що належать ТОВ "Ексбурсервіс".

Як встановлено судовим розглядом, Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звертаючись до суду із вимогами про накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача за п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, зазначає про наявність у відповідача заборгованості перед бюджетом у розмірі 123026,41 грн.

Вказані обставини податковий орган вважає достатніми для застосування до ТОВ "Ексбурсервіс" арешту розрахункових рахунків.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не виконані положення Податкового кодексу України в частині, що передбачає обов'язкові підстави для накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 201 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Вказані підстави не є тотожними підставам для застосування адміністративного арешту платника податків згідно зі ст. 94 Податкового кодексу України, тому арешт розрахункових рахунків в порядку п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України та арешт коштів в порядку ст. 94 Податкового кодексу України є різними процедурами реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції.

Зі змісту п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України слідує, що судом може бути накладено арешт на кошти та інші цінності платника податків у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, сам факт наявності заборгованості по сплаті податків до бюджету не являється підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків за приписами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Одночасно, колегія суддів зауважує, що необхідною умовою для накладення арешту на рахунки відповідача у даному випадку повинна бути відсутність майна та/або менший розмір її його балансової вартості за суму податкового боргу, та/або неможливість використання такого майна як джерело погашення податкового боргу.

Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що у даному випадку Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби звертаючись до суду не надала доказів, що у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно, та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заявлена позивачем вимога порушує права та інтереси платника податків, адже податковим органом висунуто вимогу про накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на невиконання податковим органом положень Податкового кодексу України в частині, що передбачає обов'язкові підстави для накладення арешту на розрахункові рахунки платника податків.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2013р. по справі № 816/392/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.