Постанова № 32964271, 09.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2013 року 810/3163/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2013 товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія» (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі - Відповідач 1, Митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (далі - Відповідач 2), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125110007/2013/000016/1 від 08.05.2013, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110007/2013/00024, стягнути надлишково сплачені кошти у розмірі 6903,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів (рибопродуктів), що ввозились на територію України, Товариство самостійно визначило їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявило цей показник в декларації митної вартості, до якої додало документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку Позивача, заявлена ним митна вартість Товарів не була занижена, а Митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору, та незаконно відмовив у прийнятті митної декларації та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає дії щодо визначення митної вартості товарів законними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а відмову у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості - обґрунтованими та правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №630957 від 05.06.2010 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України АБ №632847 від 26.11.2012 ТОВ Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія» (код за ЄДРПОУ - 30665859) зареєстроване як суб'єкт господарювання 22.03.2000 виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області.

07.05.2013 Позивачем було подано до Митного органу декларацію митної вартості №125110007/2013/373899, якою задекларовано придбану та отриману партію Товару (лосось (сьомга) атлантичний охолоджений, цілий, з головою, з зябрами, з хвостом, патраний, без харчових добавок та приправ) із застосуванням основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Зазначений Товар був придбаний Позивачем відповідно до контракту №1402/12, укладеного 14.02.2012 з компанією «Norwell AS», Королівство Норвегія (далі - Контракт).

Відповідно до вказаного контракту постачальник (компанія «Norwell AS») поставляє, а Покупець (ТОВ Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія») купує на умовах цього Контракту, протягом усього строку його дії свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування, що в подальшому іменуються «Товар», вид, асортимент і кількість якого зазначається у Інвойсах та/або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Задекларований Позивачем Товар був придбаний на підставі Інвойсу №207346 від 02.05.2013 (загальна вартість Товару згідно інвойсу - 125757,62 доларів США).

Доставка товару відбулася на підставі договору №747пр від 20.02.2012, укладеного між Позивачем та ЗАТ «Еспара», та Інвойсу ESP №5005 на транспортно-експедиторські послуги за маршрутом Осло-Київ (вартість послуг згідно інвойсу - 2150,00 доларів США).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження складових митної вартості Товару Позивачем при митному оформленні були до Митного органу подані: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0000745; міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 02.05.2013; книжка МДП (Carnet TIR) XQ-68614238 від 03.05.2013; рахунок-фактура (інвойс) про надання транспортно-експедиційних послуг №5005 від 06.05.2013; прас-лист виробника товару від 02.05.2013; рахунок-фактура (інвойс) №207346 від 02.05.2013; доповнення до контракту від 14.02.2012; контракт №1402/12 від 14.02.2012; договір (контракт) перевезення №747/пр від 20.02.2012; ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 №215238 від 07.05.2013; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05-03-02/126573 від 29.12.2011; довідка про проведення декларування валютних цінностей №9020283406 від 15.04.2013; сертифікат відповідності UA1-007-X000126-13 від 04.01.2013; декларація виробника від 02.05.2013; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 02.05.2013; резервна позиція №915 від 26.07.2001; сертифікат про походження товару від 02.05.2013; декларація-інвойс, складена уповноваженим експортером №207346 від 02.05.2013; копія митної декларації країни відправлення №2013028865 від 03.05.2013.

На підставі спрацювання системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості 07.05.2013 Позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови №125110007/2013/00024).

З декларантом було проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості. За результатами консультацій Митним органом було запропоновано Позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника товару; виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а. с. 107).

Листом №0705-ТІ від 07.05.2013 Позивачем повідомлено Митному органу про неможливість на момент митного оформлення надати витребувані за результатом консультації додаткові документи. Цим же листом Позивач не погодився з підвищенням митної вартості товару, просив не затримувати митне оформлення та здійснити необхідні процедури щодо митної вартості на підставі наданих при митному оформленні документів.

08.05.2013 у зв'язку з ненаданням Товариством додаткових документів для підтвердження митної вартості товару Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125110007/2013/000016/1, яким скориговано загальну вартість товару за митною декларацією №125110007/2013/373899 від 07.05.2013 з 127657,62 доларів США на 131976,00 доларів США шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

З метою випуску задекларованого Товару у вільний обіг, Позивач подав Митному органу заяву про митне оформлення товару, подав нову митну декларацію від 08.05.2013 №125110007/2013/373949, якою задекларував Товар із врахуванням рішення Митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив усі митні платежі та перерахував на спеціальний рахунок держказначейства різницю між сумами митних платежів, визначених декларантом та Митним органом, шляхом надання гарантій. Вказана різниця, як стверджує Позивач, склала 6903,36 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що Перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Пунктом 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Як зазначалось вище, рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості.

При цьому Митним органом встановлено, що подані Товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Так, пунктом 4.2. Контракту визначено, що вартість Товару включає вартість упаковки; наклеювання етикеток; маркування; доставка, страхування (у відповідності до Інкотермс 2000); оформлення товаросупровідної документації; податки та збори у країні Постачальника. В той же час, згідно з інвойсом № 207346 від 02.05.2013 та CMR умовами поставки є FCA Осло Інкотермс 2010.

Згідно з пунктами 7.2 та 7.3 Контракту Товар упакований у короба та відра. Тара не є зворотною, вартість тари включено до вартості Товару. Обов'язковою вимогою при поставці Товару є наявність на кожній одиниці (коробі/відрі) етикетки. Проте, ціни у інвойсі № 207346 від 02.05.2013 та прайс-листі вказані за лосось і є ідентичними, тобто не вказано будь-яких складових ціни Товару.

Крім того, інвойс № 207346 від 02.05.2013 не містить посилання на Контракт, а до митного оформлення не надано жодного документа погодженого з Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, наявність якого передбачена п. 6.2 Контракту.

Наданий прайс-лист не відповідає самої суті цього документа як комерційної пропозиції, оскільки складений безпосередньо для Товариства з посиланням на інвойс № 207346 від 02.05.2013, адже комерційна пропозиція надається виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку продукції (лосось) без визначення умов поставки, обмежень, а не для конкретного імпортера. В інакшому випадку такі обставини викликають сумніви, які полягають у домовленості між двома сторонами з метою зацікавленості кожної зі сторін, та свідчити про можливий існуючий, але прихований взаємозв'язок між покупцем і продавцем, який в свою чергу міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість Товару.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами першою другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою використовують повноваження витребовування додаткових документів для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару і в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У частині 6 статті 54 МК України встановлений перелік підстав, у разі виникнення хоч однієї з яких, Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, на підставі пунктів 2 та 3 частини 6 статті 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Враховуючи, що Товариством не подані документи згідно з переліком, зазначеним Митним органом, не виконані обов'язки щодо доведення заявленої митної вартості товару, а отже Митний орган позбавлений можливості перевірити відповідність обраного Товариством методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначене спростовує твердження позивача про неправомірність відмови Митним органом у прийнятті митної декларації, та в результаті винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Водночас, суд звертає увагу, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 54 МК України).

Передбачене митним законодавством право надання додаткових документів Товариством не використане, хоча згідно з ч. 9 ст. 54 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Щодо незгоди Позивача з обраним Митним органом методом визначення митної вартості Товару, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що основний метод не був застосований Митним при визначенні митної вартості, оскільки Товариством не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження складових заявленої митної вартості товарів.

Підстави та порядок застосування Митним органом другорядних методів визначення митної вартості встановлено статтями 59-64 МК України.

Так, статтею 59 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Статтею 60 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Зазначені методи визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не були застосовані Митним органом у зв'язку з відсутністю у інформації, яка б відповідала положенням статей 59-61 МК України, щодо ідентичних та подібних товарів для порівняння ціни продажу в Україну.

Відповідно до статі 62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду.

Статтею 63 МК України передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Наведені вище методи визначення митної вартості товару на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості не були застосовані Митним органом у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами, оскільки Митний орган не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг, та не наділений повноваженнями вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. В свою чергу Товариством інформація, необхідна для застосування вказаних методів, надана не була.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З аналізу викладених норм та обставин вбачається, що Митним органом було правомірно здійснено послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості задекларованого Товариством товару.

Враховуючи викладене, сплачені Товариством кошти у розмірі 6903,36 грн. не є надлишковими, а отже підстави для їх стягнення відсутні.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє Позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Митний орган на момент відмови у прийнятті митної декларації та винесення рішення про коригування митної вартості товарів діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень, підстав для стягнення коштів у розмірі 6903,36 грн. немає, відтак адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Украінская восточная рибная компанія» задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.