Ухвала суду № 32962620, 13.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року Справа № 25807/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сеника Р.П., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Пріоритет» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним рішень,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Пріоритет» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ) від 15.12.2008 року № 0002432321/0 про сплату товариством 69083,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій на суму 32450,00 грн., а також рішення від 02.03.2009 року № 0000482321/0 про донарахування йому 67,00 грн. податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2а-6962/09/1370 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ТОВ. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» частина товару, що передавався позивачем у заставу згідно з договором від 27.06.2007 року, станом на 27.06.2007 року не була відображена в бухгалтерському обліку по товарних залишках відповідно до наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 281, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 156330,31 грн.

Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем неправомірно скориговано валові витрати у І кварталі 2008 року, оскільки такі коригування проведені після проведеної перевірки, якою не встановлено заниження валових витрат. Крім того, податок на прибуток в сумі 107 грн. донараховано у зв'язку з тим, що при обчисленні суми заниження валового доходу допущено арифметичну помилку, сума заниження валового доходу в ІІ кварталі 2007 року повинна становити 156330,31 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позов ТОВ, суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган не встановив факту відсутності частини товарів (58 позицій) у позивача станом на 19.06.2007 року, а відтак безпідставним є висновок податкового органу про те, що товар на суму 156330,31 грн. є товарним залишком, який не відображений в бухгалтерському обліку та не включено до валового доходу.

Щодо коригування валових витрат на суму 120000 грн. у декларації з податку на прибуток підприємств за І кварталі 2008 року, то ТОВ відобразило самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів в сумі 194414 грн., що мали місце в І кварталі 2007 року.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростували факт чи зміст господарських операцій позивача з ТОВ «Фокстрот-Львів», витрати за якими були включені позивачем до декларації за І кв. 2008 року.

Суд першої інстанції врахував те, що право платника податку на виправлення помилки (шляхом подання уточнюючої декларації або уточнених показників до наступної податкової декларації) не залежить від того, чи мала місце податкова перевірка періоду, в якому допущено помилку. Платник податків має право зробити це з урахуванням строків давності, тобто протягом 1095 днів. У спірних правовідносинах цей строк дотримано.

Невстановлення працівником контролюючого органу помилки у визначенні складу валових витрат не може бути доказом її відсутності, а податковий орган не навів жодних доказів, які б свідчили про те, що помилки у визначенні складу валових витрат у І кварталі 2007 року не було.

Судом було відхилено покликання відповідача на те, що ТОВ не було надано для перевірки документального підтвердження по яких саме товарах за кількістю, вартістю та найменуванням за номенклатурою із згаданих накладних на суму 120000 грн. проведено коригування валових витрат І кварталу 2007 року, оскільки відповідачу було відомо, що основною господарською діяльністю ТОВ є торгівля комп'ютерним обладнанням та запчастинами до них, а також про існування між ТОВ «Фокстрот Львів» і позивачем договірних стосунків, про що зазначено в акті перевірки від 08.05.2009р.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ проведено позапланову перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт від 04.12.2008 року за № 3134/23-209/32483258.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2008 року № 0002432321/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 101533 грн. (основний платіж 69083,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 32450,00 грн.).

Підставою для висновку ДПІ про заниження валового доходу у ІІ кв. 2007 року на суму 156330,31 грн. стало те, що частина товару, що передавався в заставу станом на 27.06.2007 року (58 позицій), не була відображена в бухгалтерському обліку по товарних залишках, згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку б/о 281 «товари на складі». Різниця між вартістю товарних залишків, що відображені в бухгалтерському обліку та в додатку № 1 до угоди становить 156330,31 грн. На думку відповідача, це призвело до заниження валового доходу на 156330,31 грн. та є порушенням п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновок контролюючого органу про відсутність товару на складі станом на 27.06.2007 року, ґрунтується на співставленні даних бухгалтерського обліку по товарних залишках та додатку № 1 до договору застави станом на 27.06.2007 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що виходячи із приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою виникнення доходу платника податку є господарські операції, за якими він отримує грошові кошти або товари, які йому надані безоплатно.

З огляду на положення ст. 40 Закону України «Про заставу» товар стає предметом застави лише з моменту виникнення на нього права власності у заставодавця.

Положеннями договору застави від 27.06.2007 року (п.1.4 та п.1.5) передбачено, що застава товарів в обороті це застава майна згідно з додатком №1, частина якого може змінюватись, за умови дотримання незменшувального залишку.

При цьому слід вважати правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не з'ясував за яких саме обставин та на якій правовій підставі у ТОВ виникло право власності на товари, які відсутні в обліку та наведені в додатку № 1 до договору застави (58 позицій), а покликання на те, що ці товари є безоплатно наданими позивачу, є недоведеним.

Оскільки відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» перелік № 1 до договору застави від 26.06.2007 року не є первинним документом, то саме лише зазначення товару у ньому не є доказом наявності такого товару у заставодавця на дату укладення договору.

Окрім того, судом встановлено, що складення переліку товарів мало місце 19.06.2007 року, а підписання договору застави - 27.07.2007 року. Під час перевірки та під час розгляду скарг платника податку в порядку адміністративного оскарження, відповідач не перевіряв, які саме товари перебували на обліку позивача станом на 19.06.2007 року, не вимагав проведення інвентаризації товарів на складі і така не проводилася.

Виходячи з даних листа від 25.01.2010 року № 137-171/0436 Першого Львівського управління ЗРД АТ «УкрСиббанк» слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що дата підписання договору застави і додатку № 1 до нього і дата, на яку визначався перелік товарів в оброті, не співпадають і вказана обставина стала причиною розбіжностей у переліку товарів, які відображені в бухгалтерському обліку станом на 27.06.2007 року і в додатку № 1, сформованому на підставі листа позивача від 19.06.2007 року, наданого банку.

Таким чином, на думку апеляційного суду, твердження суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про невідображення у бухгалтерському обліку та невключення до валового доходу товару на суму 156330,31 грн., а отже про заниження ТОВ валового доходу у ІІ кв. 2007 року на вказану суму, відповідає дійсним обставинам справи і є правильним.

Щодо корегування валових витрат на суму 120000 грн. у декларації з податку на прибуток підприємств за І кварталі 2008 року, у якій ТОВ відобразило самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів, що мали місце в І кварталі 2007 року, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виходячи із приписів пп. 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач вправі при самостійному виявленні помилки подати уточнюючий розрахунок до помилкового звіту, поданого раніше (того, в якому виявлено помилки) або у найближчій поданій поточній декларації відобразити такі величини його показників, в яких ураховано колишні помилкові їх значення (заниження або завищення) і таким правом позивач зазначеним правом скористався, уточнивши показники у декларації за І квартал 2008 року у встановленому порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що право платника податку на виправлення помилки у разі виявлення заниження валових витрат (шляхом подання уточнюючої декларації або уточнених показників до наступної податкової декларації) не залежить від того, чи мала місце податкова перевірка періоду, в якому допущено помилку, і позивач вправі зробити це з урахуванням строків давності, тобто протягом 1095 днів. На наявність вказаного права платника на виправлення помилки не впливає невиявлення контролюючим органом помилки у визначенні складу валових витрат.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковий орган не навів доказів на спростування твердження позивача про наявність помилки у визначенні складу валових витрат у І кварталі 2007 року.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що платнику податків контролюючим органом було запропоновано пояснити виходячи з вартості саме яких товарів валові витрати підлягають коригуванню на суму 120000 грн.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2010 року у справі № 2а-6962/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції..

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Р.П.Сеник

В.В.Клюба