Постанова № 32962331, 12.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2508/13-а

12 серпня 2013 року 11год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001261700.

До початку розгляду справи по суті, позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Згідно даної заяви, позивач просив суд додатково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001251700.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

В обґрунтування адміністративного позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач вказує, що податковим органом неправомірно було зменшено суми його витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) внаслідок чого було збільшено податкові зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб та з ПДВ. Вказує, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях про те, що придбані у контрагентів-постачальників товарно-матеріальні цінності частково використані поза межами господарської діяльності платника податків. Зазначає, що всі суми витрат та податкового кредиту з ПДВ були сформовані відповідно до податкового законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Вказує, що всі придбані товарно-матеріальні цінності використані у межах господарської діяльності позивача, що підтверджується відповідними первинними документами, які повністю відповідають вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов повністю та додатково пояснила суду, що збільшення податкових зобов'язань було зроблено відповідачем виключно на підставі деяких недоліків у заповнені окремих первинних документів. Ствердила, що податковим органом у акті перевірки належним чином не відображено розрахунки та первинні документи, на підставі яких були зроблені висновки про те, що придбані товарно-матеріальні цінності (дизельне пальне) було частково використано поза межами господарської діяльності позивача.

Представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Клопотання представника відповідача про повторне перенесення розгляду справи з тих підстав, що до юридичного відділу Злодбунівської ОДПІ надійшло повідомлення про час розгляду справи лише 12.08.2012 року, тому представник відповідача не мав часу на підготовку суд відхиляє з огляду на таке. Ухвалою від 25.07.2013 року було запропоновано відповідачу, у разі заперечення проти адміністративного позову подати заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування. Судовий розгляд справи було призначено на 07.08.2013 року, однак представник відповідача у судове засідання не з'явився з підстав необхідності залучення до розгляду справи одного ревізора, яка здійснювала перевірку. Суд переніс розгляд справи, відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду. Суд не вважає поважними причини не підготовки представника відповідача до розгляду справи, оскільки розгляд справи вже переносився, а у представника відповідача було достатньо часу для підготовки. Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, перевірка проводилася двома ревізорами, які знайомі з матеріалами справи та можуть бути представниками відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець Здолбунівською районною Державною адміністрацією Рівненської області 13.04.2000 року, взятий на облік платником податків 10.05.2000 року (т. 1 а.с. 68) та був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2, видане 02.07. 2007 року та анульоване 31.03. 2013 року (т. 1 а.с. 69).

Судом встановлено, що Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Здолбунівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Рівненській області) була проведена планова документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012р., по результатам якої був складений акт № 116/1742-2067719176 від 18.03.2013 року, яким встановлено:

- відповідно до ч.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992р. (далі - Декрет КМУ №13-92), п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України за результатами документальної перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб в сумі 4375,16 грн., в т.ч. за 4 кв.2010 року в сумі 666,63 грн., за 2011 рік в сумі 3572,36 грн. та за 2012 рік в сумі 136,17 грн.;

- відповідно до п.п.7.4.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями, далі - Закон "Про податок на додану вартість") та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, донараховано ПДВ в сумі 35717,65 грн., в тому числі: за 4 кв.2010 року в сумі 5663,44 грн., в т.ч.: за жовтень 2010 року - 397,07 грн., за листопад 2010 року - 746,38 грн., за грудень 2010 року - 4519,99 грн.; за 2011 рік в сумі 15129,87 грн., в т.ч. за січень 2011 року - 2849,61 грн., за лютий 2011 року - 1627,38 грн., за березень 2011 року - 2473,11 грн., за квітень 2011 року - 1029,61 грн., за травень 2011 року - 1371,11 грн., за червень 2011 року - 994,45 грн., за липень 2011 року - 486,41 грн., за серпень 2011 року - 1655,97 грн., за жовтень 2011 року - 91,58 грн., за листопад 2011 року - 1395,47 грн., за грудень 2011 року - 2080,61 грн. занижено суму податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на 925,44 грн.; за 2012 рік в сумі 14924,34 грн., в т.ч. за січень 2012 року - 2056,60 грн., за лютий 2012 року - 687,78 грн., за березень 2012 року - 2455,84 грн., за квітень 2012 року - 269,38 грн., за травень 2012 року - 683,36 грн., за червень 2012 року - 989,80 грн., за липень 2012 року - 2256,59 грн., за серпень 2012 року - 124,72 грн., за вересень 2012 року - 145,55 грн., за жовтень 2012 року - 1620,66 грн., за листопад 2012 року - 1754,47 грн., за грудень 2012 року - 1879,59 грн.

- незабезпечення зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених термінів їх зберігання, ненадання контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні перевірки, чим порушено п.п.16.1.5, п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки № 116/1742-2067719176 від 18.03.2013 року відповідачем, з врахуванням Рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 05.06.2013 року № 52/14/10-210/110 від 05.06.2013 року (т. 1 а.с. 57-61), були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001251700, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 5812,29 грн., в т.ч.: 4375,16 грн. - за основним платежем та 1437,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001261700 від 11.06.2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42061,75 грн. в т.ч.: 35717,65 грн. - за основним платежем та 6344,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. Рішенням про результати розгляду повторної скарги, прийнятого Міністерством доходів і зборів України за № 2692/К/99-99-10-01-03-14 від 05.07.2013 року скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (т. 1 а.с. 62-67).

Судом встановлено, що основним видом підприємницької діяльності позивача, є діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів автобусами. Вказані обставини відображені у акті перевірки (сторінка 2 акту) та підтверджуються відповідною ліцензією, ліцензійними картками, Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 224-228) та трудовими договорами із найманими працівниками - водіями, які здійснювали вказані перевезення (т. 2 а.с. 46-59).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем (відповідно до змісту акту перевірки), що між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Галнафтогаз", (Продавець) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) було укладено Договір № 05СК09-12 купівлі-продажу товарів за смарт-картками від 12.03.2009 року. За даним Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари - нафтопродукти, у тому числі дизельне пальне (п.п.1.4 п.1 Договору) - а Покупець зобов'язується приймати товари на повністю їх оплатити (п.п.2.1 п.2 Договору). Пізніше ВАТ "Концерн Галнафтогаз" змінило найменування на ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (Додаткова угода до Договору від 02.11.2009 року). Крім того, 01.12.2010 року, між Приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС" (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір № 05ОБСК-228 купівлі-продажу товарів по смарт-картках. За даним Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари - нафтопродукти, у тому числі дизельне пальне (п.п.1.4 п.1 Договору) - а Покупець зобов'язується приймати товари на повністю їх оплатити (п.п.2.1 п.2 Договору).

Судом встановлено, що за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року (включно) позивачем було придбано у контрагентів-продавців - ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ПП "ОККО-БІЗНЕС" дизельне пальне у кількості 135488,72 літрів, в тому числі: у 4 кварталі 2010 року у кількості 14969,70 літрів; у 2011 році в кількості 60921,89 літрів; у 2012 році у кількості 59597,13 літрів.

Придбання дизельного пального, на підставі чого ФОП ОСОБА_3 було сформовано суму витрат та податкового кредиту з ПДВ, підтверджується: видатковими накладними на придбання дизельного пального у кількості 135488,72 літрів на загальну суму 1263038,61 грн., в тому числі ПДВ - 210506,46 грн., в тому числі: видатковою накладною № 05СК09-12-9004502157 від 31.10.2010 року на загальну суму 31069,55 грн., у т.ч. ПДВ - 5178,26 грн.; видатковою накладною № 05СК09-12-9004972484 від 30.11.2010 року на загальну суму 35218,14 грн., у т.ч. ПДВ - 5869,69 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9005596426 від 31.12.2010 року на загальну суму 40571,67 грн., у т.ч. ПДВ - 6761,95 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9005962897 від 31.01.2011 року на загальну суму 50380,54 грн., у т.ч. ПДВ - 8396,76 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9006452824 від 28.02.2011 року на загальну суму 42984,87 грн., у т.ч. ПДВ - 7164,15 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9006989542 від 31.03.2011 року на загальну суму 51383,32 грн.. у т.ч. ПДВ - 8563,89 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9007511430 від 30.04.2011 року на загальну суму 48954,98 грн., у т.ч. ПДВ - 8159,16 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9008070958 від 31.05.2011 року на загальну суму 50346,01 грн., у т.ч. ПДВ - 8391,00 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9008691798 від 30.06.2011 року на загальну суму 46544,09 грн., у т.ч. ПДВ - 7757,35 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9009296578 від 31.07.2011 року на загальну суму 46206,89 грн., у т.ч. ПДВ - 7701,15 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9009845606 від 31.08.2011 року на загальну суму 47639,35 грн., у т.ч. ПДВ - 7939,89 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9010415422 від 30.09.2011 року на загальну суму 36040,75 грн., у т.ч. ПДВ - 6006,79 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9011078840 від 31.10.2011 року на загальну суму 44178,02 грн., у т.ч. ПДВ - 7363,00 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9011688896 від 30.11.2011 року на загальну суму 50501,64 грн., у т.ч. ПДВ - 8416,90 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9012254228 від 31.12.2011 року на загальну суму 53300,66 грн., у т.ч. ПДВ - 8883,44 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9012695924 від 31.01.2012 року на загальну суму 54815,74 грн., у т.ч. ПДВ - 9135,96 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9013248565 від 29.02.2012 року на загальну суму 47168,69 грн., у т.ч. ПДВ - 7861,45 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9013889326 від 31.03.2012 року на загальну суму 56057,41 грн., у т.ч. ПДВ - 9342,90 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9014489072 від 30.04.2012 року на загальну суму 41506,75 грн., у т.ч. ПДВ - 6917,79 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9015131133 від 31.05.2012 року на загальну суму 45838,83 грн., у т.ч. ПДВ - 7639,81 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9015693094 від 30.06.2012 року на загальну суму 45057,24 грн., у т.ч. ПДВ - 7509,54 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9016362558 від 31.07.2012 року на загальну суму 51294,46 грн., у т.ч. ПДВ - 8549,08 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9016986733 від 31.08.2012 року на загальну суму 42744,21 грн., у т.ч. ПДВ - 7124,04 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9017621586 від 30.09.2012 року на загальну суму 43978,65 грн., у т.ч. ПДВ - 7329,78 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9018248664 від 31.10.2012 року на загальну суму 52512,53 грн., у т.ч. ПДВ - 8752,09 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9018875770 від 30.11.2012 року на загальну суму 51617,66 грн., у т.ч. ПДВ - 8602,94 грн.; видатковою накладною № 05ОБСК-228-9019535088 від 31.12.2012 року на загальну суму 55125,96 грн., у т.ч. ПДВ - 9187,66 грн.; податковою накладною № 0005008916 від 31.10.2010 року на загальну суму 31069,55 грн., у т.ч. ПДВ - 5178,26 грн.; податковою накладною № 005009974 від 30.11.2010 року на загальну суму 35218,14 грн., у т.ч. ПДВ - 5869,69 грн.; податковою накладною № 005000220 від 31.12.2010 року на загальну суму 40571,67 грн., у т.ч. ПДВ - 6761,95 грн.; податковою накладною № 5000231 від 31.01.2011 року на загальну суму 50380,54 грн., у т.ч. ПДВ - 8396,76 грн.; податковою накладною № 7360 від 28.02.2011 року на загальну суму 42984,87 грн., у т.ч. ПДВ - 7164,15 грн.; податковою накладною № 17557 від 31.03.2011 року на загальну суму 51383,32 грн., у т.ч. ПДВ - 8563,89 грн.; податковою накладною № 41210 від 30.04.2011 року на загальну суму 48954,98 грн., у т.ч. ПДВ - 8159,16 грн.; податковою накладною № 52569 від 31.05.2011 року на загальну суму 50346,01 грн., у т.ч. ПДВ - 8391,00 грн.; податковою накладною № 87972 від 30.06.2011 року на загальну суму 46544,09 грн., у т.ч. ПДВ - 7757,35 грн.; податковою накладною № 104119 від 31.07.2011 року на загальну суму 46206,89 грн., у т.ч. ПДВ - 7701,15 грн.; податковою накладною № 134847 від 31.08.2011 року на загальну суму 47639,35 грн., у т.ч. ПДВ - 7939,89 грн.; податковою накладною № 159288 від 30.09.2011 року на загальну суму 36040,75 грн., у т.ч. ПДВ - 6006,79 грн.; податковою накладною № 192870 від 31.10.2011 року на загальну суму 44178,02 грн., у т.ч. ПДВ - 7363,00 грн.; податковою накладною № 216189 від 30.11.2011 року на загальну суму 50501,64 грн., у т.ч. ПДВ - 8416,90 грн.; податковою накладною № 247373 від 31.12.2011 року на загальну суму 53300,66 грн., у т.ч. ПДВ - 8883,44 грн.; податковою накладною № 15587 від 31.01.2012 року на загальну суму 54815,74 грн., у т.ч. ПДВ - 9135,96 грн.; видатковою накладною № 43876 від 29.02.2012 року на загальну суму 47168,69 грн., у т.ч. ПДВ - 7861,45 грн.; податковою накладною № 54832 від 31.03.2012 року на загальну суму 56057,41 грн., у т.ч. ПДВ - 9342,90 грн.; видатковою накладною № 95472 від 30.04.2012 року на загальну суму 41506,75 грн., у т.ч. ПДВ - 6917,79 грн.; податковою накладною № 120805 від 31.05.2012 року на загальну суму 45838,83 грн., у т.ч. ПДВ - 7639,81 грн.; податковою накладною № 142986 від 30.06.2012 року на загальну суму 45057,24 грн., у т.ч. ПДВ - 7509,54 грн.; податковою накладною № 168910 від 31.07.2012 року на загальну суму 51294,46 грн., у т.ч. ПДВ - 8549,08 грн.; податковою накладною № 188517 від 31.08.2012 року на загальну суму 42744,21 грн., у т.ч. ПДВ - 7124,04 грн.; податковою накладною № 222919 від 30.09.2012 року на загальну суму 43978,65 грн., у т.ч. ПДВ - 7329,78 грн.; податковою накладною № 245517 від 31.10.2012 року на загальну суму 52512,53 грн., у т.ч. ПДВ - 8752,09 грн.; податковою накладною № 274292 від 30.11.2012 року на загальну суму 51617,66 грн., у т.ч. ПДВ - 8602,94 грн.; податковою накладною № 314084 від 31.12.2012 року на загальну суму 55125,96 грн., у т.ч. ПДВ - 9187,66 грн.; платіжними дорученнями, виписками банку (т. 1 а.с. 149-168), актами взаємозвірок (т. 1 а.с. 169-223). З вказаних актів взаємозвірок вбачається, що позивачем проведено передоплату за товар і станом на 31.12.2012 року у ПП "ОККО-БІЗНЕС" наявна кредиторська заборгованість перед позивачем у сумі 3586,55 грн.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у подальшому таке дизельне пальне було використано при здійсненні перевезень, отримано дохід та сформовано суми витрат.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалися внутрішні перевезення пасажирів автобусами, відповідно до ряду Договорів, укладених між ФОП ОСОБА_3 та Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації. Так, між Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації (Організатор) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Перевізник) було укладено Договір № 0056 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 02.10.2009 року. Договір діє до 01.10.2014 року (п.п.5.1 п.5 Договору). За даним Договором, Організатор надає право, а Перевізник бере на себе зобов'язання на здійснення перевезень пасажирів на регулярному маршруті Здолбунів (райбібліотека) - Рівне ПВА, № 0800 (п.1.1 п.1 Договору) (т. 1 а.с. 229-230). Аналогічні положення містяться у Договорі № 0214 від 01.04.2010 року, укладеному між Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації (Організатор) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Перевізник), який діє до 31.03.2015 року (п.п.5.1 п.5 Договору) (т. 1 а.с. 231-232).

Крім того, 02.08. 2010 року позивачем було укладено подібні: Договір № 0295 та Договір № 0296, із Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації. Відповідно до Договору № 0295 від 02.08.2010 року, який діє до 01.08.2015 року, Організатор (Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації) надає право, а Перевізник (позивач) бере на себе зобов'язання на здійснення перевезень пасажирів на регулярному маршруті Здолбунів - Рівне ПВА, № 0800 (п.1.1 п.1 Договору) (т. 1 а.с. 233-234). За умовами Договору № 0296 від 02.08.2010 року, який діє до 05.09.2015 року Організатор надає право, а Перевізник бере на себе зобов'язання на здійснення перевезень пасажирів на регулярному маршруті Здолбунів АС - Білашів, Рівне АС - Здолбунів АС (п.1.1 п.1 Договору) (т. 1 а.с. 235-239).

Використання придбаного у ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ПП "ОККО-БІЗНЕС" дизельного пального на виконання, вказаних вище, Договорів із Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської обласної державної адміністрації та у межах господарської діяльності позивача підтверджується наступним.

Відповідно до актів (про списання з обліку дизельного пального для надання послуг по перевезенню пасажирів автобусами), позивачем було використано у періоді з жовтня 2010 року по грудень 2012 року (включно) дизельного пального у кількості 135488,72 літрів, в тому числі: у 4 кварталі 2010 року - у кількості 14969,70 літрів, у 2011 році - у кількості 60921,89 літрів, у 2012 році - у кількості 59597,13 літрів, в тому числі: у жовтні 2010 року - 4532,94 літра, у листопаді 2010 року - 4988,70 літрів, у грудні 2010 року - 5448,06 літрів, у січні 2011 року - 6309 літрів, у лютому 2011 року - 5192 літрів, у березні 2011 року - 5649 літрів,у квітні 2011 року - 5139 літрів, у травні 2011 року - 5075,68 літрів, у червні 2011 року - 4834 літрів, у липні 2011 року - 4785 літрів, у серпні 2011 року - 4921,29 літрів, у вересні 2011 року - 3774,08 літрів, у жовтні 2011 року - 3953,71 літрів, у листопаді 2011 року - 5156,85 літрів, у грудні 2011 року - 6132,28 літрів, у січні 2012 року - 5685,24 літрів, у лютому 2012 року - 4965,22 літрів, у березні 2012 року - 5649,34 літрів, у квітні 2012 року - 4006,26 літрів, у травні 2012 року - 4599,96 літрів, у червні 2012 року - 4424,72 літрів, у липні 2012 року - 5333,15 літрів, у серпні 2012 року - 4443,58 літрів, у вересні 2012 року - 4410,18 літрів, у жовтні 2012 року - 5239,66 літрів, у листопаді 2012 року - 5130,69 літрів, у грудні 2012 року - 5709,13 літрів (т. 3 а.с. 2-113).

Вказані обставини підтверджуються Довідкою № 02-391 від 27.07.2013 року (далі - Довідка від 27.07.2013 року), виданою ПП ОСОБА_3 про виконання рейсів на маршрутах, які він обслуговував за четвертий квартал 2010 року та 2011-2012 роки Командитним Товариством "РІВНЕ-ПАС" (т. 1 а.с. 241) та Довідкою № 02-401 від 31.07.2013 року (далі - Довідка від 31.07.2013 року), виданою ПП ОСОБА_3 про виконання рейсів на маршрутах, які він обслуговував за четвертий квартал 2010 року та 2011-2012 роки Командитним Товариством "РІВНЕ-ПАС" (т. 1 а.с. 240). З Довідки від 27.07.2013 року вбачається, що позивачем за маршрутом Рівне-Білашів: у 4 кварталі 2010 року було здійснено 269 рейсів, у 2011 році було здійснено 1078 рейсів, у 2012 році було здійснено 1083 рейса. З Довідки від 31.07.2013 року вбачається, що позивачем за маршрутом Рівне-Здолбунів у 4 кварталі 2010 року було здійснено 3729 рейсів, у 2011 році було здійснено 14956 рейсів, у 2012 році було здійснено14986 рейсів.

Відповідно до паспорту № 9 приміського автобусного маршруту регулярних перевезень, який працює у звичайному режимі по маршруту Здолбунів-Рівне від 02.08.2010 року (т. 1 а.с. 244-245), відстань вказаного маршруту становить 22,1/15,5 км. Відповідно до паспорту № 57 приміського автобусного маршруту регулярних перевезень, який працює у звичайному режимі по маршруту Здолбунів АС - Білашів від 06.09.2010 року (т. 1 а.с. 242-243) відстань вказаного маршруту становить 28,5 км.

Згідно інформації, викладеній у Довідці від 27.07. 2013 року, позивачем за маршрутом Рівне-Білашів (який дорівнює 44 км та становить суму відстаней - Рівне-Здолбунів та Здолбунів-Рівне): у 4 кварталі 2010 року було подолано відстань у 11836 км (44 км х 269 рейсів), у 2011 році було подолано відстань у 47432 км (44 км х 1078 рейсів), у 2012 році було подолано відстань у 47652 км (44 км х 1083 рейсів). Відповідно до Довідки від 31.07.2013 року вбачається, що позивачем за маршрутом Рівне-Здолбунів: у 4 кварталі 2010 року було подолано відстань не менше 57799,5 км (15,5 км х 3729 рейсів), у 2011 році подолано відстань не неменше 231818 км (15,5 км х 14956 рейсів), а у 2012 році подолано відстань не менше 232283 км (15,5 км х 14986 рейсів). З наведеного вбачається, що у межах господарської діяльності позивачем було подолано: у 4 кварталі 2010 року - відстань не менше ніж 69635,5 км, у 2011 році - відстань не неменше ніж 279250 км, а у 2012 році - відстань не менше ніж 279935 км.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Настанови з експлуатації автобуса міжміського БАЗ-А079 та його модифікації (т. 1 а.с. 247-248), контрольна витрата палива для автобусів того типу, які використовує позивач, з повною конструктивною масою може становити на 100 км не більше 22 літрів (без врахування інших обставин).

З наведеного вбачається, що для виконання послуг по перевезенню пасажирів, позивачем у 4 кварталі 2010 року повинно було бути використано пального в межах 15319,81 літрів (69635,5 км х 22 літри / 100 км = 15319,81 літрів), у 2011 році повинно було бути використано пального в межах 61435 літрів (279250 км х 22 літри / 100 км = 61435 літрів), а у 2012 році повинно було бути використано пального в межах 61585,7 літрів (279935 км. х 22 літри / 100 км = 61585,7 літрів). Судом встановлено, що позивачем було використано пального менше, а саме: у 4 кварталі 2010 року у кількості 14969,70 літрів, у 2011 році в кількості 60921,89 літрів та у 2012 році у кількості 59597,13 літрів.

В якості підтвердження правомірності формування актів про списання з обліку дизельного пального для надання послуг по перевезенню пасажирів маршрутними таксі, позивачем були надані шляхові (дорожні) листи за вересень місяць 2012 року по маршруту Рівне-Здовбунів, здійснені автобусом позивача із державним номером № НОМЕР_4 та квитково-касові звіти до цих листів. Відповідно до вказаних документів, автобусом із державним номером № НОМЕР_4 у вересні 2012 року, при наданні послуг з перевезення пасажирів було здійснено 373 рейси на відстань 15,5 км кожний (без врахування відстані доставляння автобуса до автостанцій та в гараж). Отже, у вересні 2012 року автобусом із державним номером № НОМЕР_4 було подолано 5781,5 км (373 рейси х 15,5 км). Враховуючи норми витрат пального на рівні 22 літрів на 100 км, для вказаної відстані необхідно 1271,93 літрів дизельного палива (5781,5 км х 22 літрів / 100 км). Як вбачається, з акту (про списання з обліку дизельного пального для надання послуг по перевезенню пасажирів), автобусом із державним номером № НОМЕР_4 у вересні 2012 року, було списано 1208,46 літрів. Отже, у вказаному акті за вересень 2012 року, сума витрат дизельного пального цілком узгоджується із нормами, встановленими для подібного класу автобусів.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, зазначене у акті перевірки, про те, що позивачем не було дотримано вимог Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті" № 43 від 10.02.1998 року (далі - Наказ № 43) з огляду на таке.

Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992р. № 493/92 (далі - Указ № 493/92) з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Пунктом 2 Указу № 493/92 передбачено, що органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України.

Зі змісту Наказу № 43 вбачається, що цей акт було прийнято з метою планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також може застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Тобто, норми витрат пального, відображені у Наказі № 43, призначені для полегшення роботи підприємств у плануванні майбутніх витрат при використанні транспортних засобів та мають інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер. Вказане твердження підтверджується тим, що Наказ № 43 не був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України. Отже, відповідно до положень Указу № 493/92, Наказ № 43 не є нормативно-правовим актом в розумінні закону та не може встановлювати, змінювати чи припиняти норми права.

Крім того, суд зазначає, що у позивача наявні два види (моделі) транспортних засобів (автобусів), а саме: MERCEDES-BENZ 609 D 1995 року випуску та БАЗ А079.14. Як вбачається зі змісту Наказу № 43 та додатків до нього, вказаним Наказом не встановлено норм витрат пального для автобусів, які використовує позивач.

Отже, посилання податкового органу на норми Наказу № 43 є безпідставними.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до наведеної статті Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, при цьому, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

З наведеного вбачається, що первинний документ є документом, який відображає, яким чином активи (дизельне паливо) були використані суб'єктом господарювання і чи приведе вказане використання до отримання економічних вигод у майбутньому (отримання доходу від надання послуг пасажирських перевезень).

В свою чергу, у ст.9 Закону № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, акти про списання з обліку дизельного пального для надання послуг по перевезенню пасажирів автобусом є належними первинними документами, в розумінні ст.9 Закону № 996-XIV. Вказані акти містять всі передбаченні законодавством реквізити та відображають зміст здійсненої господарської операції та її зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Щодо посилання податкового органу на неналежне заповнення шляхових (дорожніх) листів, у зв'язку із чим відповідач вважає, що дизельне пальне було використане поза межами господарської діяльності позивача, суд зазначає наступне. Шляхові листи є свого роду звітом водія-найманого працівника про здійснену роботу, і лише після перевірки власником-підприємцем фактичного виконання обсягів робіт та отримання від такого виконання доходу, можливе списання дизельного пального на витрати. Крім того, окремі недоліки у заповненні шляхових листів є порушенням позивачем порядку обліку транспортної роботи, а не порушенням податкової дисципліни, а відтак не може вважатися підставою для позбавлення позивача права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат на придбання дизельного пального та на виключення вказаних сум з податкового кредиту з податку на додану вартість.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання робіт, виконання послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, до 01.01.2011 року здійснювався за правилами, встановленими ст.ст.13-14 Декрету КМУ №13-92 з урахуванням вимог п.9.12 ст.9 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб".

Так, згідно з ч.2 ст.13 Декрету КМУ №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч.3 ст.13 Декрету КМУ №13-92 до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. (у редакції Закону України № 238/97-ВР від 22.05.1997р., із змінами і доповненнями, далі - Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" ).

Згідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент здійснення частини правочинів) - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Подібні положення містить Податковий кодекс України. У п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому, згідно до п.177.3 вказаної статті, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" (чинного на момент здійснення частини правочинів), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Правилами п.7.5 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", зокрема, було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення містить Податковий кодекс України. Зокрема, відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 Податкового кодексу України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ПП "ОККО-БІЗНЕС" підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та виписками банку про перерахування коштів контрагентам-продавцям. При цьому, вказані податкові накладні сформовані відповідно до вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (чинного на момент виникнення частини спірних правовідносин), ст.201 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Використання товарно-матеріальних цінностей (дизельного пального), придбаних у вказаних контрагентів-продавців підтверджується належними документами, які наведені вище та які є первинними документами у розумінні ст.9 Закону № 996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст та обсяг. Отже, вказані первинні документи, за дослідженими господарськими операціями, є підставою для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до п.п. 3.2.2 п.3 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України за № 1003, від 24.12.2010 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2011 року за № 70/18808 (далі - Порядок № 1003), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Аналізуючи вимоги Порядку № 1003, суд прийшов до висновку, про неналежне оформлення результатів перевірки, зокрема, податковим органом не описано чітко яким чином визначалася частина пального, що використана поза межами господарської діяльності позивача, не наведені відповідні розрахунки, не вказані джерела інформації, на підставі якої були сформовані відповідні висновки тощо.

Суд не погоджується із висновками відповідача про те, що позивачем було завищено суму валових витрат у розмірі 22732,77 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року в сумі 4444,42 грн., за 2011 рік в сумі 17380,56 грн. за 2012 рік в сумі 907,79 грн. та занижено суму зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 33494,65 грн. Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що придбане, у контрагентів-продавців ПАТ "Концерн Галнафтогаз" та ПП "ОККО-БІЗНЕС" дизельне пальне було використано позивачем повністю в межах господарської діяльності та отримано від такої діяльності дохід.

Відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 у 2011 році було занижено суму валових доходів на рівні 73562,10 грн. та було занижено суму валових витрат на рівні 67126,42 грн. До матеріалів справи не долучено доказів щодо спростування вказаного висновку податкового органу. Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, яким визначено, що об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, оподатковувана сума становить 6435,98 грн. (73562,10 грн. - 67126,42 грн.). У 2011 році, десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року становив 9410,00 грн. Як вбачається з акту перевірки та інших матеріалів справи, до доходів позивача слід застосовувати ставку податку у розмірі 15%. Сума податку на доходи фізичних осіб позивача у 2011 році становитиме: 965,40 грн. (6435,98 грн. х 15%). При цьому штрафні (фінансові) санкції (штрафи) становитимуть 241,35 грн. (965,35 х 25%).

Отже, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001251700 в розмірі 1206,75 грн., в т.ч. 965,40 грн. - основного платежу та 241,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Слід зауважити, що, аналізуючи вимоги Порядку № 1003, суд прийшов до висновку, про неналежне оформлення результатів перевірки, внаслідок чого не можливо встановити яким чином платником податків не було забезпечено зберігання первинних документів, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених термінів їх зберігання. Крім того, податковим органом не надано належних доказів того, що платником податків не було надано оригіналів документів чи їх копій при здійсненні перевірки.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по отриманню послуг автостанцій, підтверджені чеками, без отримання податкових накладних на суму ПДВ на рівні 2223,00 грн., в т.ч. за жовтень-грудень 2010 року - 1152,20 грн., за січень-березень 2011 року - 1070,80 грн. Як встановлено судом та не заперечуються сторонами, суми за вказаними операціями до складу витрат не відносилися.

У п.п."б" п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивачем було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, підтверджені чеками у розмірі більшому, ніж передбачено п.п."б" п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0001261700 в розмірі 2452,05 грн., в т.ч. 2223,00 грн. - основного платежу та 229,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). При цьому суд зазначає, що сума на рівні 229,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) складається: з 228,05 грн. (1152,20 грн. х 25%) за період жовтень-грудень 2010 року та 1,00 грн. за період січень-березень 2011 року (відповідно до положень п.7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, отриманням від дій платника податків економічних вигод, що описані вище, та підтверджують обґрунтованість визначення сум витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що Здолбунівською ОДПІ не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень: від 11.06.2013 року № 0001251700 в сумі 4605,54 грн., в т.ч.: 3409,76 грн. - за основним платежем та 1195,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та від 11.06.2013 року № 0001261700 в сумі 39609,70 грн., в т.ч. 33494,65 грн. - за основним платежем та 6115,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001251700 від 11.06. 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4605,54 грн., у тому числі: 3409,76 грн. - за основним платежем та 1195,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001261700 від 11.06. 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 39609,70 грн., у тому числі: 33494,65 грн. - за основним платежем та 6115,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 68 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.