Рішення № 32960905, 30.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12918/13 30.07.13За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

До Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія"

Про виплату страхового відшкодування 5633,34 грн..

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники сторін:

Від позивача Долинський Д.О. - представник (дов. №20/06-13_Д від 20.06.2013);

Пилипенко Я.М. - представник (дов. № 29/13-12_П від 29.12.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

заявлений позов до Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" про виплату страхового відшкодування 5633,34 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2013 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12918/13 та призначено розгляд справи на 30.07.2013, направлено судовий запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України

25.07.2013 відділом діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України отримано відповідь на судовий запит.

29.07.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволені позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

29.07.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 30.07.2013 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 30.07.2013 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

В судовому засіданні 30.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 між ТДА "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", як страховиком, та Тимощук В.В., як страхувальником, було укладено договір комплексного добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3327, відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Toyota Camry" д.рн. АА 2832 МС.

Як вбачається з Довідки ВДАІ ГУМВС України Шевченківського району м. Києва № 9177873, 28.03.2013 в м. Києві на вул. Дегтярівська сталась ДТП за участю застрахованого автомобіля "Toyota Camry" д.рн. АА 2832 МС., під керуванням Тимощука В.В. та автомобіля "ЗАЗ 69", д.р.н. АІ 2624 СР, під керуванням Ейсмонт В.І.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2013. № 761/8594/13-п гр. Ейсмонт І.В. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

29.03.13 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.

Згідно із Звітом № 15/04/9.01/1257,13 про оцінку автомобіля "Toyota Camry" д.рн. АА 2832 МС. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 4468,20 грн.

Відповідно до страхового акту № АС-006164, пошкодження транспортного засобу марки "Toyota Camry" д.рн. АА 2832 МС., внаслідок ДТП, яка сталася 28.03.2013 в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, визнано позивачем страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 5633,34 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3327, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 101333 від 03.06.2013 на суму 5633,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (страховик) та гр. Ейсимонт І.В.. було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/4885051, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб транспортним засобом автомобіль "ЗАЗ 69", ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн., франшиза - 1000 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність Ейсмонт І.В., в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ 69", д.р.н. АІ 2624 СР, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ/4885051).

Вина водія, який керував автомобілем "ЗАЗ 69", д.р.н. АІ 2624 СР, підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2013.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Toyota Camry" д.рн. АА 2832 МС, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/4885051), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту CLA № 3327 від 14.06.2012, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

Судом враховано позицію Верховного суду України зазначену в постанові по справі № 23/279 , відповідно до якої зазначено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АВ/4885051 складає 1 000 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що ним не вирахувано розмір франшизи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково у розмірі 4633,34 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю "Гарантія" (04070, м. Київ, вул.. Костянтинівська, 56, код ЄДРПОУ 21130899) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська обл.., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул.. В. Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) 4633, (чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 34 коп. страхового відшкодування, 1410 (одну тисячу чотириста десять) грн 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2013

Суддя Л.В. Прокопенко