Постанова № 32960883, 09.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа № 5023/4776/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Потапенко В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Бєляєва О.Б.

2-го відповідача - Бєляєва О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу першого та другого відповідача (вх. №2170 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.12 у справі № 5023/4776/12

за позовом ТОВ "Термінал - 93", м. Дніпропетровськ

до 1. ТОВ "Європласт" , м. Харків

2.ТОВ "Мультіпак", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 462 059,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ТОВ "Термінал-93" (відповідач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Європласт", ТОВ "Мультіпак", в якому просив стягнути солідарно з відповідачів суму боргу зі сплати вартості неповернутих цінностей в розмірі 317000 грн., 79250 грн. - штрафу, 21936,40 грн. - пені, 30 % річних - 43 872,80 грн., а також витрати зі сплати судового збору, посилаючись на порушення ТОВ "Європласт" умов договору відповідального зберігання ОХ 21-02 від 21.02.2012 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на ті обставини, що товар, а саме поліетилен марки Маrlex TR-144 в кількості 20 тон на загальну суму 317000 грн. ним не отримувався, а договір відповідального зберігання ОХ 21-02 мав лише характер договору - наміру.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. по справі №5023/4776/12 ( суддя Лаврова Л.С. ) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "Європласт" м. Харків та ТОВ "Мультіпак" м. Харків на користь ТОВ "Термінал-93" м. Дніпропетровськ суму боргу зі сплати вартості неповернутих цінностей в розмірі 317000 грн., 79250 грн. - штрафу, а також судовий збір в сумі 7925 грн., з посиланням на порушення умов договору зберігання та не повернення товару з відповідального зберігання. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Перший та другий відповідач з рішенням господарського суду не погоджуються, вважають його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надали апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

У апеляційній скарзі зазначили, що товар, а саме поліетилен марки Маrlex TR-144 в кількості 20 тон на загальну суму 317 000 грн. ним не отримувався, в ТТН від 22.02.2012 року в графі "вантаж одержав" відсутній підпис особи яка отримала продукцію та печатка підприємства. Перший відповідач додатково надав до апеляційного суду довідку про не отримання товару та не врахування його в бухгалтерському обліку,підписану директором.

У зв'язку з відпусткою судді Плужник О.В. розпорядженням голови суду від 06.08.2013 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 21.02.2012 року між ТОВ "Термінал-93" (Поклажодавець) та ТОВ "Європласт" (Зберігач) укладений договір відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 (надалі - Договір), за яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності/ТМЦ/.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що прийняття ТМЦ на зберігання, видача та повернення ТМЦ здійснюється по документам поклажодавця в присутності представників поклажодавця та зберігача та оформлюється відповідним актом прийому - передачі.

У п. 3.2. договору зазначено, що термін зберігання, дата повернення, спосіб передачі, найменування та кількість товарно - матеріальних цінностей, визначаються у відповідному акті прийому - передачі з обов'язковим зазначенням вартості з ПДВ та без ПДВ.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (Зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (Поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.

Відповідальне зберігання - це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик;

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

На виконання умов договору 21.02.2012 року Поклажодавець передав, а Зберігач отримав на відповідальне зберігання товарно - матеріальні цінності, про що сторонами був складений акт приймання - передачі № 21-02./1 від 21.02.2012 року, в якому зазначено, що Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на зберігання: Поліетилен Marlex TR - 144 в кількості 20 тон, загальна вартість якого становить 317 000 грн., в т.ч. ПДВ 20 %.(а.с. 14).

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що зазначений акт складений згідно вимог діючого законодавства, підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками підприємств, в акті прийому - передачі сторонами встановлено, що термін зберігання товару становить 30 календарних днів, а сам товар підлягає поверненню до 23.03.2012 року.

Відповідно до ст.. ст. 942, 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі; зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена Поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як свідчать матерали справи ТОВ "Європласт" в зазначені строки не повернув позивачу товар переданий йому на відповідальне зберігання.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу ТОВ "Європласт" направлені вимоги про повернення товарно - матеріальних цінностей переданих за Договором, які залишені без задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що з метою забезпечення виконання Зберігачем покладених на нього договірних зобов'язань, між ТОВ "Європласт", як боржником, ТОВ "Термінал - 93", як кредитором та ТОВ "Мультіпак", як поручителем укладений договір поруки № 10 від 21.02.2012 року, за яким сторони визначили, що Поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед Кредитором (позивачем) за виконання боржником (ТОВ "Європласт") зобов'язань за договором відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року./п1.1./

У п. 2.1. договору поруки зазначено, що Боржник зобов'язується повідомляти завчасно Поручителя про можливе невиконання зобов'язання за Договором відповідального зберігання. Поручитель зобов'язується сплатити Кредитору заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов'язань за Договором відповідального зберігання № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем на адресу ТОВ "Мультіпак" направлена вимога про сплату грошових коштів з відшкодування збитків за неповернення товарно - матеріальних цінностей ТОВ "Європласт", яка залишена без задоволення.

За приписами ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності Поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст. 951 ЦК України, збитки, завдані Поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, Поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що за приписами ст. 533 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції правомірно, враховуючи те, що передані на відповідальне зберігання товарно - матеріальні цінності, в порушення умов Договору № ОХ 21-02 від 21.02.2012 року, ТОВ "Європласт" позивачу не повернути задовольнив позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів вартості зазначених цінностей в розмірі 317000 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання директора підприємств - відповідачів на відсутність в ТТН від 22.02.2012 року в графі "вантаж одержав" підпису особи яка отримала продукцію та печатки підприємства, як на беззаперечний доказ неотримання останнім товарно - матеріальних цінностей за Договором відповідального зберігання, з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору № ОХ 21-02 від 21.02.2012 року, приймання товарно - матеріальних цінностей на зберігання, видача та їх повернення здійснюється згідно документів Поклажодавця і Зберігача, й оформлюються відповідним актом приймання - передачі.

На підтвердження передачі на зберігання ТОВ "Європласт" товарно - матеріальних цінностей, позивачем до матеріалів справи був наданий акт приймання передачі товару № 21-02/1 від 21.02.2012 року, вказаний акт підписаний сторонами та скріплений відповідними печатками обох підприємств.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що товарно - транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує реальність здійснення господарської операції за договором відповідального зберігання, у зв'язку з чим посилання відповідачів на відсутність в спірній ТТН підпису особи яка отримала товар та печатки ТОВ "Європласт", як на доказ неотримання останнім товарно - матеріальних цінностей, судом не приймаються.

Колегія суддів вважає, що надана відповідачем довідка від 2.08.2013р. про не отримання товару і не врахування його в бухгалтерському обліку,підписана директором відповідача, не є належним доказом та не спростовує факт приймання передачі товару, зазначений у акті приймання - передачі від 21.02.2012р.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів пені та 3 % річних, виходячи з наступного.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення умов договору щодо своєчасного повернення ТМЦ, переданих на зберігання, а також строків відшкодування збитків згідно п. 6.1. договору, Зберігач зобов'язаний сплатити Поклажедавцю вартість неповернутих ТМЦ та штраф в розмірі 25 % від загальної заставної вартості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 30 % річних та інфляційні витрати, розраховані відносно заставної вартості ТМЦ, неповернутих в строк, або повернутих неналежної якості.

Так, за змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм Закону випливає, що пеня стягується тільки при простроченні виконання грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції, враховуючи той факт, що згідно умов Договору № ОХ 21-02/1 від 21.02.2012 року у ТОВ "Європласт" виникли зобов'язання щодо приймання, зберігання та повернення переданих йому товарно - матеріальних цінностей, а не грошові зобов'язання, відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21936,40 грн.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відсутність у відповідача грошових зобов'язань, в свою чергу, виключає і притягнення його до відповідальності передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим відмовив у позові в частині стягнення з відповідача 30% річних в сумі 43872,80 грн.

Суд першої інстанції, перевіривши правомірність нарахування позивачем 25% штрафу в розмірі 25 % від загальної заставної вартості, у сумі 79250 грн., встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, та правомірно задовольнив позовні вимоги в цієї частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 533, 549, 554, 936, 942, 949, 951 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012 р. по справі №5023/4776/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 12.08.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Потапенко В.І.