Постанова № 32960880, 09.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа № 922/1377/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - Артюх Ю.В. за довіреністю № 21 від 30.12.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. 1842Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. по справі № 922/1377/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", Харківська область, с. Подвірки,

про стягнення 43 145 575,67 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 33 690 895,11 грн. основного боргу, 3 546 301,23 грн. пені, 4 521 759,90 грн. штрафу, 1 070 288,55 грн. 3% річних, 316 330,88 грн. інфляційних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю природного газу №107/12-БО-31 від 24.01.2012 р. по оплаті переданого протягом січня-липня 2012 р. природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013р. у справі № 922/1377/13 (суддя Ольшанченко В.І.) у позові відмовлено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 33 690 895,11 грн. основного боргу за поставлений у січні - липні 2012 р. природний газ за договором №107/12-БО-31 про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р., 1 070 288,55 грн. 3% річних за період з 15.02.2012 р. по 27.02.2013 р. та 55 446,35 грн. судового збору.

Рішення прийнято з підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013р. у справі № 922/1377/13 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 316 330,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 316 330,88 грн. інфляційних, у іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013р. у справі № 922/1377/13 залишити без змін; відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Апелянт вважає, що здійснені ним розрахунки інфляційних правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки порядок нарахування інфляції, передбачений постановою Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97 не містить в собі приписів щодо розрахунку інфляційних втрат у разі наявності за певні періоди дефляції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. по справі №922/1377/13, оскільки за розрахунком відповідача, що надавався до суду першої інстанції за період січень 2012 р. - березень 2013 р. не відбулось знецінення грошових коштів позивача, у зв'язку з чим 316 330,88 грн. інфляційних не підлягають стягненню.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений (а.с. 128), про причини неприбуття суд не повідомив. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2012 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони попереджалися про те, що не з'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, 17.08.2013р. спливає строк розгляду апеляційної скарги, а клопотання у відповідності до статті 69 ГПК України про продовження строку розгляду спору до суду не подавалось, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

24.01.2012 р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір про закупівлю природного газу № 107/12-БО-31 (далі - Договір) з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (а.с. 10-19).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, позивач передає відповідачу в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. природний газ в обсязі до 31 000,00 тис.м.куб., в тому числі по місяцях.

Згідно з пунктом 4.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В додатку №1 від 24.01.2012р. до Договору сторони визначили умови поставки і обліку газу та інші права та обов'язки сторін, а також порядок приймання-передачі газу.

Згідно з пункту 2.1 додатку №1 від 24.01.2012 р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки визначається шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу у пункті приймання-передачі газу (п. 5.2 цього договору), з урахуванням підпункту 1.5.1 цього додатку.

Відповідно до пункту 2.2 зазначеного додатку обсяг газу, визначений згідно з пунктом 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2012 р. до договору сторони виклали пункт 1.2 статті 1 "Предмет договору" у інший редакції - позивач передає відповідачу в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі до 23910,00 тис.куб.м.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу природний газ в період з січня по липень 2012 р., всього на загальну суму 94 160 994,10 грн., що підтверджуються Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на договір від 24.01.2012р. № 107/12-БО-31: від 31.01.2012 р. на суму 25 731 213,90 грн. з урахуванням ПДВ; від 29.02.2012 р. на суму 35 481 532,80 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.03.2012 р. на суму 23 253 188,70 грн. з урахуванням ПДВ; від 30.04.2012 р. на суму 7 919 421,30 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.05.2012 р. на суму 828 639,00 грн. з урахуванням ПДВ; від 30.06.2012 р. на суму 895 719,30 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.07.2012р. на суму 51 279,10 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 20-26). Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Але відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату проводив несвоєчасно, сплатив частково 60 470 098,99 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в загальній сумі 33 690 895,11 грн., що не заперечується позивачем та відповідачем та підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та засвідченим відбитками печаток обох сторін актом звірки взаємних розрахунків за договором про закупівлю природного газу від 24.01.2012 р. №107/12-БО-31 станом на 04.04.2013 р. (а.с. 101).

Зважаючи на те, що відповідач оплату за природний газ здійснив частково, позивач звернувся до господарського суду 02.04.2013р. з позовом про стягнення з відповідача 33 690 895,11 грн. основної заборгованості, 3 546 301,23 грн. пені, 4 521 759,90 грн. штрафу, 1 070 288,55 грн. 3% річних, 316 330,88 грн. інфляційних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю природного газу №107/12-БО-31 від 24.01.2012р. по оплаті природного газу протягом січня-липня 2012 р. (а.с. 3-6).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 33 690 895,11 грн. основної заборгованості, яка підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), у зв'язку з чим сума боргу в цьому періоді зменшується. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, у яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок 316 330,88 грн. інфляційних позивач здійснив без урахування дефляційних процесів у 2012 р.

Тобто, позивачем було вибірково обрано період нарахування, а саме, лише ті місяці, в яких була інфляція, водночас, ті місяці, в яких була дефляція, позивачем не враховувались.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи зі змісту вказаної норми, законодавець встановлює право кредитора на відшкодування знецінення своїх грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і не дає право кредитору вибірково нараховувати інфляційні втрати за ті місяці, в яких встановлювався індекс інфляції більше 100 %, відкидаючи ті місяці, в яких індекс інфляції встановлювався менше 100 %.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.04.2013 р. по справі №18/1805/12 та від 18.02.2013 р. по справі №5013/1365/12, від 27.03.2013 р. по справі №5023/4682/12.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних, оскільки відповідно до перерахунку, здійсненого за весь спірний період, розмір інфляційних має від'ємне значення.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача у частині стягнення з відповідача 1 070 288,55 грн. 3% річних за період з 15.02.2012р. по 27.02.2013р., які є обґрунтованими і правомірними, і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3 Договору сторони визначили, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору, відповідач зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

На підставі пункту 7.3 Договору позивач нарахував відповідачу 3 546 301,23 грн. пені за період з 15.02.2012 р. по 14.02.2013 р. та 4 521 759,90 грн. штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство Державного підприємства "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 61-63).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2004 р. замінено сторону у справі про банкрутство №Б-23/75-02, а саме боржника - ДП "Харківська ТЕЦ-5" на Відкрите акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5", а ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2011 р. було змінено найменування боржника з ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" на Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (а.с. 64-66).

Згідно з абзацу 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Цією нормою також встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма передбачає загальну заборону на нарахування неустойки, незалежно від того, перед конкурсним, чи перед поточним кредитором має зобов'язання боржник.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначено, що згідно з абзацом 4 частини 4 статті 12 вищевказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів; за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Отже, протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлена заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушена справа про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011р. у справі №Б-23/75-02 роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. у справі №Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню), заборонено застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) та заборонено стягнення на підставі виконавчих документів, як за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) до моменту введення мораторію так і за тими вимогами (виконавчими документами), які виникли (були видані) після введення мораторію, за винятком вимог передбачених в части 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 64-66).

Також у постанові Верховного Суду України від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011 викладена правова позиція, відповідно до якої з урахуванням змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Вищого господарського суду України від 15.12.2010 р. у справі № 34/201-10 та від 18.05.2011 р. у справі № 20/281-10, від 04.07.2012р. у справі №5016/4148/2011(18/62), від 01.08.2012 р. у справі №5021/1246/2011.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови у стягнення з відповідача 3 546 301,23 грн. пені та 4 521 759,90 грн. штрафу.

На підставі вищевикладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. по справі № 922/1377/13 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013 р. по справі № 922/1377/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.08.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.