Постанова № 32960879, 05.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. Справа№ 911/360/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Хіцевич О.Ю., довіреність № 2342 від 29.04.2013;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа"

на рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013

у справі № 911/360/13-г (суддя: Наріжний С.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа"

про стягнення 941994,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ БАНК" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" про стягнення 941994,13 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 911/360/13-г позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" на користь Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" 861115 грн. 48 основного боргу, 16277 грн. 58 коп. відсотків за користування кредитом, 64601 грн. 07 коп. пені за прострочення кредиту.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" в доход державного бюджету України 18839 грн. 88 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СлаВа" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати частково рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 911/360/13-г і затвердити мирову угоду.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 № 911/360/13-г у справі № 911/360/13-г сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 911/360/13-г. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.06.2013 об 11:15.

14.06.2013 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

17.06.2013 представниками сторін в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 911/360/13-г. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.08.2013 об 11:15.

01.08.2013 відповідачем через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням його представника у відпустці.

05.08.2013 в судовому засіданні розглянувши подане 01.08.2013 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що перебування його представника у відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

05.08.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 911/360/13-г залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

18.05.2011 між позивачем та відповідачем був укладений "Договір зростання" договір про надання овердрафту № 99/11-OB (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору (далі - Овердрафт), а позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за Овердрафтом та сплатити проценти за користування Овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 договору ліміт Овердрафту за цим договором складає 900000,00 гривень 00 копійок., а розмір плати за користування Овердрафтом складає 23 (двадцять три) проценти річних (п. 1.3 договору).

В п. 1.4 договору сторони погодили, що термін користування Овердрафтом закінчується " 17" травня 2012 року включно.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що відповідач повинен повернути позивачу основну суму боргу за Овердрафтом, що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку вказаного в п. 1.4 договору.

З матеріалів справи вбачається, що спір у справі виник в зв'язку з тим, що в порушення умов договору, зокрема, пункту 7.1 відповідач не виконав зобов'язання по своєчасній сплаті процентів за користування коштами та не повернув основну суму кредиту за договором овердрафту, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 861115,48 грн. за овердрафтом.

На підтвердження заборгованості позивачем були надані виписки по особових рахунках відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Положеннями п. 2.5 Глави 1 Розділу 4 Інструкції № 481 передбачено, що Банк перераховує дебетовий залишок за рахунком клієнта на рахунок з обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами, якщо суму кредиту не погашено у визначений договором строк, і здійснює таку бухгалтерську проводку: Дебет - Рахунки для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами; Кредит - Рахунки клієнтів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відкрито рахунок 2607.9.16929.001 для обліку простроченої заборгованості по кредиту відповідача.

У випадку прострочення сплати відсотків за кредитом банк відкриває окремі рахунки обліку прострочених нарахованих відсотків згідно вимог п. 2.4 Глави 2 Розділу 4 Інструкцій згідно якого Банк відображає заборгованість за нарахованими процентними доходами за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений договором строк, наступного робочого дня за відповідними рахунками для обліку прострочених нарахованих доходів. У цьому разі здійснюється така бухгалтерська проводка: Дебет - Рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів; Кредит - Рахунки для обліку нарахованих доходів за наданими кредитами.

Пунктом 5.2 договору визначено, що проценти нараховуються щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів користування Овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. Нарахування процентів за користування Овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування Овердрафтом, зазначеного у п. 1.4 договору.

Загальна сума заборгованості відповідача, відповідно до розрахунку його заборгованості перед позивачем за договором, по процентам за користування овердрафтом становить 16277,58 грн.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, зазначене зобов'язання скаржником не виконано і на дату винесення оскаржуваного рішення.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пені в розмірі 64601,07 грн. на суму заборгованості 861115,48 грн., за період з 20.07.2012 р. по 18.01.2013 р.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 9.1 договору за повне або часткове повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за Овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3 цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) Овердрафту за кожний день прострочення.

Згідно з п. 9.2 договору за повне або часткове прострочення сплати процентів за користування Овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 64601,07 грн. є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимога та заперечення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 911/360/13-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 12.03.2013 у справі № 911/360/13-г - без змін.

2. Матеріали справи № 911/360/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.