Постанова № 32960870, 07.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 910/2299/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: представник за довіреністю Бернацька О.В.;

від відповідача: представник за довіреністю Кубарєва Ю.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

приватного акціонерного товариства «Теодосія»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року

у справі №910/2299/13 (суддя Паламар П.І.)

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до приватного акціонерного товариства «Теодосія»

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 871 281,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі №910/2299/13 позов першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва задоволено частково. Вирішено стягнути з ПАТ «Теодосія» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 71 852,91 грн. три проценти річних з простроченої суми та 278 440,51 грн. пені. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить (з урахуванням уточнених апеляційних вимог) скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі №910/2299/13 повністю та залишити позов без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Теодосія» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 07.08.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 07.08.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Теодосія» про стягнення 1 440 728,19 грн. основного боргу, 29 687,65 грн. інфляційних втрат, 71 852,91 грн. 3% річних та 329 012,84 грн. пені.

За результатами розгляду даного позову, судом першої інстанції прийнято рішення по суті про часткове задоволення позову.

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» закріплено, що згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) положення абз. 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В п. 2 вищезазначеного рішення вказано, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись до суду, прокурор подав позовну заяву в інтересах держави в особі ПАТ «НАК «Нафтогаз України», вказавши, що дане товариство утворено на виконання указу Президента України від 25.02.1998 року №51 «Про реформування нафтогазового комплексу України», є господарською структурою, яка здійснює управління об'єктами державної власності, метою якої є підвищення рівня енергетичної безпеки держави, порушення майнових прав НАК «Нафтогаз України», шкодить економічним інтересам держави.

Відповідно до п. 15 Статуту НАК «Нафтогаз України» компанія діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідками своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку, прокурор подав позовну заяву в інтересах ПАТ «НАК «Нафтогаз України», що не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є публічним акціонерним товариством, що у відповідності до ст. 152 Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» є суб'єктом підприємницької діяльності, яке діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» здійснює свою діяльність, використовуючи принципи підприємництва, є самостійним суб'єктом господарювання, а отже є самостійним при здійсненні своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу.

Отже, колегія суддів, встановивши, що заступником прокурора невірно визначено позивача у даній справі, оскільки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, дійшла висновку про залишення позову у даній справі без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2013 року у справі №5023/4986/12.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі №910/2299/13 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Теодосія» на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі №910/2299/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року у справі №910/2299/13 скасувати.

3. Позов залишити без розгляду.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь приватного акціонерного товариства «Теодосія» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, код 30689644) 2 784,41 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Справу №910/2299/13 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.