Рішення № 32960743, 13.08.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 року

Справа № 912/902/13

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", Кіровоградська область, м. Світловодськ

про стягнення 881458,81 грн.

Представники сторін:

від позивача – участі не брав;

від відповідача – участі не брав.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – ДК "Газ України") звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі – СП ТОВ "Світловодськпобут") 576055,88 грн. пені, 43936,90 грн. інфляційних втрат, 261466,03 грн. 3% річних за порушення строків оплати поставленого природного газу за договором №07/11-ТЕ від 31.12.2010 року, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням СП ТОВ "Світловодськпобут" своїх зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу за договором №07/11-ТЕ від 31.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2013 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою від 02.07.2013 року розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 07.08.2013 року судом оголошувалась перерва до 15 год. 30 хв. 13.08.2013 року.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині стягнення 43936,90 грн. інфляційних втрат та 261466,03 грн. 3% річних, надав власний розрахунок заявленої до стягнення пені та подав клопотання від 07.08.2013 року №119-юр про зменшення її розміру.

Сторони в судовому засіданні участі не брали. Станом на час проведення судового засідання заяви та клопотання від сторін до господарського суду не надходили.

Правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався з власної ініціативи.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2010 року між ДК "Газ України" (постачальник) та СП ТОВ "Світловодськпобут" (покупець) був укладений договір №07/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 14643,5 тис.куб.м, в тому числі: у січні – 3051,8 тис.куб.м, у лютому – 2725,8 тис.куб.м, у березні – 2418,0 тис.куб.м, у квітні – 681,1 тис.куб.м, у травні - 12,0 тис.куб.м, у червні - 12,0 тис.куб.м, у липні - 12,0 тис.куб.м, у серпні - 12,0 тис.куб.м, у вересні - 12,0 тис.куб.м, у жовтні - 759,0 тис.куб.м, у листопаді - 2149,7 тис.куб.м, у грудні – 2798,1 тис.куб.м.

Додатковою угодою №3 від 30.08.2011 року до договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №07/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року сторони домовились, що з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди №4 від 03.10.2011 року до договору поставки №07/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року договір №07/11-ТЕ від 31 грудня 2010 року вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

За умовами п.5.1 договору строк поставки газу з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно.

Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за відсутності їх у покупця - на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі - пункти приймання газу) - (п.5.2 договору).

Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе ризик і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.5.2.1 договору.)

Покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п.6.1.2 договору).

Сторонами підписані акти прийому-передачі природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання: від 31.01.2011 року на суму 4121985,79 грн.; від 28.02.2011 року на суму 4202639,05 грн., від 31.03.2011 року на суму 3192603,09 грн., від 30.04.2011 року на суму 1055110,46 грн., від 31.05.2011 року на суму 3804,54 грн., від 31.08.2011 року на суму 2380,13 грн. та на суму 458,32 грн., а всього за вказаний період на суму 4875365,50 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач оплатив в повному обсязі вартість поставленого газу з порушенням строків передбачених п. 4.1. договору, у зв’язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 576055,88 грн. пені, 43936,90 грн. інфляційних втрат, 261466,03 грн. 3% річних.

Договір, укладений між сторонами, за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу вимог ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Вирішуючи спір в частині стягнення відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також положення ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення 43936,90 грн. інфляційних втрат та 261466,03 грн. 3% річних, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення пені господарський суд враховує наступне.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до умов договору, а саме п. 9.3., позивач має право стягнення пені, яка нарахована до моменту пред’явлення позову, а саме з 14.12.2012 року по 14.06.2013 року. Оскільки заборгованість відповідачем за поставлений природний газ була сплачена 27.12.2012 року, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача має нараховуватись з 14.12.2012 року по 27.12.2012 року та складає 24459,50 грн.

Розглядаючи посилання відповідача на п. 9.3. договору, господарський суд враховує, що відповідно до положень п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонами за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов’язання мало бути виконане, що відповідно кореспондується з положеннями статті 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого частиною 2 статті 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 9.3. договору №07/11-ТЕ від 31.12.2010 року сторони фактично змінити порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким, чином, оскільки останнє речення пункту 9.3. договору №07/11-ТЕ від 31.12.2010 року суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України цей пункт підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині порядку нарахування неустойки продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.12.2012 року №17/034-11 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. №01-06/85/2013.

Господарський суд враховує, що загалом розрахунок пені здійснений позивачем з урахуванням умов договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, за виключенням нарахування пені по несвоєчасній оплаті поставленого природного газу відповідно до акта прийому-передачі природного газу від 28.02.2011 року на суму 4202639,05 грн., в якому позивачем безпідставно нараховано пеню за період з 22.09.2011 по 28.09.2012 року в сумі 100578,87 грн., в зв’язку з чим належною до стягнення з відповідача за весь період прострочення оплати поставленого позивачем природного газу є пеня в сумі 475477,01 грн.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідач у своєму клопотанні щодо зменшення розміру пені, посилається, зокрема, на ті обставини, що відповідач є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії в м. Світловодськ, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради №732 від 15.03.2007 року (а.с.76), стягнення в такому розмірі пені, може негативно вплинути на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією в опалювальні періоди, як населення міста, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров’я, освіти, дитячих садків, також несвоєчасна оплата вартості поставленого природного газу пов’язана з заборгованістю держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах, а також несвоєчасною сплатою споживачами вартості послуг з централізованого опалення (заборгованість населення станом на 01.08.2013 року становить 12411,2 тис. грн., що підтверджується довідкою відповідача (а.с.81)).

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, господарський суд враховує: ступінь виконання відповідачем зобов'язань за договором №07/11-ТЕ від 31.12.2010 року (сума заборгованості за договором, на яку нараховується пеня, погашена відповідачем перед ДК "Газ України" в повному обсязі); те, що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є несвоєчасність оплати наданих останнім послуг з централізованого опалення населенням; відсутність компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію. Враховується також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Отже, господарський суд вважає, що даний випадок є винятковим та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 60% від заявленої суми, а саме до 190190,80 грн.

На підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в повному обсязі стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним пункт 9.3. договору №07/11-ТЕ поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2010 року, укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та спільним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" в частині нарахування неустойки продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2А; ідентифікаційний код 31678853) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827) 261466,03 грн. 3% річних, 43936,90 грн. інфляційних втрат, 190190,80 грн. пені, а також 17629,18 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчену належним чином копію рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; відповідачу за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2А.

Повне рішення складено 13.08.2013 року.

Суддя М.С. Глушков