Рішення № 32959272, 09.08.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/10753/2012

Провадження № 2/750/229/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2013 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого - судді Сапона А.В.,

при секретарі - Шиловій Ж.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Перша чернігівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що тітка позивача - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя, 29.04.2009 року, склала заповіт, яким заповіла відповідачу все своє майно, що буде належати їй на момент смерті. Після уточнення позовних вимог представник позивача стверджувала, що померла ОСОБА_7, на час складання заповіту, через стан свого зору не могла прочитати його зміст і нотаріусом було порушено порядок його посвідчення, визначений законодавством про нотаріат.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала і наполягала на його задоволенні з підстав, що при посвідченні заповіту ОСОБА_7 не було дотримано поядку його вчинення.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, вважали вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню через їх безпідставність. При цьому відповідач пояснила, що вона до смерті ОСОБА_7 здійснювала за нею догляд, оскільки родичі останньої відмовились від неї.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила та пояснила, що дійсно 29.04.2009 року, працюючи державним нотаріусом, посвідчувала заповіт ОСОБА_7 за місцем її проживання, заповідач дуже ретельно розпитувала нотаріуса про наслідки вчинення нотаріальної дії, самостійно прочитала текст заповіту та власноручно його підписала. При цьому при вчиненні нотаріальної дії нотаріусом було дотримано всіх вимог чинного законодавства, що регламентує посвідчення заповітів.

Третя особа ОСОБА_6 не з'явилась в судове засідання, проте надіслала свої письмові пояснення, з яких вбачається, що вона вважає позов обгрунтованим.

Від Першої чернігівської державної нотаріальної контори через канцелярію суду надійшов лист з проханням розглядати справу за відсутності її представника.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

29 квітня 2009 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_2 все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право. Цей заповіт було посвідчено державним нотаріусом Першої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2-2017. У посвідчувальному написі нотаріуса вказано, що у зв'язку з хворобою заповідача, цей заповіт посвідчено на дому, за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, не змінивши заповіту, померла.

Ці обставини не оспорюються особами, які беруть участь у справі, а крім того, підтверджуються відповідними копіями заповіту та свідоцтва про смерть.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Частина 3 цієї статті передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

На час посвідчення заповіту ОСОБА_7, діяла Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року № 20/5.

Відповідно до п. 157 цієї Інструкції заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.

Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача.

Пунктом 158 цієї Інструкції передбачено, що на бажання заповідача,

а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту

є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що працювала державним нотаріусом і двічі виїздила на виклик до ОСОБА_7 у 2009 році. Під час оформлення довіреності вона самостійно читала її текст.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_7 була її сусідкою, вона їй допомогала забирати пошту та на її прохання ходила до магазину. Сказати, що померла була сліпою свідок не може, при ній вона не писала і не читала, в окулярах її не бачила.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що померла ОСОБА_7 читала в окулярах інструкції до лікарських засобів, також читала газети.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що бачив як ОСОБА_7 читала в окулярах, у неї на столі завжди лежали лупа та газети, вона показувала йому фотокартки і розповідала хто на них зображений.

Свідок ОСОБА_12 стверджувала, що зір у ОСОБА_7 був дуже слабкий, читати вона не могла, розписувалась в платіжних документах з допомогою, номінальну вартість грошових купюр визначити не могла, окулярами не користувалась, однак вони в неї були.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що коли приходив до ОСОБА_7 вона його пізнавала лише по голосу.

Висновком експерта № 41 від 15.02.2013 року комісійної судово-медичної експертизи визначено, що достовірно встановити, чи мало місце офтальмологічне захворювання у ОСОБА_7 станом на 29.04.2009 року неможливо так, як останній огляд офтальмолога за даними амбулаторної карти був проведений їй в серпні 1996 року, також виявилось неможливим визначити чи дозволяв стан здоров'я ОСОБА_7 з врахуванням функції її зору на 29.04.2009 року прочитати машинописний текст заповіту, так як дані за госроту її зору на цей час в медичних документах відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд прийшов до висновку, що ні позивачем, ні його представником жодним чином не доведено той факт, що ОСОБА_7 внаслідок стану свого здоров'я, на час укладення заповіту, не могла самостійно прочитати його текст, що не дає підстав для сумніву у відповідності дій нотаріуса чинному законодавству при його посвідченні.

Крім того, суперечливим є посилання у позові на його підставу у зв'язку з нікчемністю заповіту, оскільки нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За таких обставин, поданий позов є необгрунтований та безпідставний та таким, що підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову шляхом зняття заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_7.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя А.В. Сапон