Ухвала суду № 32958279, 31.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/680/13-а

31.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/680/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 02.04.13

за позовом Приватного підприємства "Евєко" (вул. Лінійна, буд.2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Евєко" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0013092204, №0013082204, №0013102204, винесені 27.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 року адміністративний позов Приватного підприємства "Евєко" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби 27 грудня 2012 року № 0013092204; № 0013102204.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем не підтверджено документально виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціям з контрагентами. На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ПП "Евеко" зареєстровано у якості юридичної особи 02.08.2007 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 200050935 від 16.08.2007 року (а. с. 68-69, 194).

Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є - неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (а. с. 195).

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Евєко" з питань достовірності декларування податкового кредиту за вересень, жовтень, листопад 2011 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за III-IV квартал 2011 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Олімп-Пром", за результатами якої було складено акт № 9911/22-3/34700179 від 11.12.2012 року (а.с.9-24).

В ході зазначено перевірки було встановлено, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 3-4 кварталі 2011 року включило суми придбання товарів від ТОВ "Олім - Пром" на загальну суму 130850 гривень, а також сформувало податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин на суму ПДВ - 26170 гривень.

Проте, в рамках відпрацювання підприємств "вигодонабувачів" ДПІ у м. Сімферополі було отримано від Переяслав - Хмельницької ОДПІ акт № 5/23-1/37517265 від 16.01.2012 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Олімп-Пром" з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 13.05.2011 року по 31.12.2011 рік, в якому було зроблено висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення підприємством господарської діяльності внаслідок відсутності у підприємства основних фондів та не встановлення його місцезнаходження. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Олімп - пром" підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Олімп-Пром" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України є нікчемними.

Виходячи з цього, інспекцією було встановлено порушення ПП "Евєко" ст. 228 Цивільного Кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку про порушення позивачем:

- п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1,сп.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, та донараховано податку на прибуток за 3-4 кв. 2011 року на загальну суму 30096 грн. (за 3 кв.2011 року на суму 8526 грн., за 4 кв.2011 року на суму 21570 грн.)

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, 188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 26077 грн., у т.ч. за вересень 2011 року - 7414 грн., за жовтень 2011 року - 10030 грн., за листопад 2011 року - 8633 грн., та зменшено значення ряд.19 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на 296 грн.

На підставі висновків акту, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0013092204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП "Евєко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32597,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 26077,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 6520,00 гривень (а.с.25);

- №0013082204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП "Евєко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30096,00 гривень (а.с.26).

- №0013102204 від 27 грудня 2012 року, яким ПП "Евєко" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 296 грн. (а.с.27).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств є те, що ПП "Евєко" перераховувало кошти на рахунки ТОВ "Олімп-Пром" в результаті укладення нікчемних правочинів, без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки податкового органу, щодо порушень позивачем норм діючого законодавства при формуванні податкового кредиту є хибними.

Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено нікчемність операцій позивача з контрагентом по укладеним договорам.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 вересня 2011 року між ТОВ "Олімп-Пром" , з однієї сторони та ПП "Евєко" з іншої, було укладено договір №159, в якому продавець зобов'язується поставити покупцеві електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. (а.с.32).

На виконання умов договору, ТОВ "Олімп-Пром" було поставлено ПП "Евєко" за період вересень - листопад 2011 року товар на загальну суму 157023,31 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 26170,55 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-010903 від 01.09.2011 року на загальну суму 44484,06 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7414,01 грн. (а.с.28);

- №РН-031007 від 03.10.2011 року на загальну суму 61956,42 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10326,07 грн. (а.с.29);

- №011102 від 01.11.2011 року на загальну суму 50582,83 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8430,47 грн. (а.с.31);

Сплату за отримані матеріали по вказаним видатковим накладним ПП "Евєко" здійснило в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.49-53,56-61, 199-201).

За фактом отримання товарів, ТОВ "Олімп-Пром" були виписані податкові накладні на загальну суму 157023,31 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 26170,55 грн., а саме :

- податкова накладна №4 від 01.09.2011р. на загальну суму 44484,06 грн., у тому числі ПДВ у сумі 7414,01 грн. (а.с.40);

- податкова накладна №18 від 03.10.2011р. на загальну суму 61956,42 грн., у тому числі ПДВ у сумі 10326,07 грн. (а.с.43);

- податкова накладна №2 від 01.11.2011р. на загальну суму 50582,83 грн., у тому числі ПДВ у сумі 8430,47 грн. (а.с.44);

На момент виписки зазначених податкових накладних ТОВ "Олімп-Пром" був платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100336691 від 13.05.2011 року (а.с.70).

Відповідно до додатків № 5 до податкових декларацій позивача з ПДВ, ПП "Евєко" було задекларовано податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Олімп-Пром" в вересні 2011 року на суму 7414,01 гривень, в жовтні 2011 року на суму 10326,07 гривень, в листопаді 2011 року на суму 8430,47 гривень (а.с. 196-198).

Отриманий позивачем від ТОВ "Олімп-Пром" товар було використано в його господарській діяльності, шляхом його продажу підприємству ПАТ "Фірма СЕЛМА", на підставі договору купівлі - продажу продукції виробничо - технічного призначення № 32-2010 від 28.12.2009 року (а.с. 34-37), з отриманням прибутку від цих господарських відносин.

Так, придбаний позивачем у ТОВ "Олімп-Пром" в вересні - листопаді 2011 року товар загальною вартістю 157023,31 гривень (в тому числі ПДВ 26170,55 гривень) був проданий ПАТ "Фірма "СЕЛМА" за 169934,16 гривень (в тому числі ПДВ 28322,36 гривень), що підтверджується видатковими накладними (а.с.117-135).

ПП "Евєко" було повністю отримано від ПАТ "Фірма "СЕЛМА" оплату за продані матеріали, що підтверджується банківськими виписками (а.с.45,46,48,50-53,55,57-61) та сформовані відповідні податкові зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання у ТОВ "Олімп-Пром" товарів, реалізації цих товарів ПАТ "Фірма Селма" в межах договору поставки №32-2010 від 28.12.2009 року, а отже їх використання в господарській діяльності підприємства.

Також, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ "Олімп-Пром" та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 801/680/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко