Ухвала суду № 32958278, 31.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11727/12/0170/25

31.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-11727/12/0170/25 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддів

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" (вул. Глінки, полігон твердих побутових відходів м. Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімеко" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000511204 та №0005352204, винесені 12.10.2012 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС 27.09.2012 року №0005352204 та №0005112204.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімеко" судові витрати у загальній сумі 17095,88 грн. (сімнадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень, вісімдесят вісім копійок), з яких 2146,00 грн. - судовий збір та 14949,88 грн. виграти, пов'язані із проведенням судової економічної експертизи, з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що при проведенні перевірки ТОВ "Сімеко" було встановлено, що протягом серпня-грудня 2010 року підприємство мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Архонт-Крим". В той же час, згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту на рівні України, було встановлено, що ТОВ "Архонт-Крим" формувало податковий кредит за рахунок безтоварних операцій з підприємствами, діяльність яких була спрямована на ухилення від сплати податків, що встановлено з даних спецповідомлення у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (кримінальна справа №12011003130008).

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ "Архонт-Крим" відсутні об'єкти оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Отже, з цієї інформації було зроблено висновок, що операція з надання послуг за участю контрагента позивача - ТОВ "Архонт-Крим" була спрямована на здійснення операції з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а укладена з ним угода є нікчемною.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ТОВ "Сімеко" зареєстровано у якості юридичної особи 20.12.2007 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.52).

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100276170 (а.с.237).

На підставі наказу №1917 від 04.09.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Сімеко" з питань взаємовідносин з ТОВ "Архонт-Крим" за період з 01.07.2009 рік по 30.06.2012 рік, за результатами якої було складено Акт №6178/22-3/35002698 від 27.09.2012 року (а.с.11-32).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що за період з 01.07.2009 рік по 30.06.2012 рік ТОВ "Сімеко" мало взаємовідносини з ТОВ "Архонт-Крим".

За рахунок цих взаємовідносин, позивачем до складу скоригованих валових витрат було включено суму 481905 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 96381 грн.

В той же час, згідно із даними спецповідомлення у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи (кримінальна справа №12011003130008) УПМ ДПА в АР Крим та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим припинено діяльність "конвертаційного" центру, створеного на базі ТОВ "Архонт-Крим", ТОВ "Сімеко", директором, бухгалтером та засновником яких значиться Поліщук А.П., який розробив схему ухилення від сплати податків та завищення збитків підприємствам. Працюючим у сфері будівництва шляхом використання розрахункових рахунків та документів від очолюваних їм підприємств з метою формування податкового кредиту (по безтоварних операціях). Організатор Поліщук А.П. своїм підприємствам формував податковий кредит від ФСГД - ПП "Вітмар-М", ПП "Антаві", ТОВ "Міркор", ТОВ "Ольберг". Також вів переговори з клієнтами - замовниками "послуг" з проведення безтоварних операцій та повертав їм готівку за винятком процентів за послуги.

Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного Кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Встановивши ці обставини, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ "Сімеко":

-п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 92708,00 грн., у т.ч.: за III квартал 2010 року у сумі 92708,00 грн., також встановлено заниження об'єкту оподаткування за IV квартал 2010 року у сумі 27768 грн.

-п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого завищено значення ряд.26 Декларації з ПДВ "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду" податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 96381,00 грн,у т.ч.

-за серпень 2010 року у сумі 50000,00 грн.

-за вересень 2010 року у сумі 24167,00 грн.

-за листопад 2010 року у сумі 5000,00 грн.

-за грудень 2010 року у сумі 17214,00 грн.

На підставі цих висновків акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0005352204 від 12.10.2012 року, яким ТОВ "Сімеко" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96381,00 грн. (а.с.33);

- №0005112204 від 12.10.2012 року, яким ТОВ "Сімеко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств усього на суму 115885,00 грн., з яких 92708,00 грн. - основний платіж та 23177,00 грн. - штрафні санкції (а.с.34).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угоди з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки податкового органу, щодо порушень позивачем норм діючого законодавства при формуванні податкового кредиту є хибними.

Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено нікчемність операцій позивача з контрагентом по укладеним договорам.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Архонт-Крим" зареєстровано у якості юридичної особи 12.05.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради АР Крим, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.142).

Згідно Ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №406755, ТОВ "Архонт-Крим" має право займатися господарською діяльністю, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури (а.с.143).

ТОВ "Архонт-Крим" є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100117887 (а.с.146).

09.08.2010 року між ТОВ "Архонт-Крим" (далі-Генеральний підрядник) з однієї сторони та ТОВ "Сімеко" (далі-Замовник) з іншої, було укладено договір №11/25/63, згідно умов якого Генеральний підрядник зобов'язаний за завданням Замовника, згідно до проектно-кошторисної документації, на свій ризик, власними та залученими силами виконати пристрій гравійної дороги з щебеневим покриттям (а.с.140).

Фактичне виконання умов цього договору підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.96-104).

За фактом виконання робіт за договором №11/25/63, ТОВ "Архонт-Крим" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 578284,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 96380,80 грн.:

-№175 від 15.12.2010 року на загальну суму 103284,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 17214,00 грн. (а.с.203);

-№156 від 26.11.2010 року на загальну суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1666,67 грн. (а.с.204);

-№145 від 12.11.2010 року на загальну суму 20000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 3333,33 грн. (а.с.205);

-№124 від 01.10.2010 року на загальну суму 0,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 0,13 грн. (а.с.206);

-№110 від 16.09.2010 року на загальну суму 145000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 24166,67 грн. (а.с.207);

-№101 від 31.08.2010 року на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 50000,00 грн. (а.с.208).

Отримані за Договором роботи були повністю оплачені ТОВ "Сімеко" на користь контрагента у загальній сумі 578286,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.209-217).

20.09.2010 року ТОВ "Сімеко" було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ "Архонт-Крим" у розмірі 50000 грн. (а.с.166-172).

19.10.2010 року ТОВ "Сімеко" було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ "Архонт-Крим" у розмірі 24166,67 грн. (а.с.173-181).

18.02.2011 року ТОВ "Сімеко" було подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року, з Додатком №5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ТОВ "Архонт-Крим" в жовтні, листопаді та грудні 2010 року у розмірі 22214,13 грн. (а.с.182-191).

Отримання від ТОВ "Архонт-Крим" податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних позивача (а.с.85-95).

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення позивачем операції з придбання послуг у ТОВ "Архонт-Крим" та матеріали справи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Також, судова колегія зазначає, що висновком судово - економічної експертизи підтверджено фактичне здійснення господарських операцій в серпні-грудні 2010 року між ТОВ "Сімеко" та ТОВ "Архонт-Крим", а також те, що ці операції призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) позивача, придбані у контрагента позивача послуги були використані у господарській діяльності позивача (а.с.119-139).

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентом, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.04.13 у справі № 2 а -11727/12/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко