Постанова № 32955095, 08.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 серпня 2013 р. Справа № 802/3252/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: Лебедєвої О.С.

представника відповідача: Трегубця Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроцивільпромбуд"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроцивільпромбуд" (далі - ТОВ "Діпроцивільпромбуд", відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок несплати відповідачем єдиного внеску, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій та пені, утворилась заборгованість в розмірі 28488,96 грн. З метою стягнення вказаної суми, позивач звернувся до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судовому засіданні, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснивши несплату єдиного внеску скрутним фінансовим становищем товариства.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, юридично оцінивши докази, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

ТОВ "Діпроцивільпромбуд" відповідно до статей 4, 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності з 01 січня 2011 року, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2464 та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Діпроцивільпромбуд" має заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 28488,96 грн.

Згідно довідки УПФ України в місті Вінниці, розрахунку заборгованості ТОВ "Діпроцивільпромбуд" та картки його особового рахунку, які наявні в матеріалах справи (а.с. 4,5,7), залишок боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ "Діпроцивільпромбуд" перед УПФ України в місті Вінниці становить 28488,96 грн.: з них 28352,79 грн. - єдиний внесок, 98,86 грн. - штрафна санкція та 37,31 грн. - пеня.

Вказана заборгованість утворилась на підставі самостійно поданих товариством звітів за квітень - травень 2013 року (а.с. 9-11, 12-14), а також із урахуванням пені та штрафних санкцій, що застосовані рішенням № 4308 від 07.06.2013 року (а.с. 8). Зазначене рішення відповідачем отримане, що підтверджується його підписом на ньому, однак, у встановлені законом строки останнім не оскаржене.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Частиною 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини 3 статті 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

В силу ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.

З метою погашення вищезазначеної заборгованості на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу № Ю-3650 від 03.07.2013р. на суму 57095,36 грн., яка отримана останнім 03.07.2013р. (а.с. 6). При цьому, до зазначеної у вимозі суми боргу увійшла вся сума заборгованості відповідача перед УПФ України в місті Вінниці, яка утворилась у попередніх періодах.

Зазначена вимога про сплату боргу відповідачем не виконана та не оскаржена.

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем, при цьому, ні в адміністративному, ні в судовому порядку її не оскаржував. Отже, заборгованість вважається узгодженою.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтями 11, 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також врахував повне визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 136 КАС України встановлено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресований суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 КАС України, судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону та порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, визнання представником відповідача адміністративного позову не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у зв'язку з чим підлягає прийняттю судом та є підставою для постановлення рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, визнаються відповідачем, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до частини 4 статті 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпроцивільпромбуд" (21050, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код ЄДРПОУ 02497648, р/р 26007301999 в ФВЦП "Промінвестбанк" МФО 302571) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905, р/р № 37190101000238 ГУ ДКС у Вінницькій області, МФО 802015) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 28488,96 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 96 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна