Ухвала суду № 32954993, 14.08.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________

У Х В А Л А

про порушення справи

"14" серпня 2013 р. Справа № 923/1049/13

Суддя господарського суду Херсонської області Соловйов К.В., розглянувши матеріали

за заявою: Приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс", м.Херсон

до: Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Херсонській області, м. Херсон

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

в с т а н о в и в :

Заявник, ПрАТ "Молодіжний житловий комплекс", звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, позовні вимоги у якій викладено наступним чином: "Усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, а саме зняти арешт з виробничої бази за адресою: місто Херсон, проспект Сенявіна, 43, накладений постановою від 13.12.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеною старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області в рамках виконавчого провадження № 30143352".

Ця позовна заява містить у собі вимогу заявника до суду вжити заходи щодо забезпечення позову, а саме: "зупинити реалізацію арештованого майна – виробничої бази за адресою : місто Херсон, проспект Сенявіна, 43, з прилюдних торгів на час розгляду даної справи до прийняття судового рішення".

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі. Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявником вказано, що вартість майна заявника, яке заарештовано згідно з постановою від 13.12.2011р. державного виконавця про арешт майна заявника, у тому числі виробничої бази з місцезнаходженням – м.Херсон, проспект Сенявіна, 43, та оголошення заборони на відчуження цього майна при здійсненні виконавчого провадження № 30143352 (з примусового виконання рішення господарського суду Херсонської області по справі № 5024/919/2011), значно перевищує розмір боргових зобов’язань заявника перед комерційним банком, які підлягають виконанню у межах даного виконавчого провадження. У зв’язку із цим заявником стверджується, що потреба в арешті вказаної бази заявника при здійсненні виконавчого провадження №30143352 була відсутня. Також, заявник стверджує, що станом на теперішній час Державною виконавчою службою здійснюється реалізація майна заявника, яке заарештоване згідно з постановою від 13.12.2011р. державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження № 30143352. Арешт вказаної бази заявника при здійсненні виконавчого провадження № 30143352 перешкоджає реалізації цієї ж бази заявником, з метою виконання рішення господарського суду Херсонської області у іншій судовій справі, справі № 923/188/13-г, згідно з яким постановлено стягнути з заявника грошові кошти на користь державної установи. Продаж вказаної бази заявника при здійсненні виконавчого провадження № 30143352 для задоволення вимог комерційного банку до заявника унеможливить виконання заявником рішення у справі № 923/188/13-г, виконання якого, за оцінкою заявника, має пріоритет перед виконанням рішення у справі № 5024/919/2011.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення до суду з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідно до п.3 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також, у п. 1 цієї постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням :

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як встановлено судом, неналежним є обґрунтування вимог заявника щодо забезпечення позову приписами абз. 6 ч. 1 ст. 67 ГПК України та положеннями п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", із змінами та доповненнями, якими передбачено можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна, якщо поданий позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У п.5 цієї постанови Пленуму Вищого господарського суду України вказано: "Відповідно до ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладений арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту". Проте, подана заявником до господарського суду Херсонської області позовна заява не містить у собі вимог до суду визнати право власності заявника, ПрАТ "Молодіжний житловий комплекс", на виробничу базу, з місцезнаходженням - м.Херсон, проспект Сенявіна, 43. Позовні вимоги заявника є наступними : "усунути перешкоди у користуванні майном" та "усунути перешкоди у розпорядженні майном". А з доданих до позовної заяви матеріалів виконавчого провадження № 30143352 слідує, що органами Державної виконавчої служби накладений арешт на виробничу базу, з місцезнаходженням - м.Херсон, проспект Сенявіна, 43, саме, як на майно, власником якого є заявник, ПрАТ "Молодіжний житловий комплекс", при здійсненні виконавчого провадження, в якому заявник є боржником. Таким чином, у суду відсутні підстави для забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна у відповідності до приписів абз. 6 ч. 1 ст. 67 ГПК України та положеннями п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Крім цього, заявником, ПрАТ "Молодіжний житловий комплекс", не надано доказів загрози можливого невиконання рішення суду, у разі невжиття заходів до забезпечення позову. Зокрема, не надано доказів підготовки до проведення або проведення Відповідачем прилюдних торгів з реалізації виробничої бази заявника, з місцезнаходженням - м. Херсон, проспект Сенявіна, 43.

Також, судом встановлено, що подані заявником матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст.ст. 61, 64, 65, 66, 86 ГПК України,

у х в а л и в:

1. Прийняти позовну заяву та порушити провадження у справі.

2. Призначити справу до розгляду в засіданні господарського суду на "29" серпня 2013 р. об 11:00 за адресою: м. Херсон, вул. Горького, 18, кабінет № 319.

3. Явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнати обов'язковою.

4. Зобов'язати сторони до року через канцелярію господарського суду Херсонської області, з супровідним листом, подати:

Позивачу :

- докази доплати 1147,00 грн. судового збору, оскільки за подання позовної заяви з двома вимогами немайнового характер, а саме, "про усунення перешкод у користуванні майном" та "про усунення перешкод у розпорядженні майном", які пов’язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, сплаті підлягає 2294,00 грн. судового збору, а фактично сплачено 1147,00 грн., що суперечить п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України";

- копії реєстраційних та статутних документів;

- докази на підтвердження права власності на виробничу базу, з місцезнаходженням - м.Херсон, проспект Сенявіна, 43;

- письмові пояснення керівника про те, чи оскаржув Позивач в порядку ст.121-2 ГПК України до суду або в іншій спосіб винесення державним виконавцем постанови від 13.12.2011р. про арешт майна Позивача, у тому числі, виробничої бази, з місцезнаходженням - м.Херсон, проспект Сенявіна, 43, та оголошення заборони на відчуження майна Позивача при здійсненні Державною виконавчою службою виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області № 5024/919/2011 від 14.11.2011р. (у разі, якщо вказана постанова державного виконавця Позивачем не оскаржувалася, то вказати з яких саме причин Позивач її не оскаржував);

- копії усіх діючих станом на теперішній час договорів іпотеки (іпотечних договорів) та договорів застави, які було укладено між ВАТ "Кредитпромбанк" та АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс" (або між їхніми правонаступниками) в забезпечення виконання зобов’язань АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс", як позичальника, за укладеним від 30.10.2006р. між ВАТ "Кредитпромбанк" та АТЗТ "Молодіжний житловий комплекс" договором кредитної лінії № 63, із змінами та доповненнями;

- письмові пояснення про те, яким чином внаслідок дій Відповідача, Позивачу створено перешкоди у користуванні виробничою базою з місцезнаходженням: м.Херсон, проспект Сенявіна, 43;

- докази на підтвердження наявності перешкод у користуванні Позивачем виробничою базою з місцезнаходженням: м.Херсон, проспект Сенявіна, 43, внаслідок дій Відповідача;

- відомості про стан виконання рішень господарського суду Херсонської області по справах № 5024/919/2011р. та № 923/188/13-г.

Відповідачу:

- відомості про банківські реквізити;

- копії реєстраційних документів, Положення про Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області;

- відзив на позовну заяву, з обґрунтуванням своєї правової позиції, копію відзиву надіслати позивачу, докази надсилання копії відзиву позивачу надати суду.

5. Довести до відома сторін, що відповідно до пункту 5 статті 83 ГПК України за не надіслання витребуваних судом документів чи відзиву на позов господарський суд вправі стягнути з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

7. Відмовити у вжитті заходів до забезпечення позову.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до частини 2 статті 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно ж до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно – розпорядчої документації" (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Суддя К.В. Соловйов