Рішення № 32954832, 06.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11305/13 06.08.13

За позовомПриватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна»доПриватного акціонерного товариства «Український страховий дім»провідшкодування шкоди в порядку регресу, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 8.759,27 грн. та судового збору у розмірі 1.720,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.759,27 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 порушено провадження у справі № 910/11305/13 та призначено до розгляду на 01.07.2013.

Ухвалою суду від 01.07.2013 розгляд справи було відкладено на 06.08.2013.

У судове засідання 06.07.2013 представники сторін не з'явилися.

Позивач 23.07.2013 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду про порушення провадження у справі було надіслано на адресу відповідача (01023, м. Київ, площа Спортивна, 3), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та була вручена уповноваженому представнику відповідача, проте останній свою явку у судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з Головного управління регіональної статистики єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 01023, м. Київ, площа Спортивна, 3, за якою було надіслано ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.08.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» (далі - страхувальник) 30.05.2011 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № CAS0012402 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Опель», державний номер 07283 КМ.

В м. Сімферополі 12.06.2012 по вул. Київській, 156 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «ВАЗ», державний номер 37395 КР, який належить на праві власності Домничу Петру Володимировичу та перебував під керуванням Дітковської (Булигіної) Ірини Вікторівни, та транспортного засобу марки «Опель» державний номер 07283 КМ, який належить на праві власності ПАТ «Миронівський хлібопродукт» та перебував під керуванням Свища Івана Володимировича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Опель», державний номер 07283 КМ.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 28.06.2012 у справі № 3-01073/1465/2012 Дітковську Ірину Вікторівну визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 374,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 4877-06/12 від 27.06.2012, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику автомобіля марки «Опель», державний номер 07283 КМ, склала 9.049,27 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 1500007404 від 06.10.2012 (далі - Страховий акт), відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 8.759,27 грн.

Дану суму страхового відшкодування, позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 1000019358 від 09.10.2012 на суму 8.759,27 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «ВАЗ», державний номер 37395 КР, застраховано у відповідача згідно полісу № АА/7853262 страхувальником за яким є Домнич Петро Володимирович, тип полісу 1, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, який міститься в матеріалах справи.

З заявою від 18.02.2013 № 4082/306КБ (далі - Заява) позивач з метою досудового врегулювання даного спору звернувся до відповідача з претензією виплатити страхове відшкодування у розмірі 8.759,27 грн. Проте відповідач відповіді на таку заяву не надав.

Станом на час розгляду спору відповідачем вказаних коштів не сплачено, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, суд, враховує п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7853262, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50.000,00 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

У зв'язку з чим заявлений позов підлягає частковому задоволенню на суму 8.249,27 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, м. Київ, Печерський р-н, площа Спортивна, 3, код ЄДРПОУ 32556540) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Страхова компанія «К'Ю БІ І Україна» (04070,м. Київ, Подільський р-н, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 25395057) страхове відшкодування у сумі 8.249 (вісім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 27 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 33 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2013

Суддя Ониськів О.М.