Постанова № 32952994, 31.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2013 року Справа № 812/5716/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.,

при секретарі Волковій С.О.

в присутності сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: Мартинов А.В., довіреність від 02.01.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанов від 14 березня 2013 року ВП № 35200212,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанов від 14 березня 2013 року ВП № 35200212.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне.

На виконанні Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 8-877 з виконання виконавчого листа № 2/1215/403/12 від 30.10.2012 року апеляційного суду Луганської області про зобов'язання ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 здійснити демонтування вигрібної ями біля будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що ним добровільно виконано виконавчий лист № 2/1215/403/12 від 30.10.2012 року апеляційного суду Луганської області та бетонне кільце з бетонною кришкою не перешкоджало його виконанню ніяким чином, також у зв'язку з тим, що без дозволу Лутугинського РЕС вказане бетонне кільце позивач зняти не має права, він звернувся до ВДВС Лутугинського РУЮ з заявою від 01 березня 2013 року, в якій повідомляв, що для виконання робіт вантажопідйомники механізмами в зоні лінії електропередачі напругою 6 кВ для зняття бетонного кільця з бетонною кришкою він повинен отримати дозвіл у Лутугинському РЕС, на балансі якого стоїть дана лінія електропередач. До Лутугинського РЕС позивач звернувся 26.02.2013 року з заявою про надання вказаного дозволу, однак до теперішнього часу відповіді не отримав.

Також, позивач зазначив, що він з поважних причин не має права зняти бетонне кільце з бетонною кришкою біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до отримання дозволу Лутугинського РЕС, про що позивач завчасно повідомив державного виконавця.

Крім того, позивач зазначив, що незважаючи на заяву ОСОБА_1 від 01.03.2013 року державним виконавцем Ярних Т.С. було винесено постанову від 14.03.2013 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170,00 грн. за те, що боржник у наданий добровільний термін не усунув перешкод для подальшого виконання рішення.

14.03.2013 року державним виконавцем Ярних Т.С. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 680,00 грн. та 14.03.2013 року державним виконавцем Ярних Т.С. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 37, 37 грн.

На думку позивача, постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції ВП № 35200212 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170,00 грн., виконавчого збору у розмірі 680, 00 грн., витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 37,37 грн. є неправомірними та підлягають скасуванню.

У судове засідання прибув позивач, який надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання прибув представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження ".

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У відповідності до положень статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлені статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Право державного виконавця зупинити виконавче провадження передбачено статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження". Так, зокрема, виконавче провадження може бути зупинено в разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі.

У відповідності до положень статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно з частиною 1 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Лутугинського РУЮ було відкрито виконавче провадження № 35200212 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2/1215/403/2012, виданого Лутугинським районним судом Луганської області 30 жовтня 2012 року, про зобов'язання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснити демонтування вигрібної ями біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Боржнику надано строк для самостійного виконання рішення - до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (арк. справи 45).

Судом також установлено, що в ході проведення виконавчих дій 23 листопада 2012 року державним виконавцем було складено акт про невиконання боржником рішення суду (арк. справи 46).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лутугинського РУЮ від 23 листопада 2012 року було відкладено виконавчі дії щодо здійснення демонтування вигрібної ями біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до 29 листопада 2012 року у зв'язку з тим, що боржник не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження.

14 березня 2013 року державним виконавцем було перевірено виконання рішення суду боржником - ОСОБА_1, та складено акт про невиконання рішення суду (арк. справи 69).

14 березня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання рішення суду в сумі 170,00 грн. (арк. справи 70).

Поважних причин невиконання судового рішення у визначений державним виконавцем строк суду позивачем не надано. Таким чином, суд вважає, що при винесенні оскарженої постанови від 14.03.2013 року ВП № 35200212 про накладення штрафу в розмірі 170,00 грн. відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Так, судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лутугинського РУЮ від 14 березня 2013 року на позивача - ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 170,00 грн. з підстав не усунення перешкоди для подальшого виконання рішення (а. с. 126).

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Лутугинського РУЮ від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у сумі 37,37 грн.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводи позивача не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду справи, натомість відповідачем надано суду переконливі докази щодо правомірності своїх дій та рішення.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, підстав для відшкодування судових витрат немає.

Згідно ст. 160 КАС України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування постанов від 14 березня 2013 року ВП № 35200212, - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна