Постанова № 32949836, 09.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 2а-820/226/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 2а-820/226/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

11.01.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (далі-позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі-відповідач), в якій просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.09.2012 р. № 0007892305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 59017,00 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять грн. 00 коп.) та № 0007882305 про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 76978,50 грн. (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 50 коп.)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0007892305 від 10.09.2012 р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі п'ятдесят дев'ять тисяч сімнадцять грн. 00 коп. та № 0007882305 від 10.09.2012 р. про нарахування суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі сімдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят вісім гривень 50 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" судовий збір у розмірі тисячу триста шістдесят грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від -7.02.2013 р. по справі № 820/226/13-а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, вважає скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить у її задоволенні відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ТД "Владар-Харків" (код ЄДРПОУ 32947554) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.09.2011 р. по 30.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 (а.с. 17-31).

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ "ТД "Владар-Харків" вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 138 Податкового кодексу України внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток у сумі 59017,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. на 59017,00 грн.; вимог п. 198.1, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 51319,00 грн., в т.ч. у жовтні 2011 р. в розмірі 51319,00 грн., внаслідок взаємовідносин з ТОВ "Декос Альянс".

На підставі акту перевірки від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення - рішення від 10.09.2012 р. № 0007882305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 76978,50 грн., з яких 51319,00 грн. за основним платежем і 25659,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення вимог п. 198.2, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та від 10.09.2012 року № 0007892305, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальній сумі 59017,00 грн., в т.ч. 59017,00 грн. за основним платежем і 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (а.с. 32-33).

Як вбачається з висновків акту перевірки підставою висновків про відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" постав Акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) від 26.01.2012 р. № 28/23-10/37505731, в якому містяться судження про порушення ТОВ "Декос Альянс" вимог ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, відповідач при складанні Акту перевірки дійшов помилкового висновку про документально не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТОВ "Декос Альянс" лише на підставі акту перевірки від 26.01.2012р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Декос Альянс" з питань дотримання вимог податквого та іншого законодавства за період з 08.02.2011р. по 31.12.2011р." без врахування первинної документації наданої позивачем під час перевірки на підтвердження реальності правовідносин та надання їм належної оцінки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до договору від 03.10.2011 р. № 120/1, укладеного між ТОВ "ТД "Владар-Харків" (замовник) і ТОВ "Декос Альянс" (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати поставку програмного забезпечення " 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер"; розробити унікальний дизайну сайту виходячи з потреб замовника; створити сайт замовника в мережі Інтернет, оптимізувати пошукову систему сайту замовника і навчити персонал замовника роботі з сайтом (а.с. 36-37).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання договору від 03.10.2011 р. № 120/1 виконавцем було надано: програмне забезпечення " 1-С Битрикс: Управление сайтом - Бизнес веб-кластер"; розроблено унікальний дизайн сайту виходячи з потреб замовника; доопрацьовано спеціалізовану систему управління сайтом, виходячи з завдань замовника; здійснено комплексну пошукову оптимізацію, підтримку і розвиток сайту; впроваджено систему управління сайтом Бізнес веб-кластер ТОВ "ТД Владар-Харків"; проведено навчання персоналу ТОВ "ТД Владар-Харків".

Факт передачі програмного забезпечення та супутніх послуг підтверджується видатковою накладною № РН-0002719 від 25.10.2011 року на суму 69570,00 грн. (а.с.40), актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 року (а.с. 41), звітом про аудит сайту від 10.10.2011 року (а.с. 132-149), звітом про виконану роботу від 20.10.2011 року (а.с. 93-106), звітом по сайту від 25.10.2011 року (а.с. 107-131), планом проведення навчання, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ "Декос Альянс" була виписана податкова накладна № 596 від 25.10.2011 року на суму ПДВ 51319,16 грн., яке на час здійснення фінансово-господарських операцій було зареєстрованим як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту в жовтні 2011 року, та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 по податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року у сумі 51319,16 грн.

Для здійснення оплати ТОВ "Декос Альянс" виставило Позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0002719 від 25.10.2011 р. (а.с. 91).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримане програмне забезпечення та супутні послуги проведені векселями, векселедавцем яких є позивач, що підтверджується актом прийому-передачі векселів № 2 від 14.02.2012 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 92).

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Декос Альянс.

Як вбачається з акту перевірки від 20.08.2012 р. № 3309/2204/32947554 в ході проведення аналізу реалізації товарів (робіт, послуг) встановлено, що придбане програмне забезпечення у ТОВ «Декос Альянс» не було реалізовано станом на дату надання підприємством пояснень та їх документального підтвердження.. Сума податкового кредиту в розмірі 51319 грн. включено до декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 р.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV), сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та надавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та доводи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 1, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату та місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і оплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтвердженими документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У зв'язку з відсутністю у матеріалах справи документів на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом, колегією суддів в слуханні справи було оголошено перерву та запропоновано позивачу надати додаткові докази реальності господарських операцій.

В судовому засіданні позивачем додатково надано обґрунтування економічної доцільності створення інтернет-сайту та надання супутніх послуг ТОВ «Декос Альянс» для ТОВ «ТД Владар-Харків» за договором 120/1 від 03.10.2011 р., бухгалтерська довідка ТОВ «ТД Владар-Харків», інформація інтернет-сайтів про корисність сайту (домену).

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, які долучені до матеріалів справи, а саме видаткова накладна № РН-0002719 від 25.10.2011 р. на суму 69570,00 грн., акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001577 від 25.10.2011 р., звіт про аудит сайту від 10.10.2011 р., звіт про виконану роботу від 20.10.2011 р., звіт по сайту від 25.10.2011 р., податкова накладна № 596 від 25.10.2011 р., акт прийому-передачі веселів № 2 від 14.02.2012 р. не містять відомостей щодо обсягів господарських операцій, відсутні калькуляції витрат на кожну послугу, не надано документів на підтвердження використання отриманих послуг в господарській діяльності та економічної доцільності в грошовому вимірі, а також не надано доказів на підтвердження того, що валовий дохід від продажу товарів після створення сайту, як то зазначено в бухгалтерській довідці від 09.04.2013 р., збільшився на 3,62 % або 462623,68 грн. і що це зростання пов'язано з отриманими послугами.

З"ясовуючи питання оплати позивачем отриманих послуг, суд першої інстанції помилково зазначає, що факт наявності заборгованості ТОВ "ТД "Владар-Харків" перед ТОВ "Декос Альянс" у сумі 307914,96 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 14.02.2012 р., що відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Зазначений документ в матеріалах справи відсутній.

Крім Акту № 2 прийому-передачі векселя від 14.02.2012 р. (а.с. 92), згідно якого позивач надав, а ТОВ «Декос Альянс» прийняв у оплату за передані ТМЦ згідно договору № 120/1 від 03.10.2011 р. векселя на загальну суму 307914,96 грн. факт наявності заборгованості між сторонами жодним чином не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі, крім фінансових векселів, що випускаються у бездокументарній формі у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів). На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні" векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок ведення реєстру виданих векселів затверджено Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3 липня 2003 року N 296, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2003 р. за N 708/8029, із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 жовтня 2010 року N 1622.

Також позивачем не надано доказів ведення реєстру виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до ст. 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що факт оплати позивачем отриманих послуг не доведено.

Отже у судовому засіданні встановлено, що порушення встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки № 3309/2204/32947554 від 20.08.2012 р., відповідно до висновків якого позивачем документально не підтверджено здійснення господарських відносин з контрагентом, внаслідок чого порушено вимоги п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, ст.138 Податкового кодексу України та занижено суму податку на прибуток в сумі 59017 грн., в тому числі у 4 кварталі 2011 р. на 59017 грн. та порушено вимоги п.198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., внаслідок чого було занижено суму податку на додану вартість в сумі 51319 грн., в тому числі у листопаді 2011 р. в розмірі 51319 грн., тому податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку із чим підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013р. по справі № 2а-820/226/13-а скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Донець Л.О. Кононенко З.О.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 15.04.2013 р.