Постанова № 32948847, 13.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2013 р. справа №905/3133/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Склярук І.І. за довіреністю б/н від 05.08.2013р.від відповідача:Рева І.І. за довіреністю №132 від 22.05.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м.Горлівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від09.07.2013р.по справі№905/3133/13 (суддя Мальцев М.Ю.) за позовомприватного підприємства «ІНДОДЯГ - МОДА», м.Горлівка, Донецька областьдо товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м.Горлівка, Донецька областьпровизнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р. недійсною

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ІНДОДЯГ - МОДА» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА» про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р. недійсною.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. по справі №905/3133/13 позовні вимоги задоволені, визнано недійсною угоду до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА» на користь приватного підприємства «ІНДОДЯГ-МОДА» витрати по сплаті судового збору в сумі 1147,00грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА» з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог приватного підприємства «ІНДОДЯГ-МОДА» відмовити повністю з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що права та законні інтереси позивача при укладанні угоди для розстрочки платежів за виконаний ремонт покрівлі порушені не були, оскільки директор позивача був ініціатором підписання цієї угоди для можливості розстрочки платежів; спірна угода була укладена між двома сторонами договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р., оскільки її предмет стосується прав та обов'язків виключно позивача та відповідача.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник позивача у судове засідання прибув,проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Між приватним підприємством «ІНДОДЯГ - МОДА» (позивачем), малим приватним підприємством «Синтэл» та товариством з обмеженою відповідальністю «Шерл и К*» був укладений договір №1 спільної експлуатації будівлі (далі за текстом - договір), згідно умов якого сторони домовились на умовах, визначених в даному договорі, спільно експлуатувати та утримувати будівлю, розташовану за адресою: м.Горлівка, вул.Безпощадного, 26.

01.08.2011р. між приватним підприємством «ІНДОДЯГ - МОДА», товариством з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА» та малим приватним підприємством «Синтэл» було укладено зміни № 5 до договору № 1 від 01.09.2009р., згідно яких, у зв'язку зі зміною співвласника частини будівлі, Сторони домовились внести до діючого договору наступні доповнення, а саме: у преамбулі Договору, а також у всіх пунктах договору, відносно Сторони 3 (відповідача) внести зміни: з ТОВ "Шерл і К*" - на ТОВ "ІНМАРТ.ЮА". Стороною 3 за договором вважати ТОВ "ІНМАРТ.ЮА".

Як вірно зазначив суд першої інстанції, з 01.08.2011р. сторонами за договором №1 від 01.09.2009р. є приватне підприємство "ІНДОДЯГ-МОДА", мале приватне підприємство "Синтэл" та товариство з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА".

Як встановлено місцевим господарським судом, між приватним підприємством "ІНДОДЯГ-МОДА" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" була підписана угода до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р. (а.с.28, далі за текстом - угода). Вказана угода не містить дати її укладання та укладена між двома сторонами договору.

За умовами угоди приватне підприємство "ІНДОДЯГ-МОДА" зобов'язалось сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМАРТ.ЮА" грошову суму в розмірі 62654,89грн., що складає розмір долі, яка приходиться на ПП "ІНДОДЯГ-МОДА", у відповідності до рахунку-фактури №3/С від 16.11.2012р. Оплата грошової суми у розмірі 62654,89грн. здійснюється позивачем щомісяця, починаючи з 01.12.2012р. по 31.05.2013р.

Звертаючись до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про визнання угоди до договору про спільну експлуатацію будівлі № 1 від 01.09.2009р. недійсною, приватне підприємство «ІНДОДЯГ - МОДА» посилалось на порушення порядку її укладання та на ст.ст.203, 215, 651, 654 ЦК України.

Як зазначено вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги.

Так, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою ( ст. 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.651 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 Цивільного кодексу України).

В розділі 5 договору сторони обумовили, що доповнення та зміни до договору, узгоджені та підписані всіма сторонами, дійсні тільки у письмовому вигляді, та є невід'ємною частиною даного договору.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що основним документом, згідно якого у сторін Договору №1 від 01.09.2009р. виникають зобов'язання по сплаті грошових коштів, є саме спірна угода, а не звіт за вересень-жовтень 2012р. про понесені витрати на спільну експлуатацію будівлі згідно договору №1 від 01.09.2009р., як вказує відповідач.

Як зазначено вище, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Приписи ст.654 ЦК України не пов'язують внесення змін до договору з їх впливом на права та законні інтереси будь-якої із сторін договору, а визначають порядок їх укладання. Отже, оскільки договір укладений та підписаний трьома сторонами, то і зміни до нього мають бути підписані всіма сторонами у письмовій формі.

Посилання апелянта на те, що зазначена угода стосується лише прав та обов'язків позивача та відповідача, а тому не потребує узгодження з іншим учасником господарського зобов'язання є безпідставним і не ґрунтується на приписах Закону, оскільки норми Цивільного та Господарського кодексів України чітко встановлюють порядок укладання договорів та внесення змін до них.

Спірна угода до договору №1 від 01.09.2009р. не була підписана усіма сторонами зазначеного договору, а тому в ній не були зазначені права та обов'язки всіх сторін договору, що є порушенням вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» визначено, що згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та визнання спірної угоди недійсною.

Відповідно до пункту 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, всупереч вимогам статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України апелянтом не доведено наявності підстав для скасування спірного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/3133/13 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНМАРТ.ЮА», м.Горлівка, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/3133/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.07.2013р. у справі №905/3133/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу; 4. ДАГС; 5. ГСДО