Рішення № 32948831, 23.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2013 р. Справа № 911/2453/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" Броварський районний підрозділ, м. Вишневе Києво-Святошинського району

до Дочірнього підприємства "Меблевик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська меблева фабрика "Дружба", м. Бровари

про стягнення 21348,33 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством "Київобленерго" Броварським районним підрозділом (надалі позивач) заявлено позов до Дочірнього підприємства "Меблевик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська меблева фабрика "Дружба" (надалі відповідач) про стягнення 21348,33 грн., з яких: 20222,57 грн. боргу, 943,86 грн. пені та 181,90 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав умови договору про постачання електричної енергії № 1009 від 28.11.2007 р. у частині здійснення оплати за поставлену відповідачем електроенергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 23.07.2013 р.

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки представників сторони суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 25.06.2013 р. не виконали, хоча про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами господарського суду від 25.06.2013 р. та 10.07.2013 р.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

28.11.2007 р. між ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" (найменування якого було змінено на ПАТ "Київобленерго", що підтверджується статутом останнього) (постачальник, позивач у справі) та ДП "Меблевик" ТОВ БМФ "Дружба" (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 1009 про постачання електричної енергії (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаної потужністю 50 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору). Точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами. Згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", що є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.3.3. договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

Пунктом 5.2 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач, не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Відповідно до п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється, згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно -технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно з п. 9.4 договору останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Сторонами належних доказів припинення дії договору до суду не подано, відповідно, дію вказаного договору продовжено до 31.12.2013 р.

Відповідно до підписаного між сторонами додатку № 4 до договору № 1009 від 28.11.2007 р. погоджений порядок розрахунків за активну електроенергію, згідно з яким розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа календарного місяця до 25 числа наступного місяця (п. 1.1 порядку).

Пунктом 2.1, порядку встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі 100 % авансової оплати на поточне споживання до дати початку розрахункового періоду, з поданням рахунків.

Згідно п 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію в межах договірних величин та по ціні визначеній договором.

Між тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати використаної ним електричної енергії виконував неналежним чином, в зв'язку з чим за ним, як зазначає позивач, станом на 19.06.2013 р., утворилась заборгованість у сумі 20222,57 грн. за січень, лютий, березень, жовтень, листопад та грудень 2012 року та січень і березень 2013 року, що підтверджується наступними рахунками за активну електроенергію: №9723865599 від 03.01.212 р., №9441832103 від 27.02.2012 р., №9834431463 від 28.03.2013 р., №9778867888 від 29.10.2012 р., №8300417089 від 28.11.2012 р., №9012791498 від 28.12.2012 р., №9877205642 від 29.01.2013 р. та № 9062461448 від 23.03.2013 р. на суму 21986,57 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі

20222,57 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ПАТ «Київобленерго» за договором № 1009 від 28.11.2007 р. про постачання електричної енергії у розмірі 20222,57 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1009 від 28.11.2007 р. про постачання електричної енергії щодо сплати коштів за використану електричну енергію у розмірі 20222,57 грн., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20222,57 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 943,86грн. пені та 181,90 грн. 3% річних.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3 - 2.3.4. цього договору з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач невірно встановив дати з яких насупило прострочення по сплаті заборгованості, оскільки відповідно до п. 1.1. підписаного між сторонами додатку № 4 до договору № 1009 від 28.11.2007 р., згідно з яким розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа календарного місяця до 25 числа наступного місяця, відповідно, прострочення по сплаті за активну електроенергію настає з 26 числа місяця наступного за розрахунковим.

Зробивши розрахунок пені, за період з 26.03.2013 р. по 29.03.2013 р., включно, по заборгованості за лютий 2013 року (вірний період у межах періоду вказаного позивачем) та за період з 26.04.2013 р. по 01.06.2013 р. по заборгованості за березень 2013 року (вірний період у межах періоду вказаного позивачем), суд встановив, що відповідний розрахунок, виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 96,30 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3 % річних позивача, останнім невірно встановлено дати з яких насупило прострочення по сплаті заборгованості за поставлену активну електроенергію, відповідно, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну сплату заборгованості залишаються судом без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20222,57 грн. основного боргу та 96,30 грн. пені, загалом 20118,87грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Меблевик" Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська меблева фабрика "Дружба" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Залізнична, 5; код ЄДРПО України 30839686) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" в особі Броварського районного підрозділу (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Вокзальна, 10; код ЄДРПО України 23243188) - 20222 (двадцять тисяч двісті двадцять дві) гривні 57 коп. заборгованості, 96 (дев'яносто шість) гривень 30 коп. пені та 1621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) гривню 42 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін