Рішення № 32948830, 23.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2013 р. Справа № 911/2444/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансавто", м. Біла Церква

про стягнення 22915,89 грн.

за участю представників:

від позивача: Коркін П.П. за дов. від 10.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансавто" (надалі відповідач) про стягнення 22915,89 грн., з яких: 21786,01 грн. основний борг, 945,44грн. пеня та 184,44 грн. 3 % річних

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином умови договору № 296 від 09.02.2011 р. у частині здійснення оплати за надані позивачем послуги по заправці автотранспорту.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 23.07.2013 р. та попереджено відповідача, що повторна неявка його представника у судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 21.06.2013 р. не виконав, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 21.06.2013 р. та 10.07.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103238230580.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

09 лютого 2011 року між ТОВ "Арис-Юг" (товариство, позивач у справі) та ТОВ "Інтертрансавто" (підприємство, відповідач у справі) було укладено договір №296 (надалі договір 1), відповідно до п. 1.1 якого товариство зобов'язується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства і надати додаткові послуги на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток.

Відповідно до п. 2.3.3 договору 1 підприємство зобов'язується приймати від товариства і підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг, які є підтвердженням факту прийому підприємством нафтопродуктів з пластикових карт «ARIS».

При отриманні рахунку-фактури від товариства підприємство зобов'язане поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи та протягом 3-х днів з моменту отримання відправити його факсом або поштою товариству на підтвердження того, що підприємство отримало зазначений рахунок-фактуру. Якщо підприємство не відправило товариству рахунок-фактуру в установленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим підприємством.

При отриманні підприємством від товариства рахунку-фактури і до нього реєстру, а також акта звіряння взаєморозрахунків і за відсутності пред'явлених заперечень підприємства в письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства нафтопродуктами по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до товариства і являються належними доказами, що підтверджують факт заправки і погодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вигляд, якість) з відпуску нафтопродуктів.

Згідно з п. 3.1. договору 1 вартість послуг по заправці автотранспорту, що діє між сторонами для розрахунків по даному договору (надалі - ціна), визначається на підставі чинної ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в протоколах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що термін, протягом якого підприємство оплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.

Згідно з п. 2 та п. 3 протоколу № 1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні пластиковими карточками до договору №296 від 09.02.2011 р. встановлено наступний термін оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами: 5 (п'ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку. Ціна послуг по заправці автотранспорту для розрахунків за цим договором визначається на підставі діючої ціни на автозаправних станціях на момент отримання нафтопродуктів з урахуванням п. 3 даного договору та п. 4 цього протоколу.

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. договору 1 останній діє з моменту його підписання до 31.12.2011 р. Договір рахується пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії ні одна з сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.

Сторонами належних доказів припинення дії договору у порядку встановленому п.7.2. договору 1 до суду не подано, відповідно останнього слід вважати пролонгованим до 31.12.2013 р.

Крім того, 09 лютого 2011 року між ТОВ "Арис-Юг" (комісіонер, позивач у справі), ТОВ "Інтротрейд" (комітент відповідно до договору комісії №01/01 від 01.01.2011 р.) та ТОВ "Інтертрансавто" (підприємство, відповідач у справі) було укладено договір №296/4 (надалі договір 2), відповідно до п. 1.1 якого комісіонер відповідно до договору комісії № 01/01 від 01.01.2011 р., від свого імені та за рахунок комітента зобов'язується укладати договори із заправки автотранспорту підприємства дизельним паливом і отриманні додаткових послуг на підставі пред'явлених підприємством пластикових карток «АРІС» на території Комітента.

Відповідно до п. 2.3.3 договору 2 підприємство зобов'язане приймати від комісіонера і підписувати рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі, які є підтвердженням факту заправки підприємством нафтопродуктів з пластикових карт «ARIS» на території комітента. При отриманні рахунку-фактури від комісіонера, підприємство зобов'язане поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи та протягом 3-х днів з дати його отримання відправити його факсом або поштою комісіонеру на підтвердження того, що підприємство отримало зазначений рахунок-фактуру. Якщо підприємство не відправило комісіонеру рахунок-фактуру в установленому порядку, то такий рахунок-фактура вважається прийнятим підприємством. При отриманні підприємством від комісіонера рахунка-фактури і до нього реєстру, а також акту звірки взаєморозрахунків і за відсутності пред'явлених заперечень підприємства в письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства нафтопродуктами по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до Комісіонера і є належними доказами, що підтверджують факт заправки і узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) з відпуску нафтопродуктів.

Згідно з п. 3.1. договору 2 вартість послуг по заправці автотранспорту, що діє між сторонами для розрахунків по даному договору (надалі - ціна), визначається на підставі чинної ціни на автозаправній станції з умовами, передбаченими в протоколах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.2 договору 2 встановлено, що термін, протягом якого підприємство оплачує вартість відпущеного палива та наданих послуг, вказується в протоколі узгодження умов розрахунків.

Згідно з п. 2 та п. 3 протоколу № 1 погодження умов розрахунків при обслуговуванні пластиковими карточками до договору №296/4 від 09.02.2011 р. встановлено наступний термін оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами: передплата. Ціна послуг по заправці автотранспорту для розрахунків за цим договором визначається на підставі діючої ціни на автозаправних станціях на момент отримання нафтопродуктів з урахуванням п. 3 даного договору та п. 4 цього протоколу.

Відповідно до п. 7.1. та п. 7.2. договору 2 останній діє з моменту його підписання до 31.12.2011 р. Договір рахується пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 (десять) днів до моменту закінчення строку його дії ні одна з сторін не заявить про необхідність закінчення строку дії договору.

Сторонами належних доказів припинення дії договору у порядку встановленому п.7.2. договору 2 до суду не подано, відповідно останнього слід вважати пролонгованим до 31.12.2013 р.

Відповідно до умов зазначених вище договорів позивачем було надано відповідачеві послуги, що підтверджується наступними актами наданих послуг і звірки взаєморозрахунків: №ЗкП-000109 (296)-У від 31.01.2013 р. на суму 3516,26 грн., №ЗкП-000109 (296/4)-З від 31.01.2013 р. на суму 5987,58 грн., №ЗкП-000110 (296)-У від 28.02.2013 р. на суму 39280,53 грн., №ЗкП-000110 (296/4)-З від 28.02.2013 р. на суму 7834,04 грн. та №ЗкП-000111 (296)-У від 31.03.2013 р. на суму 5535,46 грн., загалом на суму 62153,87 грн. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаними вище договорами щодо оплати наданих позивачем послуг виконав частково, сплативши лише 38519,68 грн. боргу при наданні послуг позивачем загальною вартістю 62153,87грн.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що станом на 21.06.2013 р. у відповідача перед ним рахується заборгованість за надані останнім послуги у розмірі 21786,87 грн., при цьому просить стягнути з ТОВ "Інтертрансавто" 21786,01 грн.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу чи контррозрахунок ціни позову до суду не подано.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору по суті, заборгованість ТОВ "Інтертрансавто" перед ТОВ "Арис-Юг" становить 21786,87 грн.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що заборгованість відповідача перед ТОВ "Арис-Юг" складає 21786,87 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 21786,01 грн. боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 945,44грн. пені та 184,44 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за надані послуги за періоди вказані у розрахунку позивача, суд встановив, що сума відповідного розрахунку виконаного позивачем є меншою суми розрахунку суду, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 184,44грн.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору 1 та договору 2 при порушенні строку або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за надані послуги за періоди вказані у розрахунку позивача, суд встановив, що сума відповідного розрахунку виконаного позивачем є меншою суми розрахунку суду, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 945,44грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 21786,01 грн. основного боргу, 184,44 грн. 3% річних та 945,44грн. пені, а загалом 22915,89 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансавто" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 70; код ЄДРПО України 32326580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м.Київ, проспект Науки, буд. 41, оф. 436, 442; код ЄДРПО України 31745725) - 21786 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят шість) гривень 01 коп. основного боргу, 945 (дев'ятсот сорок п'ять) гривень 44 коп. пені, 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 44 коп. 3 % річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.08.2013 р.

Суддя Лопатін А.В.