Рішення № 32948587, 10.06.2013, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/615/13

381/1452/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 р. Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зуй Т.С.,

при секретарі: Антощенко Г.М.,

з участю: прокурора Пшеничної М.В.,

позивача ОСОБА_1,представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Фастівської районної державної адміністрації, про відібрання малолітньої дитини та визначення місця проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3, заінтересована особа: орган опіки та піклування Фастівської РДА про позбавлення батьківських прав ,-

В С Т А Н О В И В:

Сторони звернулись з зазначеними позовами до суду. ОСОБА_1,посилаючись на те, що після смерті своєї дружини, її батьки - відповідачі по справі, не дають йому можливості бачитись зі своїм сином ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, утримують його в своєму будинку в с. Софіївка, забороняють їм спілкуватись, поводять себе агресивно. З даного приводу він звертався до органів міліції за допомогою про відібрання дитини, але такої допомоги не отримав, тому змушений звернутись до суду, також уточнив позовні вимоги та просить визначити місце проживання малолітньої дитини разом з ним.

Відповідачі ОСОБА_3 позов не визнали, в судовому засіданні пояснили, що позивач вигнав свою дружину разом з дитиною зі своєї квартири в м Києві, тому їхня дочка з сином проживала з квітня 2011 року у них. Позивач приїзджав дуже рідко, також рідко надавав матеріальну допомогу. Після смерті дочки, внук залишився проживати з ними. Позивач приїзджав всього декілька разів, синові нічого не привозив і взагалі ніякої цікавості у вихованні чи матерільному забезпеченні дитини не приділяє. Дитина батька не знає, і тому дитину вони йому не віддають. Тому в свою чергу звернулись до суду з зустрічним позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, так як він не виявляє ніякого бажання бачитись з малолітнім сином, не має засобів на своє існування тому що не працює та не зможе виховувати та матеріально утримувати дитину.

Позивач зустрічний позов не визнав, в судовому засіданні пояснив, що відповідачі зразу ж після смерті дочки почали піднімати питання про позбавлення його батьківських прав, хоча він постійно приїзджав до сина, давав гроші та купляв продукти харчування, одяг та речі для дитини.

Представник третьої особи служби у справах дітей Фастівської РДА проти позову заперечила, в судовому засідані пояснила, що позивач взагалі не цікавиться долею дитини, яка з 2-х місячного віку проживає та знаходиться на утриманні діда з бабою, йому було рекомендовано встановити режим побачень з дитиною, але він не виконав рекомендації, а тому щоб не травмувати дитину, потрібно його залишити з бабою та дідом, а батька позбавити батьківських прав, так як він не виконує свої батьківські обов»язки.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, представника третьої особи, висновок прокурора, яка в судовому засіданні пояснила, що в інтересах малолітньої дитини потрібно залишити її на вихованні у діда з бабою, оскільки ОСОБА_1 не зможе сам виховувати дитину і взагалі ні він, ні його мати не цікавляться дитиною та не приділяють уваги його вихованню, матеріальному забезпеченню.Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено: ОСОБА_1 та ОСОБА_9 17 липня 2010 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_10, який був зареєстрований за місцем проживання батька по АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 загинула. На день смерті вона з малолітнім сином проживала в батьків в АДРЕСА_2, де була зареєстрована. У відповідачів вони проживали з квітня 2011 року.

ОСОБА_1 приїзджав до дружини та сина, іноді привозив гроші, продукти харчування, це не заперечують відповідачі, підтвердили всі свідки.

Згідно акту обстеження умов проживання від 01.02.2013 р. ОСОБА_1 проживає в 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1 разом з матір»ю ОСОБА_12,1965 року народження та дядьком ОСОБА_13 В квартирі є меблі, чисто,охайно. ( а.с.12). В даній квартирі зареєстрований син позивача ( а.с. 15)

Згідно наданих характеристик ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з позитивного боку, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, працює - є приватним підприємцем.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив , що разом з своїм товаришем ОСОБА_1 декілька раз приїзджав в с. Софіївку навідати дружину та сина останнього.

Допитана в судовому засіданні мати ОСОБА_1 ОСОБА_12 повідомила, що після одруження дружина сина почала проживати у них в м. Києві, а після народження дитини поїхала в село Софіївку до батьків. Син часто провідував їх, купляв продукти, давав гроші. Після смерті дружини, її батьки заборонили сину забрати свою дитину.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засідані показала, що вона, як соціальний працівник, після смерті ОСОБА_9, проводила супровід малолітньої дитини, яка залишилась проживати з дідом та бабою. В січні 2013 року позивач звертався до селищної ради з питанням, що йому забороняють бачитись з сином, але ніяких дій після цього не приймав. На засіданні вирішувалось питання про позбавлення його батьківських прав.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що проживає по сусідству з сім»єю ОСОБА_9. Після народження дитини ОСОБА_15 приїхала жити до батьків, а позивач іноді приїзджав навідати дружину і сина. Він з сім»єю не проживав. Після смерті дружини він хотів забрати сина.

Аналогічні покази дали й свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомила, що вона дружила з покійною ОСОБА_9. Після народження дитини, вона з дитиною поїхала жити до батьків в село, а чоловік приїзджав до них, привозив гроші, а також висилав гроші переказами, бо вони посварились. ОСОБА_2 залишила дитину з батьками, сама повернулась в м. Київ, трохи пожила у чоловіка, а потім винаймала житло і проживала там. Після смерті дружини ОСОБА_1 хотів забрати сина, але йому не віддали.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Малолітній ОСОБА_10 після смері матері продовжував проживати у діда з бабою- відповідачів ОСОБА_9, там де він проживав з матір»ю. Батько дитини приїзджав до сина і в жовтні 2012 року, тобто через місяць після смерті дружини підняв питання про відібрання дитини, звернувшись до органів міліції, що йому чинять перешкоди в спілкуванні з нею та не віддають дитину йому, як батьку.

Ще при житті дружини позивача, яка також проживала і працювала в м. Києві, йому не чинили перешкоди в побаченні та спілкуванні з дитиною. Також не піднімалось питання, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов»язків.

Вирішуючи питання про позбавлення ОСОБА_1батьківських прав, яке ставлять відповідачі ОСОБА_9 в зустрічному позові, суд виходить з того, що відповідно до ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання свої обов»язків по вихованню дитини

Ні відповідачі, ні допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили того, що ОСОБА_1 ухиляється від своїх обов»язків по вихованню дитини.

З дня народження дитина проживала з ним, а потім, так як погіршились стосунки між позивачем та його дружиною, малолітня дитина проживала з матір»ю в с. Софіївка у її батьків.

Ні представник заінтересованої особи служби у справах дітей Фастівської РДА, ні прокурор не надали суду підтвердження того, в чому саме і яким чином порушуються інтереси малолітньої дитини, якщо вона буде проживати з батьком, в чому саме є захист інтересів дитини, визначивши її місце проживання з бабою та дідом , а не з батьком, який має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується за місцем проживання і бажає самостійно виховувати свою дитину.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов»язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров»я. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов»язку батьківського піклування про неї.

Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Як записано у статті 5 Хартії прав сім»ї, представленої Апостольським Престолом 22.10.1983 р. « оскільки батьки дали життя свої дітям, вони мають первинне і невід»ємне право виховувати їх; отже, їх слід вважати первинними і головними вихователями власних дітей».

Право на особисте виховання дитини дає можливість батькам бути нерозлучно з нею.

Мати малолітнього ОСОБА_10, з якою він проживав, померла, тому батько- позивач по справі ОСОБА_1 має право забрати дитину до себе, оскільки його право «тримати» дитину біля себе переважає право на дитину баби чи діда.

Переважне право батьків на особисте виховання дитини означає й те, що лінія батьківського виховання має бути головною. З огляду на це, дід, баба, інші особи мають врахувати, що їхня виховна спроможність повинна узгоджуватись, або хоча би не суперечити тому вихованню, яке дитині дають батьки.

Відповідачі ОСОБА_9 не надали суду доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання батьківських обов»язків. Навпаки, в судовому засіданні доведено, що хоча позивач ОСОБА_1 проживав окремо від дитини, але періодично приїзджав до дружини та сина, спілкувався з дитиною, надавав допомогу і покійна дружина позивача при житті не ставила питання про розірвання шлюбу чи стягнення аліментів на утримання дитини, що свідчить про те, що між ними була угода про добровільне виконання кожним з них батьківських обов»язків та визначене місце проживання дитини.

Всі доводи, що позивач самоусунувся від виховання дитини не свідчать про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов»язків та його винну поведінку щодо дитини.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212 ЦПК України, ст.ст.141,142,150-153,155,157,160, 163-165 СК України, Постановами Пленуму Верховного суду від 25.03.1982 р. та від 12.06.1998 р.

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, від ОСОБА_4, ОСОБА_3, проживаючих в АДРЕСА_2, та передати дитину батьку ОСОБА_1 .

Визначити малолітній дитині ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В зустрічному позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: