Рішення № 32948226, 12.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2013 р.Справа № 916/1576/13

За позовом Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері; в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України;

до відповідача Концерн "Військторгсервіс" Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про визнання недійсним договору та повернення майна

Суддя Гуляк Г.І.

За участю представників:

від прокурора: Набекало М.М. -посвідчення.

від позивача: Дідух С.П. - за дорученням.

від відповідача 1: ОСОБА_4 - за дорученням.

від відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі -МОУ) до Концерну "Військторгсервіс" (надалі -Концерн "ВТС") та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФОП ОСОБА_2) в якій просить суд визнати недійсним договір прокату без номеру від 1 січня 2013 року та повернути за актом приймання - передачі отримане за договором ФОП ОСОБА_2 майно яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 червня 2013 року позовну заяву № 2491/13 прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/1576/13 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

12.08.2013р. представник відповідача 1 -Концерну "ВТС" надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 24412/13) про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки оспорюваний договір припинив свою дію 30 червня 2013 року у зв'язку із закінченням строку дії договору.

Судом клопотання відповідача 1 залишено без задоволення так, як воно не відповідає суті заявленого прокурором позову, а припинення правовідносин за оспорюваним договором не є перешкодою для розгляду питання його недійсності.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник позивача -МОУ, позовні вимоги прокурора підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі проте, письмової позиції суду не надав.

Представник відповідача 1 -Концерну "ВТС", позов прокурора не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 24412/13).

Відповідач 2 -ФОП ОСОБА_2, про час та місце судових засідань повідомлявся своєчасно за адресою, зазначеною прокурором у позові та підтвердженою спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 20.07.2012р., що підтверджується корінцями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судове засідання не з'являвся, про поважність неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позов суду не надав, правом на захист не скористався.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.01.2013р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (Наймодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Наймач) було укладено договір прокату б/н (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору наймач отримує від наймодавця в строкове платне користування передбачені цим договором рухомі речі, що розташовані у приміщені наймодавця за адресою: АДРЕСА_1 , а також обладнати їх необхідним устаткуванням та здійснювати технічне забезпечення на протязі дії договору з метою використання наймачем для своїх потреб, а також здійснення наймачем професійної діяльності, за що наймач зобов'язується щомісяця сплачувати наймодавцю гроші в розмірах і порядку, визначеному даним договором.

Згідно п.5.1 договору, договір укладено строком на шість місяців і набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2013 року.

Відповідно до приписів п.5.2 договору, передача речей за цим договором від наймодавця до наймача відбувається в момент укладення сторонами договору.

Пунктом 4.1 договору - плата за послуги, передбачені цим договором складається із сплати за: користування речами, що надані наймодавцем, створення та забезпечення наймодавцем належних умов для використання наданих речей; здійснення ремонту наданих речей, розмір сплати складає 1050 гривень на місяць п.4.2 договору.

Наймач сплачує наймодавцю кошти за користування електричною енергією у приміщені розташування речей в порядку передбаченому п.4.3 за окремими рахунками, що надаються наймодавцем щомісячно, згідно показникам лічильників електроенергії за попередній місяць (п.4.4. договору).

1 червня 2013 року Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району було проведено перевірку військового містечка №8 с.Курортне, згідно якої було виявлено незаконне використання ФОП ОСОБА_2 банно-прального приміщення площею 150 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності, розташованого у селі Курортне військове містечко №8 будівля за генпланом №39. Зазначене приміщення складається із 3-х кімнат в яких знаходиться банно-пральне обладнання підприємця. Під час перевірки було встановлено, що відповідно до договору прокату № б/н від 1 січня 2013 року підприємець отримав від Філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" в строкове платне користування речі, що розташовані у вказаному приміщенні: гладильний апарат інвентарний №13252/48, стіл та стілець.

Також було встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 здійснює свою господарську діяльність шляхом прання брудної білизни. Для цього підприємцем, одна із вказаних кімнат, використовується для прийому та зберігання брудної білизни. У другій кімнаті розміщено власні пральні машини у кількості 8 шт. та центрифугу для віджиму білизни. У третій кімнаті знаходиться власний гладильний апарат та стелажі для чистої білизни. Вищезазначене приміщення фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 по акту прийому-передачі не передавався.

Білгород-Дністровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було здійснено перевірку та в ході якої було відібрано пояснення ФОП ОСОБА_2, який пояснив, що дійсно між ним на відповідачем 1 було укладено договір прокату без номеру від 1 січня 2013 року, згідно якого здійснюється підприємницька діяльність та займає банно-пральне приміщення на території туристичної бази „Приморск", прийнято гладильний каток, стіл та стілець, все інше майно належить ФОП: пральні машини 3 шт. об'ємом по 50 кг., 1 шт. - 10 кг., 4 шт. - 5 кг., електронагрівач води на 500 л., гладильний коток 160 см. на 50 см. центрифуга для віджиму білизни, насос подачі води, емність для води, стелажі для чистої та брудної білизни 3 шт., та 5 шт.. відповідно, а також меблі: столи, стільці тумбочки, диван.

Крім того відповідач 2 у своїх поясненнях зазначив, що з січня 2012 року не вносить плату за вказаним договором прокату та про надання послуг з обладнання та забезпечення робочим місцем виготовлення вікон, оскільки база „Проморск" заборгувала за договором №6/13/п від 1 червня 2012 року, заборгованість складає 11 500 гривень за прання білизни.

Як зазначає прокурор, на його думку оспорюваний договір укладений з метою приховати дійсні правовідносини з оренди державного майна, порушує чинне законодавство України та порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі МОУ що й стало підставою для звернення заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення прокурора та представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до приписів ст.ст.13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до Указу Президента України "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" від 21.08.1997р. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України" організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Концерн "Військторгсервіс" є установою Міністерства оборони України, майно якого відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського кодексу України перебуває у державній власності та закріплене за ним на праві оперативного управління.

До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств (п. 1 ст. 141 ГК України).

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до покладених на Міністерство оборони України завдань, останнє здійснює державне управління в галузі Збройних Сил України та згідно положень ст.ст. 73, 136 ГК України є представником власника і виконує його функції щодо контролю за використанням, збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за Концерном "Військторгсервіс" та його відокремленими структурними підрозділами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2013р. між Концерном "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" (Наймодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (наймач) було укладено договір прокату №б/н .

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач 2 отримав від відповідачем 1 банно-пральне приміщення, хоча договором, а саме п.1.1 передбачено, що наймач отримує від наймодавця в строкове платне користування передбачені цим договором рухомі речі, що розташовані у приміщені наймодавця за адресою: АДРЕСА_1 , а також обладнати їх необхідним устаткуванням та здійснювати технічне забезпечення на протязі дії договору з метою використання наймачем для своїх потреб, а також здійснення наймачем професійної діяльності, за що наймач зобов'язується щомісяця сплачувати наймодавцю гроші в розмірах і порядку, визначеному даним договором, натомість судом встановлено, що правовідносини що виникли між відповідачами є орендні правовідносини.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 787 ЦК України, за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. Договір прокату є публічним договором.

Згідно до ст.788 ЦК України, предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет договору прокату може використовуватися для виробничих потреб, якщо це встановлено договором.

З системно-правового аналізу оспорюваного договору, суд дійшов до висновку, що метою зазначеного договору було надання відповідачем 1 можливості здійснювати відповідачем 2 господарської діяльності із оренди банно-прального приміщення, яке перебуває в оперативному управлінні відповідача 1 та знаходиться у державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно ст.2 вказаного Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.4 зазначеного Закону об'єктами оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Пунктом 2 ст.5 Закону орендодавцями є органи, уповноважені Верховною радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Також, згідно п.3 вказаної статті Закону, орендодавцями можуть виступати підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200кв.м. на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємства (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200кв.м.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі, у встановленому законом порядку державного майна, у користування відповідачу 2 для будь-яких цілей, які є предметом оспорюваного договору.

Вищенаведене дає підстави суду дійти висновків, щодо відсутності між сторонами за оспорюваним договором правовідносин із прокату, та, більше того, про відсутність намірів сторін при його укладенні на встановлення таких правовідносин, оскільки протягом часу дії договору зміст правовідносин зводився до регулювання взаємовідносин сторін щодо користування банно-пральним приміщенням, яке є державним майном.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Стаття 13 ЦК України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину вказаних вимог є підставою недійсності правочин (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, (ст. 236 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09р. №9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими та законним, а тому підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів у розмірі 573,50 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити - повністю.

2. Визнати недійсним договір прокату від 01.01.2013 року без номеру, укладений між Концерн „Військторгсервіс" в особі начальника Філії „Одеське управління військової торгівлі концерну „Військторгсервіс" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

3. Стягнути з Концерна "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у сумі - 573 /п'ятсот сімдесят три/ гривни 50 копійок.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ідент. НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у сумі - 573 /п'ятсот сімдесят три/ гривни 50 копійок.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2013 року.

Суддя Гуляк Г.І.