Постанова № 32947242, 09.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2013 року № 2а-5852/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Авто" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, за участі Прокуратури Подільського району м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паритет Авто" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012 №0000822250, №0000832250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки від 29.02.2012 №118/23-611/31628362 «Про результат проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паритет-Авто» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ 2Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Ін вест Буд», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011» ґрунтуються переважно на протоколах допитів свідків проведених в рамках кримінальної справи, а відтак твердження щодо нікчемності вказаних в акті перевірки право чинів необґрунтованим. Також, позивач зазначає, що скільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Прокуратура Подільського району м. Києва явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибула, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 25.06.2012 зупинено провадження у справі № 2а-5852/12/2670 до вирішення Подільським районним судом м. Києва кримінальної справи по обвинуваченню директора ТОВ "РА "Респект" ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України та набрання законної сили судовим рішенням. В подальшому ухвалою від 18.06.2013 поновлено провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Паритет-Авто» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ 2Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Ін вест Буд», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт від 29.02.2012 №118/23-611/31628362 (далі - акт перевірки).

Як вбачаться з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1 988 500 грн.;

-пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 576 623 грн.

На підстав акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012:

- №0000822250, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 464 152,0 грн. (за основним платежем 1 988 500,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 475 652,0 грн.),

- №0000832250, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 952 888 грн. (за основним платежем 1 576 623,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 376 265 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході розслідування кримінальної справи №71-00213, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст 212 КК України, відносно директора ТОВ «РА «Респект» ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3 КК України, директора ТОВ «Гарант Сервіс-А» ОСОБА_6, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та відносно невстановлених осіб, з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, відносно директора ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» ОСОБА_7, за ознаками складу злочину передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, відносно ОСОБА_8, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.. 27 ч. 5, ст.. 212 ч. 3 КК України встановлено, що дані підприємства були придбані та зареєстровані невстановленими особами з метою прикриття своєї незаконної діяльності по формуванню незаконного податкового кредиту з ПДВ для інших реально діючих підприємств України, без реального наміру здійснювати господарську діяльність від імені даних підприємств.

Так, допитні в якості свідків засновник та директор ТОВ «Гарант Сервіс А» ОСОБА_6, засновник та директор ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» та ТОВ «Конкон» ОСОБА_9, засновник та директор ПП «Неон», ВАТ «ТБ «Олімп», ТОВ «Екобюудгруп» ОСОБА_10, показали, що зазначені товариства зареєстровані ними на прохання інших осіб, при цьому ніякого відношення до діяльності таких товариств вони не мали, фінансово-господарською діяльністю вони не займались, переговорів з контрагентами не вели (копії протоколів допитів вказаних осіб долучено до матеріалів справи).

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що угоди між позивачем з контрагентами ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Грант Сервіс-А», ТОВ Екобудгруп» є нікчемними, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати.

Як свідчить акт перевірки, між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» укладено договір від 01.07.2008 №БС-0107/1, предметом якого ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» бере на себе обов'язок щодо розповсюдження серед постійних клієнтів інформацію, про транспортні засоби, що знаходяться на реалізації у позивача. Також, між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору.

На виконання зазначеного вище договору про надання послуг позивач видав, а ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» прийняв простий вексель серії АА №0574463 вартістю 4 422 333,0 грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» укладено договір оренди від №36 від 01.07.2008.

Судом встановлено, що інші, крім вказаних, документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» при проведенні обшуку, саме: додаткову угоду №2, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні.

Крім того, з акту перевірки вбачаться, що між позивачем та ТОВ «РА «Респект» укладено договір №57 від 24.11.2008 про надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів в засобах масової інформації .

В ході виконання умов договору позивачем підписано акти здачі прийняття-робіт, видаткові та податкові накладні.

Також, з в акті перевірки зазначено, що на підтвердження реальності спірних договорів відповідачем витребувано та досліджено копії наданих ТОВ «Грант Сервіс-А» додаткової угоди №1 до договору №ГС-30-4/1/44 від 30.04.2008 та додаткової угоди №2 до вказаного договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та податкові накладні .

Крім того, в акті перевірки вказано про господарські відносини позивача з ТОВ «Екобудгруп», проте відсутнє посилання на первинні документи по вказаним господарським відносинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг юридичні особи ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Грант Сервіс-А», ТОВ «Екобудгруп» не були припинені.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №71-00213, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст 212 КК України, відносно директора ТОВ «РА «Респект» ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками складу злочинів, передбачених ст.. 27 ч. 5, ст.. 212 ч. 3 КК України, директора ТОВ «Гарант Сервіс-А» ОСОБА_6, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та відносно невстановлених осіб, з ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, відносно директора ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» ОСОБА_7, за ознаками складу злочину передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, відносно ОСОБА_8, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.. 27 ч. 5, ст.. 212 ч. 3 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним вироком суду, якого на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не було.

Ухвалою Подільського районного суду м. Кив від 17.05.2013 по кримінальній справі №2607/232/2012 по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, звільнено ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальну справу закрито. Ухвала набрала законної сили.

Проте, суд звертає увагу, що зазначеною вище ухвалою встановлено, що ОСОБА_3, протягом 2008-2009 років з метою прикриття незаконної діяльності організував створення фіктивного підприємництва шляхом заснування юридичної особи ТОВ «Конкон», чим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 205 КК України.

ОСОБА_12 адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, ТОВ «Конкон» не є належними доказами по справі, оскільки ТОВ «Конкон» не є контрагентом позивача та результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

В судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_11 в судовому зсіданні пояснив, що він працює директором ТОВ «РА «Респект» та мав господарські відносини з ТОВ «Паритет Авто», якому надавав послуги щодо розміщення реклами в періодичних друкованих виданнях та Інтернеті. Також, свідок пояснив що з позивачем було укладеного договір, потім узгоджувався макет та кількість рекламних послуг, потім реклама опубліковувалась та підписувались акти виконаних робіт та накладні. Крім того свідок пояснив, що всі документи з ТОВ «Парітет Авто» ним підписувались власноруч. Також, свідок пояснив, що ТОВ «Парітет Авто» власником торгової марки «Корея Моторс» і реклама проходила з зазначенням торгової марки «Корея Моторс». Свідок ОСОБА_2 також пояснив, що ТОВ «РА «Респект» мав певний штат працівників, проте роботу для ТОВ «Паритет Авто» виконував саме він. Також, свідок пояснив, що всі первинні документи біли вилучені правоохоронними органами в рамках кримінальної справи.

Крім того, свідок ОСОБА_13 в судовому зсіданні пояснила, що вона працювала бухгалтером на ТОВ «Паритет Авто» до 2008 року та з 2008 року по 2011 рік на ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», який також вів бухгалтерію ТОВ «Гарант Сервіс-А». Свідок пояснила, що господарські відносини між ТОВ «Паритет Авто» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А» існували, укладались договори та продавався товар і надавались послуги. Також, свідок зазначила, що вона виконувала обов'язки бухгалтера, а тому проводила перерахування коштів між контрагентами та оформляла відповідні документи.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача на час укладання договорів т підписання накладних були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні посилання на те, що податкові накладні за своєю формою та змістом не відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, а відтак на думку суду такі податкові накладні відповідають вимогам вказаних нормативних актів.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавались. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних вказаними вище контрагентами позивача податкових накладних, за висновком суду, є правомірним.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 576 623 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000832250 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000822250.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Грант Сервіс-А», ТОВ «Екобудгруп», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Авто" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Авто " задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2012 №0000822250, №0000832250, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда