Постанова № 32947234, 01.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року № 826/6586/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Сістем Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Систем Україна» звернулось до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2013 №006412250, №0006402250.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивач не мав права формувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М-Систем Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ясь» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 з результатом якої складено акт від 30.11.2012 №600/22-511/37724868 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 697 200 грн.;

- пп.16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1.ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що полягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 664 000 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012:

- №0006412250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 996 000 грн. (за основним платежем 664 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 332 000 грн.);

- № 0006402250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 045 800 грн. (за основним платежем 697 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 348 600 грн.).

З результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З змісту акут перевірки вбачається, що документальну позапланову перевірку ТОВ «М-Систем Україна» призначено згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 29.11.2012 №1794.

Як вбачається з акту перевірки за результатом зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій по операціям ТОВ «Ясь» (контрагент позивача) з ТОВ «Монт Сервіс».

Зокрема, в акті перевірки вказано, що актом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 19.10.2012 №823/22-5/36854385 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ясь» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із контрагентом-постчальником ТОВ «Монті Сервіс» та контрагентом-покупцем ТОВ «М-Сістем Україна» з червень 2012 року при придбанні та продажу товарів (послуг)» встановлено, що у ТОВ «Ясь» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ясь» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ясь» та контрагентами не містять реального здійснення господарських операцій т є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином керівник органу державної податкової служби може прийняти рішення про проведення документальної перевірки платника податків, зокрема, у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на запит відповідача від 19.11.2012 №12239/10/22-508, листом від 27.11.2012 №139-11/12 надано письмові пояснення на документи н їх підтвердження, зокрема, копію наказу про призначення директора від 15.07.2011 №1, копію наказу про прийняття на роботу головного бухгалтера від 12.09.2011, копію ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.10.2012, копію ліцензії Служби безпеки України від 18.09.2012, копію попереднього договору про укладення договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011, копію договору оренди нежитлового приміщення від 22.06.2012 №21/12, копію договору про надання послуг від 01.03.2012 № ТП 010312/1, копію додатку №1 до вказаного договору, копію акту приймання-передачі послуг з звітний період по вказаному договору, копію податкової накладної від 30.06.2012 №3, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за червень 2912 року.

З аналізу викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не було надано у повному обсязі пояснень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, а відтак суд вважає достатніми підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Як зазначено вище, в ході перевірки відповідачем встановлено відсутність реального здійснення операцій по операціям позивача з ТОВ «Ясь».

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ "Ясь" та ТОВ "Монті Сервіс", не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару за вказаними договорами поставки має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

При цьому, вказані обставини повинні аналізуватися і досліджуватися з урахуванням конкретних умов договірних відносин, які були визначені сторонами (Позивачем та його контрагентом) у вищенаведеному спірному договорі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ясь» укладено договір про надання послуг від 01.03.2012 № ТП 010312/1 (а.с. 56-59), відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов'язання за рахунок власних та/або залучених спеціалістів надавати, а Замовник (позивач) належним чином оплатити послуги з технічної підтримки працездатності програмних продуктів, продаж яких здійснюється Замовником (позивачем), згідно переліку, що визначається в Додатку до даного договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 Договору. Вартість послуг визначається із розрахунку 120 грн. в т.ч. ПДВ за одиницю програмного продукту за один календарний місяць. Загальна вартість послуг за звітний період визначається як сума вартості послуг помножена на кількість продукції та помножена на кількість місяців звітного періоду. Загальна вартість послуг за цим Договором визначається як сума вартості послуг наданих у період строку дії цього Договору. Під звітним періодом розуміється період надання послуг стосовно окремого програмного продукту. Оплата вартості послуг здійснюється Замовником шляхом безготівкового переказу коштів на банківській рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг за звітний період.

Згідно з актом приймання-передачі послуг за звітний період (а.с. 60) вартість наданих виконавцем послуг становить 3 320 000 грн., ПДВ 664 000 грн.

Також, позивач отримав податкову накладну (а.с. 61) від 30.06.2012 №3.

Проте, надані позивачем документи на думку суду не підтверджують факту виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг), не дають змоги встановити види та обсяг наданих послуг та ідентифікувати, що замовлені у ТОВ «Ясь» послуги були використані позивачем при взаємовідносинах із контрагентами - покупцями у подальшій господарській діяльності.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження надані позивачем документи на думку суду не підтверджують факту виконання обумовлених договорами робіт (надання послуг), не дають змоги встановити види та обсяг наданих послуг та ідентифікувати, що замовлені у ТОВ «Ясь» послуги були використані позивачем при взаємовідносинах із контрагентами - покупцями у подальшій господарській діяльності, тобто реального виконання умов спірного договору, висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.16.1.2, п. 16.1 ст. 16, п. 22.1.ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що полягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 664 000 грн. є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0006412250.

За таких обставин, доведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на вірність висновку відповідача про порушення позивачем п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 697 200 грн. та, як наслідок, правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 №0006402250.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна» не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда