Рішення № 32947184, 08.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 925/1090/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Негреша М.О. за довіреністю, відповідача - Голінний А.М. голова ліквідаційної комісії, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс", м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Експо", м.Черкаси про стягнення 13500476,76 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 14606620,42 грн., у тому числі: 7 400 000,00 грн. суми неповернутого попереднього платежу, 6 107 236,51 грн. договірної неустойки за прострочення поставки та 1 099 383,91 грн. процентів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Контракту №17/05-01 від 17.05.2011 року позивач сплатив відповідачу 15 540 042,00 грн. попередньої оплати за продукцію (рами бокові та балки надресорні), однак відповідач повідомив про неможливість поставки товару та повернув частинами 8 140 042,00 грн. попередньої оплати, решта суми попередньої оплати відповідачем не повернута. У відповідності до умов Контракту позивачем нарахована неустойка за прострочення поставки та проценти за користування коштами.

У письмових поясненнях від 05 серпня 2013 року позивач виклав додаткові правові обґрунтування позовних вимог, відмовився від стягнення процентів у розмірі 1 099 383,91 грн., вказав, що помилково не врахував 100000,00 грн., які були сплачені відповідачем 12.06.2013 року, та просить стягнути з відповідача 7 300 000,00 грн. суми неповернутого платежу, 6200476,76 грн. договірної неустойки, нарахованої за прострочення поставки продукції, а всього: 13500476,76 грн.

Письмові пояснення позивача містять зменшення позовних вимог, тому оцінені судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог, що відповідає праву позивача, встановленому ст.22 ГПК України, тому прийняті судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті. На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 08 серпня 2013 року задоволена заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до ст.ст.66,67 ГПК України накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, заперечив проти відкладення розгляду справи, оскільки відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство і безпідставне відкладення призведе до затягування строку вирішення спору, також пояснив, що неустойка нарахована у відповідності до умов Договору, її розрахунок не змінювався і відомий відповідачу;

- представник відповідача визнав наявність заборгованості з повернення попередньої оплати за отриманий товар, однак не погоджується із нарахованою неустойкою, також послався на пропуск позовної давності щодо неустойки, вказав, що направив позивачу акт звірки, який позивач не повернув, заяву позивача про уточнення позовних вимог відповідач не отримував, тому відповідачу необхідний додатковий час для перевірки розрахунків.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

17 травня 2011 року між ТОВ "Союз-Експо" (відповідач у справі, постачальник за Контрактом) та ТОВ "Спецтранссервіс" (позивач у справі, покупець за Контрактом) укладено Контракт №17\05-1 (далі - Контракт), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити продукцію в строк, кількості, асортименті і по цінам, зазначеним у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказану продукцію на умовах даного Контракту.

Контракт містить наступні основні умови:

- загальна кількість продукції, яка поставляється по даному Контракту та/або об'єм, ціна кожної партії, встановлюється сторонами в Специфікаціях до даного Контракту (п.2.1);

- поставка продукції здійснюється окремими партіями. Строк поставки кожної партії, її розмір (кількість продукції у партії) і ціна визначається сторонами у Специфікації до даного Контракту. Специфікація є невід'ємною частиною даного Контракту (п.3.1);

- загальна сума даного Контракту визначається на підставі Специфікацій до даного Контракту (п.4.5);

- покупець оплачує продукцію наступним чином - 100% попередня оплата вартості партії продукції, згідно виставленому рахунку, проводиться шляхом прямого банківського переказу протягом 2-х банківських днів з дати виставлення рахунку (п.5.1);

- за порушення строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості партії продукції, простроченої в поставці, за кожний день прострочення, після виставлення письмової претензії (п.9.1);

- неустойки нараховуються і сплачуються тільки після того, як сторона висуне письмову претензію іншій стороні (п.9.3);

- строк дії контракту: з моменту його підписання до 31 грудня 2011 року, а в частині зобов'язань - до їх повного виконання (п.12.6).

У відповідності до умов Контракту сторонами підписані наступні специфікації: №1 на суму 8 900 040,00 грн., №2 на суму 445 002,00 грн. та №3 на суму 6 195 000,00 грн. Умови відвантаження, визначені у Специфікаціях, - протягом 15 календарних днів з дати 100% передоплати, товар - рами бокові та балки надресорні.

15 липня 2011 року позивач направив відповідачу лист, у якому зазначені реквізити для відвантаження товару - ст.Маріуполь-Сортировочна Донецької залізниці.

На виконання умов Контракту позивач сплатив відповідачу 15540042,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: №24 від 14.06.2011р. на суму 2 994 000,00 грн., №29 від 15.06.2011р. на суму 2 994 000,00 грн., №30 від 16.06.2011р. на суму 2 994 000,00 грн., №32 від 17.06.2011р. на суму 363 042,00 грн., №46 від 30.06.2011р. на суму 125 000,00 грн., №364 від 30.06.2011р. на суму 6 070 000,00 грн.,

В порушення умов Контракту та Специфікацій, відповідач не здійснив поставку товару протягом 15-ти календарних днів з моменту одержання передоплати, однак у період з 11.07.2011 року по 12.06.2013 року повернув позивачу 8 240 042,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується банківськими виписками.

19 лютого 2013 року позивач направив відповідачу претензію за вих.№38/02, у якій вказав, що на виконання умов Контракту ним було сплачено 15 540 042,00 грн., станом на 18.02.2013 року поставку продукції постачальник не здійснив, у період з 11.07.2011 року по 15.08.2011 року постачальник повернув часткову попередню оплату в сумі 3 800 000,00 грн., тому відповідно до п.12.6 Контракту просив до 03 березня 2013 року (включно) поставити продукцію на загальну суму 11 740 042,00 грн. - рама бокова в кількості 252 шт. на загальну суму 6116544,00 грн. (без ПДВ) та балку надресорну в кількості 126 шт. на загальну суму 3228498,00 грн. (без ПДВ), залишок коштів в сумі 46991,60 грн. повернути на поточний рахунок покупця до 03 березня 2013 року (включно). У разі невиконання до 03.03.2013 року (включно) зобов'язань, покупець залишає за собою право застосувати неустойку та стягнути збитки.

Листом від 07.03.2013 року №35, у відповідь на претензію, відповідач визнав невиконання поставки продукції, при цьому послався на неможливість її виконання по незалежним від постачальника причинам (реконструкція на заводах, які виробляють зазначену у договорі продукцію), вказав, що за даними підприємства заборгованість складає 7 400 000,00 грн., тому запропонував провести звірку розрахунків.

Сторонами підписано Акт звірки розрахунків за період з 01.11.2012 року по 01.03.2013 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 400 000,00 грн.

Після проведення звірки розрахунків 12.06.2013 року відповідачем повернуто позивачу 100 000,00 грн., отже сума неповернутої попередньої оплати становить 7 400 000,00 грн.

Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 серпня 2013 року у справі №925/1204/13 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Союз-Експо". В зазначеній ухвалі господарського суду вказано, що оголошення про прийняте засновником рішення про ліквідацію товариства опубліковано в Бюлетені державної реєстрації №249 (14) від 27.05.2013 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є повернення грошової суми попередньої оплати, на яку не переданий у встановлений строк товар, та стягнення договірної неустойки за прострочення поставки продукції.

Сторони спірних правовідносин являються правоздатними та дієздатними юридичними особами, суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст.2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання, що виникли між ними, є господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Контракт, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог, за правовою природою є господарським договором поставки продукції.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Відносини, що виникають із договору поставки, регулює стаття 712 ЦК України, яка передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Зі змісту Контракту та Специфікацій до нього, вбачається, що сторони домовились про передачу товару протягом 15 календарних днів з дати 100% передоплати.

Статтею 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по Контракту, на підставі Специфікацій здійснив 100% попередньої оплати за товар по Контракту в сумі 15540042,00 грн., отже відповідач зобов'язаний був поставити товар у період з 18.06.2011 року по 02.07.2011 року по Специфікаціях №1 та №2 на загальну суму 9 345 042,00 грн., та з 01.07.2011 року по 15.07.2011 року по Специфікації №3 на загальну суму 6 195 000,00 грн.

Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки продукції, отже з 03.07.2011 року є простроченою поставка продукції у кількості та вартості, визначеній у Специфікаціях №1 та №2, а з 16.07.2011 року - у Специфікації №3.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо порушення зобов'язання з поставки товару.

19 лютого 2013 року позивач у претензії вимагав до 03 березня 2013 року виконати поставку продукції на загальну суму 11 740 042,00 грн., у тому числі ПДВ, при цьому визначив вид, кількість, ціну продукції, а залишок коштів в сумі 46991,60 грн. просив повернути. Оскільки у встановлений договором строк відповідач поставку не виконав і у відповіді на претензію повідомив про неможливість її виконання, позивач відмовився від поставки, відповідно, згідно ст.693 ЦК України вправі вимагати повернення залишку коштів попередньої оплати, яка станом на дату прийняття судового рішення становить 7 300 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

З огляду на вищенаведені докази у справі, встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7 300 000,00 грн. суми неповернутої попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у невиконанні зобов'язань з поставки оплаченого товару та повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за прострочення поставки товару відповідач повинен сплатити позивачу, встановлені Контрактом санкції, а саме: за порушення строків поставки продукції неустойку в розмірі 0,3% від вартості партії продукції, простроченої в поставці, за кожний день прострочення, після виставлення письмової претензії.

Письмова претензія була виставлена позивачем 19 лютого 2013 року.

Неустойка в сумі 6 200 476,76 грн. позивачем нарахована за період з 20.02.2013 року (дата направлення претензії) по 02.07.2013 (включно, оскільки 03.07.2013 року позивач відмовився від прийняття виконання та висунуло вимогу про повернення попередньої оплати), що становить 133 дні. Розрахунок позивачем зроблений наступним чином: по Специфікаціям №1 та №2 неустойка становить 3728671,758 грн. (9 345 042,00 грн. х 0,3% : 100% х 133 дні); по Специфікації №3 неустойка становить 1471805,00 грн. (6 195 000,00 грн. х 0,3% : 100% х 133 дні).

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком позивача, оскільки відповідно до змісту претензії від 19.02.2013 року позивач прийняв від відповідача повернення попередньої оплати та просив поставити товар на загальну суму 11693051,00 грн., у строк до 03.03.2013 року (включно), отже зобов'язання з поставки на вказану суму є простроченим з 04.03.2013 року, тому за період з 04.03.2013 року по 02.07.2013 року (дата відмови від поставки) розмір неустойки становить 4244577,51 грн.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7300000,00 грн. попередньої оплати та 4244577,51 грн. неустойки, тому задовольняє позов частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 68820,00 грн. грн. судового збору. Часткове задоволення позову не впливає на розмір відшкодування позивачу за рахунок відповідача, понесених позивачем судових витрат.

Згідно зі ст.49 ГПК України та пункту 2.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору за розгляд заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Експо" (м.Черкаси, вул. Ярославська, 8, ідентифікаційний код 32339558) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс" (м.Київ, вул. Златоустівська, 23-А, літ.М, ідентифікаційний код 32670530) - 7300000,00 грн. попередньої оплати, 4244577,51 грн. неустойки та 68820,00 грн. судових витрат.

Відмовити у решті позовних вимог про стягнення неустойки.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Експо" (м.Черкаси, вул. Ярославська, 8, ідентифікаційний код 32339558) в доход Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у місті Черкаси (м.Черкаси, вул.Хрещатик, 235) із зарахуванням на рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ м. Черкаси, Черкаської області код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 - 1720,50 грн. судового збору за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 13 серпня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко