Рішення № 32946411, 11.07.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1995/13-ц

Провадження № 2/344/2673/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польська М.В.,

при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б.,

за участю відповідача-позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, стягнення заборгованості та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Ідея Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року в сумі 5110 грн. 75 коп., та судові витрати.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ «Ідея Банк» про визнання п.1.1, 1.5, 1.8 кредитного договору №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року недійсними, в подальшому уточнивши вимоги щодо визнання п.1.5, 1.8 кредитного договору №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року недійсними та стягнення матеріальної шкоди в сумі 1377.42 грн., моральної шкоди в сумі 3500 грн., винести окрему ухвалу з приводу порушень прав споживача кредитних послуг.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.03.2013 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року в сумі 5110 грн. 75 коп. та судові витрати і вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк» про визнання п.1.5, 1.8 кредитного договору №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року недійсними та стягнення матеріальної шкоди в сумі 1377.42 грн., моральної шкоди в сумі 3500 грн., винести окрему ухвалу з приводу порушень прав споживача кредитних послуг.

Представник позивача просив первісний позов задовольнити з підстав зазначених в позові, щодо зустрічних позовних вимог просив в задоволенні відмовити з підстав викладених в запереченні.

Відповідач ОСОБА_2 просив в задоволенні позову ПАТ «Ідея Банк» відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку що позов ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року в сумі 5110 грн. 75 коп. та судові витрати та зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк» про визнання п.1.5, 1.8 кредитного договору №Б48.116.70199 від 05.08.2009 року недійсними та стягнення матеріальної шкоди в сумі 1377.42 грн., моральної шкоди в сумі 3500 грн., винести окрему ухвалу з приводу порушень прав споживача кредитних послуг, підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.08.2009 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №Б48.116.70199, згідно якого ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 3470 грн. зі сплатою 23.98% та терміном погашення до 6 місяців (а.с.6).

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 1.5 даного кредитного договору було також передбачено що позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування в загальному розмірі 1.09% щомісячно від початкової суми кредиту, а п.1.6 договору що позичальник сплачує комісію банку за розрахункове касове обслуговування в розмірі 5.21% одночасно з отриманням кредиту.

Згідно ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту (а.с.5) ОСОБА_2 було видано 3278.15 грн., а тому докази ОСОБА_2, що ним отримано тільки 2806.36 грн. не підтверджено належними доказами.

З суми 3470 грн. за кредитним договором було відмінусовано 191.85 грн. страхового платежу, передбаченого п.1.8, п.4 кредитного договору. Однак, судом було зобов'язано представника ПАТ «Ідея Банк» надати копію договору про укладення договірних відносин між ПАТ «Ідея Банк» та ЗАТ «Страхова компанія УНІКА Життя» про страхування клієнтів банку, а також договір про проведене страхування клієнта ОСОБА_2, однак вподальшому представник банку не являвся в судові засідання і належного доказу щодо таких правовідносин і наявного договору страхування життя ОСОБА_2 не надав.

Поняття «договір страхування» закріплено в ЦК (ст. 979), Господарському кодексі України (ст. 354) та в Законі «Про страхування» № 85/96-ВР. Так, згідно зі ст. 16 цього Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, договір страхування є двостороннім, оплатним, строковим, консенсуальним. Його також можна віднести до договорів про надання послуг та на користь третьої особи. Істотними умовами договору страхування відповідно до ст. 982 ЦК є: 1) предмет договору; 2) страховий випадок; 3) розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума); 4) розмір страхового платежу і строки його сплати; 5) строк договору; 6) інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Законодавець у ст. 18 Закону «Про страхування» розмежовує поняття «укладення» договору і «набрання ним чинності». Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набранням ним чинності. Юридичне значення має той факт, коли договір страхування укладено, і чи укладено взагалі. Без належних доказів ПАТ «Ідея Банк» щодо укладення такого договору та невиконання умови щодо надання такого договору третій особі, суд приходить до висновку, що врахування в суму заборгованості знятої суми банком в розмірі 191.85 грн. страхового платежу є неправомірним, а п.1.8 кредитного договору слід вважати недійсним.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував, та станом на 24.01.2013 року заборгованість нарахована ПАТ «Ідея Банк» становить 5110 грн. 75 коп., а саме: 1256.82 грн. прострочена заборгованості за кредитом; 28.81 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, пеня - 2350.12 грн., віндикаційні витрати - 1475 грн. (а.с.4).

Однак, щодо пені в сумі 2350.12 грн., то суд зазначає, що термін дії договору був до 05.02.2010 року, а згідно ст..258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сплив позовної давності про застосування якої заявлено ОСОБА_2 в запереченні, є підставою для відмови в позовній вимозі щодо цього з врахуванням п.4 ст.267 ЦК України. Тому суд приходить до висновку, що позовна вимога ПАТ «Ідея Банк» в цій частині до задоволення не підлягає.

Окрім того, нараховані і віндикаційні витрати в розмірі 1475 грн., не підтверджені належними доказами щодо їх понесення, тому в цій частині також слід відмовити в задоволенні.

Що стосується шомісячної плати за кредитне обслуговування (п.1.5 та п.1.6) то суд погоджується з вимогами зустрічної позовної заяви в частині подвійної оплати за таке обслуговування, а також що за п.1.6 кредитного договору було одразу було сплачено ОСОБА_2 180.78 грн. за обслуговування кредиту, а тому п.1.5 щодо щомісячної сплати за кредитне обслуговування -1.09 %, що становить 37.82 грн. в місяць та 226.92 грн. за період дії кредитного договору є подвійною оплатою, а тому слід вимогу зустрічного в частині визнання недійсним п.1.5 кредитного договору задовольнити.

Вимога винести окрему ухвалу з приводу порушень прав споживача кредитних послуг не є обґрунтованою і суд не вважає за доцільне виносити окрему ухвалу щодо цього.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Зазначеним Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони кредитного договору від 05.08.2009 року дійшли згоди щодо умов договору, однак як стверджує ОСОБА_2 йому належним чином не було роз'яснено п.1.5 та 1.6 договору.

Закон № 1023-XII містить у собі значно більше гарантій прав споживачів під час отримання послуг порівняно з ЦК та іншими спеціальними законами.

Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Закон «Про захист прав споживачів» терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону № 1023-XII.

Згідно з преамбулою Закону № 2664-ІІІ у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до п. 23 ст. 1 цього Закону № 1023-XII споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону № 1023-XII до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про подвійну плату за кредитне обслуговування.

Що стосується позовних вимог за зустрічною позовною заявою щодо стягнення матеріальних та моральних збитків, то дані вимоги не підтверджені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога Пат «Ідея банк» підлягає до задоволення частково, а саме стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 866.76 грн. (прострочений борг 1256.82 грн.+проценти 28.81 грн.-191.95 грн. страхового платежу-226.92 грн. за касове обслуговування за п.1.5 договору = 866.76грн.), в задоволенні решти вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним п.1.5 та п.1.8 підлягають до задоволення, в решті вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, відповідно до ст..258, 267, 526, 530, ч.4 ст. 559, 611, 979, 982, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст..1, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 11, 60 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ «Ідея Банк», який знаходиться за адресою м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819, МФО 336310, заборгованість за кредитним договором № Б48.116.70199 від 05.08.2009 року в сумі 866,76 грн. (вісімсот шістдесят шість гривень 76 копійок).

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Зустрічну позовну вимогу ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, стягнення заборгованості та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 1.5 та 1.8 кредитного договору № Б48.116.70199 від 05.08.2009 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: Польська М.В.