Рішення № 32946066, 06.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2-8296/11

Провадження №2/761/820/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: - Малинникова О.Ф.

при секретарях: - Салійчук В.С., Бєловій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання кредитного договору, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії Кримське регіональне управління Публчного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про розірвання договору поруки, -

в с т а н о в и в:

В травні 2009 року до Центрального районного суду м. Сімферополя надійшла позовна заява ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси ті Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління» відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Одиши» (далі - ТОВ «Одиши»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ АВТОІ (далі - ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО») про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 31 серпня 2007 року між ним і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 2203/07/КИ-310, згідно з яким ОСОБА_5 отримала кредит у сумі 5.269.000 доларів США. Оскільки ОСОБА_5 свої зобов'язання виконувала неналежно, неодноразово допускала прострочення з внесення щомісячних платежів і сплати процентів, її згідно з п.5.9 кредитного договору зобов'язано протягом двох місяців з моменту підписання договору перевести позивачу 100% надходжень виручки юридичних осіб: ТОВ «Ківі Груп», ТОВ Екзотік Фудз», ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» - та через 2 місяці з дня підписання договору надати документальне підтвердження позивачу про відсутність оборотів за рахунками, відкритими в інших банках. Але вимоги п. 5.9 договору виконані не були. З метою забезпечення виконання кредитного договору між позивачем ОСОБА_6, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» і ОСОБА_5 були укладені договори поруки №1, №2 та № 3 від 31 серпня 2007 року, згідно з якими ОСОБА_6, ТОВ «Одиши» і ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» зобов'язалися перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на такі обставини та уточнивши позовні вимоги, представник позивача просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та її поручителів: ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО», ОСОБА_6 - кредитну заборгованість станом на 20 липня 2009 року в розмірі 48.895.840,35 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 40.204.338,86 грн., заборгованості за процентами - 4.127.645,34грн, штрафу (42% річних) - 539.552,01 грн., штрафу за невиконання п. 5.9 кредитного договору - 4.024.304,13 грн., а також судові витрати в розмірі 1.950 гривень.

У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_6, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» про розірвання кредитного договору від 31.08.2007 р. за №2203\07\КИ-310.(а.с.116.том-1).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що до кінця 2008р. вона сумлінно виконували свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором.

Однак, у зв'язку з світовою фінансовою кризою, яку розцінює як обставину непереборної сили, яка негативно позначилася на її бізнесу, вона, проти своєї волі, не змогла виконувати свої обов'язки за договором у повному обсязі. Оскільки банк вимагає повернення кредиту в повному обсязі, у зв'язку з суттєвою зміною обставин, вважає, що кредитний договір має бути розірваний.

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору поруки №1 від 31.08.2007 року, укладеного між ним та ВАТ«Банк «Фінанси та Кредит» у забезпечення зобов'язань по кредитному договору №2203/07/КИ-310 між ОСОБА_5 та банком.(а.с. 125.том-1).

Позов мотивував тим, що 31.08.2007 року між ним та первісним позивачем був укладений договір поруки №1, згідно з яким він поручався перед банком за виконання своєю дружиною - ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №2203/07/КИ-310 від 31.08.2007 року., яким передбачено поступове повернення кредиту протягом 15 років. На разі банк звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту, на що він не розраховував що є суттєвою зміною умов договору і за нормами ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання договору поруки.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року зустрічні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений 31.08.2007р. за № 2203\07\КИ-310 між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Кримського регіонального правління „ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». (а.с.150 том-1)

Розірвано договір поруки за №1, укладений 31.08.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Кримського регіонального управління „ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Позовну заяву ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» кредитну заборгованість у розмірі - 40.204.338 грн. 86 коп., проценти за користування кредитом - 4.127.645 грн. 34 коп., а усього - 44.331.984 грн. 20 коп.

Стягнуто з ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 1300 грн., по 650 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у розмірі 605 грн.

В решті частини позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Кримське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено.

Ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року залишено без змін Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року. (а.с.-228 том-1)

Ухвалою Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 10 листопада 2010 року касаційна скарга ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволена, вищезазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.257-260 том-1)

Ухвалою Центрального районного суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2011 року зазначену цивільну справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Скасовуючи раніше постановлені судові рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України в Ухвалі від 10 листопада 2010 року зазначила, що позовні вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які виникли з окремих договорів поруки, можуть бути самостійним і окремим предметом позову, вимоги закону судами не враховані, що призвело до безпідставного прийняли до свого провадження спору, що виник між юридичними особами: ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО», який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України), який всупереч ст. 16 ЦПК України розглянуто разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 березня 2012 року згідно із п.1 ч.1 ст.205 ЦПК закрито провадження за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Кримське регіональне управління Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одиши», Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт авто» про стягнення заборгованості за кредитним договором з посиланням на ст.16 ЦПК України та ч.1 ст.15 ЦПК України. Позивачу роз'яснено право звернення до господарського суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року прийнято до провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання кредитного договору, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про розірвання договору поруки.

У грудні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як правонаступник ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії Кримське регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся з уточненою позовною заявою до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07,КИ-310 від 31 серпня 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (на той час ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_5. (а.с.8.том-1) та укладеним на забезпечення зазначеного договору договором поруки від 31 серпня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, поручителем, позичальник ОСОБА_5.(а.с.66 том-1). Позивач зазначив, що відповідачі не погашають заборгованість, яка на 22.11.2012 року збільшилась до 93.907.720,77 грн. (а.с. 37 том-3) та складається із:

- заборгованості за кредитом - 42.074.614,15 грн. що відповідає 5.263.932,71 доларів США за курсом НБУ ;

- заборгованості за процентами за користування кредитом - 25.581.365,26 грн. що відповідає 3.200.471,07 доларів США, за курсом НБУ;

- пеня - 27.729.133,35 грн.

У судовому засіданні представник позивача у первісному позові та відповідача по зустрічному позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підтримав позовні вимоги в уточненому розмірі та заперечив проти зустрічних вимог з посиланням на викладені письмово та у судовому засіданні обставини.

Представник ОСОБА_5 підтримав зустрічний позов та просив відмовити у позові про стягнення заборгованості, посилаючись, зокрема, крім наданих пояснень як письмово так і у судовому засіданні щодо обґрунтувань доводів, на пропуск строку позовної давності позивачем за первісним позовом.

У судове засідання не з'явились: представник ОСОБА_6 за довіреністю був оповіщений про час і місце розгляду справи на 06.08.2013 року (а.с.108), а також не були у судових засіданнях ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які повідомлялись судовими повістками про час і місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які з'явились, дослідивши матеріали справи, вважає таким, що підлягає задоволенню позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зустрічний позов ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" про розірвання кредитного договору та зустрічний позов ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" про розірвання договору поруки задоволенню не підлягають.

Звертаючись до суду у травні 2009 року із позовом до ОСОБА_5, позичальника, та поручителів ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю «Одиши» (далі - ТОВ «Одиши»), Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ АВТО» (далі - ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО») про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач зазначив, що відповідач, як позичальник, свої зобов'язання перед кредитором виконував неналежно, неодноразово допускав прострочення по внесенню щомісячних платежів та сплаті відсотків, що призвело до прострочення заборгованості за сумою кредиту і процентами. Тому, з врахуванням ст.1050 ЦК України та ст.625 того ж Кодексу про відповідальність за порушення грошового зобов'язання, просив стягнути заборгованість, яка на 29.04.2009 року складала у еквіваленті на час звернення до суду - 47.468.969,22 грн., з відповідачів на користь позивача.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2010 року, позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Зустрічні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Розірвано кредитний договір, укладений 31 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 Розірвано договір поруки № 1, укладений 31 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_5, ОСОБА_6 Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Одиши», ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 40 204 338 гривень 86 копійок кредитної заборгованості, 4 127 645 гривень 34 копійки процентів за користування кредитом, усього 44 331 984 гривні 20 копійок. У решті позову ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Як зазначила Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в Ухвалі від 10 листопада 2010 року, скасовуючи судові рішення, суд, постановляючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення в солідарному порядку з боржника та його поручителя - фізичної особи - суму заборгованості за кредитним договором, а також розриваючи кредитний договір і договір поруки, без належних підстав дійшов висновку, що позичальник дійсно не з власної вини прострочив виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, тому стягненню підлягають залишок за отриманими кредитними коштами та заборгованість зі сплати процентів за користування грошима без відшкодування неустойки, оскільки порушення умов договору сталося внаслідок непереборної сили, а кредитний договір - розірванню у зв'язку зі зміною істотних умов договорів, а саме: ціни та строку дії основного зобов'язання, забезпеченого порукою, яких не міг передбачити ні боржник, ні поручитель, і сторони не дійшли згоди щодо зміни чи розірвання договорів. Крім того, суд вказав, що розірвання договору поруки не порушить права кредитора, оскільки поручитель ОСОБА_6 є чоловіком боржниці ОСОБА_5, за законом майно належить їм на праві спільної сумісної власності й кредитний договір забезпечений у достатній мірі їхнім майном.

У процесі нового розгляду даної справи встановлено та неоспорюється сторонами факт, що 31 серпня 2007 року був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 2203/07/ КИ/310 від 31 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_5, згідно з яким ОСОБА_5 отримала кредит у сумі 5 269 000 доларів США. За умовами договору позичальник зобов'язалась починаючи з лютого 2009 року щомісяця у строк з 26 до останнього числа місяця до 30 серпня 2022 року повертати кредитні ресурси отримані за договором.(п.3.2 договору).

Поручителями на забезпечення виконання договору про відкриття кредитної лінії № 2203/07/ КИ/310 від 31 серпня 2007 року за окремими договорами поруки виступили ОСОБА_6, ТОВ «Одиши» і ТОВ «КОНЦЕПТ АВТО».

Встановлено, що підписуючи договір поруки № 1 від 31 серпня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, останній був ознайомлений з договором кредиту, зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі що боржник, солідарно. Додаткові договори укладені протягом травня-червня 2008 року про внесення змін до договору поруки у зв'язку із змінами, внесеними до кредитного договору (а.с.69-76) також підписані сторонами.

Судом встановлено і також не оспорюється сторонами факт отримання позичальником ОСОБА_5 за укладеним 31 серпня 2007 року кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07/ КИ/310 від 31 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» кредиту у сумі 5 269 000 доларів США.

За умовами договору позичальник зобов'язалась, починаючи з лютого 2009 року щомісяця у строк з 26 до останнього числа місяця до 30 серпня 2022 року повертати кредитні ресурси отримані за договором. (п.3.2 договору).

31 серпня 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 було укладено договір, до якого в подальшому сторони вносили зміни, про надання кредиту в розмірі 5 269 000 доларів США строком до 30 серпня 2022 року зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, а з 19 червня 2008 року - 16 % річних. Крім того, одним із поручителів за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_5 виступив її чоловік, ОСОБА_6, згідно з договором поруки від 31 серпня 2007 року.

З вимогою про розірвання кредитного договору та договору поруки від 31 серпня 2007 року або їх зміну ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не зверталися.

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст.1050 ЦК України, згідно із положеннями якої якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (ч.1) Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

За наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Разом із тим ч. 2 ст. 652 ЦК України визначено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися: 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимогу даному випадку про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, покладається на позивача.

Досліджуючи обставини справи стосовно наявності одночасно всіх вищезазначених чотирьох умов, що необхідно для розірвання кредитного договору й договору поруки у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, судом встановлено на підставі зібраних матеріалів у процесі розгляду даної справи, що вимоги позичальника та поручителя стосовно розірвання укладених з кожним із них відповідно кредитного договору та договору поруки не знайшли підтвердження з огляду на обставини, які ними були зазначені.

Крім того, укладаючи спірний договір про надання кредиту в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане, враховуючи таке..

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено в ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», установлюються Національним Банком України за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара СІЛА, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату. Тобто, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Тобто позичальник зобов'язаний виконувати договір про надання кредитної лінії відповідно до його умов та законодавства.

Приймаючи до уваги, що у судовому засіданні 24 квітня 2013 року було задоволено клопотання представника відповідача про надання можливості вирішити спір за мировою угодою, однак позасудового врегулювання спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не було досягнуто, суд вважає, що підлягає задоволенню у повному обсязі первісний позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з врахуванням уточнених вимог, а саме щодо заборгованості на грудень 2012 року у сумі 93.907.720 грн., оскільки за час перебування справи у суді, позичальник та поручитель продовжували ухилятись від погашення заборгованості.

Зазначена сума боргу складається із:

заборгованості за кредитом у сумі 5.263.932,71 доларів США, що за курсом НБУ становить 42.074.614+15 грн.;

сума боргу за процентами за користування кредитом - 2.954.987,26 доларів США, що становить 23.619.213,17 грн.;

пеня у сумі 28.213.893,45 грн.

Відповідачами за первісним позовом не наведено щодо встановленої суми заборгованості відповідних обґрунтувань з посиланням на достовірні докази стосовно правильності нарахування позивачем суми заборгованості, погашення якої, враховуючи встановлені судом у процесі вирішення справи обставини, що підтверджені матеріалами справи.

На підставі встановлених судом обставин за матеріалами справи та у судовому засіданні, з огляду на викладені вище положення законів та докази, позивачами за зустрічним позовом про розірвання відповідно договору кредиту з ОСОБА_5 та договору поруки з ОСОБА_6, також не доведено позовні вимоги, зокрема, як зазначалось, не встановлено наявності умов для розірвання кредитного договору й договору поруки на підставі ст. 652 ЦК України. Тому, суд вважає відсутні підстави для розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року та договору про поруки 31 серпня 2007 року.

Таким чином, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" заборгованості у сумі 93.907.720 грн.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року та зустрічного позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" про розірвання договору поруки, то за у позовах слід відмовити за недоведеністю заявлених вимог.

На підставі ст.ст.526,549,554,652,1046,1048,1049,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3,10,60,209,212,213,214,215,218,223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - в особі філії Кримське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 290992621) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 2203/07/ КИ/310 від 31 серпня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник Публічне акціонерне товариства «Банк «Фінанси та Кредит») з ОСОБА_5 за договором поруки від 31 серпня 2007 рок, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6, (поручителем, позичальник ОСОБА_5) - у сумі 93.907.720 грн. (дев'яносто три мільйони дев'ятсот сім тисяч сімсот двадцять) грн., 77 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 290992621) сплачені судові витрати у сумі 1700 (тисячу сімсот) грн., та 250 (двісті п'ятдесят) грн. на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.6 том-1).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 290992621) про розірвання договору про відкриття кредитної лінії № 2203/07/КИ-310 від 31 серпня 2007 року та зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 300131, ОКПО 09807856) в особі Філії „Кримське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" (МФО 384889, ОКПО 26537861 р/рахунок № 290992621)про розірвання договору поруки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційному суду м. Києва через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: О.Ф. Малинников

з