Постанова № 32945811, 12.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2013 року Справа № 925/144/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.06.2013у справі№ 925/144/13-ггосподарського судуЧеркаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"доПублічного акціонерного товариства "Велика Бурімка"простягнення 328 096,34 грн за участю представників від: позивача Бонтлаб В.В. (довір. від 17.06.2013)відповідача Крупа Р.А. (довір. від 11.02.2013)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2013р. у справі № 925/144/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р., частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (Позивач), стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" (Відповідач) на користь Позивача 230 455,52 грн. основного боргу, 34 348,92 грн. - 30% річних, 4 922,43 грн. - пені, 46 091,10 грн. - штрафу, 4 000 грн. витрат на адвокатські послуги та 6 333,75 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Велика Бурімка" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2013р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у даній справі в частині стягнення 90 000 грн., з яких 36 728,65 грн. - основного боргу, 34 348,92 грн. - 30% річних, 4 922,43 грн. - пені, 10 000 грн. - штрафу, 4 000 грн. витрат на адвокатські послуги.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір № 24-08-2011ЛБ від 12.08.2011, тому поставка є позадоговірною; встановлений сторонами договору розмір річних - 30% є необґрунтованим. Крім того, Відповідач вказує на те, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить нормам статті 61 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (Продавець) і Публічним акціонерним товариством "Велика Бурімка" (Покупець) укладено договір № 24-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.08.2011р., яким визначаються умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є товар, який належить Продавцю на момент укладення договору або буде набутий Продавцем в майбутньому.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії договору, є невід'ємною його частиною. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї документації, що його стосується.

Пункти 3.1, 3.2 договору передбачають, що товар може передаватись Покупцю партіями. Товар вважається переданим Покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Пунктом 4.6 договору встановлено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом Покупцем товару.

Згідно з пунктом 5.1 договору Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості товару оплачується Покупцем в строк до 10.09.2011р.; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.08.2012р.

Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 455 208 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛБ/16-0036 від 25.08.2011р., № ЛБ-16/0037 від 02.09.2011р. і № ЛБ/16-0048 від 03.10.2011р., довіреностями від 25.08.2011р. № 583, від 30.09.2011р. № 606.

Відповідно до банківських виписок Відповідачем перераховано за отриманий товар суму 224 752,48 грн..

У зв"язку з частковою оплатою за отриманий товар та заборгованістю Відповідача в розмірі 230 455,52 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" 230 455,52 грн. - основного боргу, 34 348,92 грн. - 30% річних, 17 200,80 грн. - пені, 46 091,10 грн. - штрафу, 4 000 грн. витрат на адвокатські послуги.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, вказав на їх обґрунтованість.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 694 даного Кодексу договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Судами не прийнято до уваги доводи Відповідача про те, що поставка товару відбулася не по договору № 24-08-2011ЛБ від 12.08.2011р., оскільки Відповідачем не надано доказів укладання інших договорів поставок аналогічного товару у період дії спірного договору та здійснення поставок 25.08.2011р., 02.09.2011р. та 03.10.2011р. за іншим договором. Крім того, асортимент поставленого товару відповідає умова договору, додаткам № 1, № 2.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.1., 8.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Судами здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені та частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4 922,43 грн., оскільки Позивачем безпідставно здійснено нарахування пені під час дії мораторію (з 14.09.2012 по 25.01.2013), введеного ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2012р. у справі № 04/5026/1346/2012 про банкрутство ПАТ "Племінний завод "Велика Бурімка".

Пунктами 8.4, 8.6 договору встановлено, що Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Сторони згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Судами задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 46 091,10 грн. - штрафу та 34 348,92 грн. - 30% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами укладено договір № 24-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12.08.2011р.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму, а стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.09.11; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.08.12.

У зв"язку з наявною заборгованістю Відповідача перед Позивачем за поставлений товар судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 230 455,52 грн.

Судами прийнято до уваги ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.09.2012р. у справі № 04/5026/1346/2012 про банкрутство ПАТ "Племінний завод "Велика Бурімка" та стягнуто з Відповідача пеню в розмірі 4 922,43 грн.

Позивачем на підставі пункту 8.4 договору нараховано штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару на суму 46 091,10 грн.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем оплати за отриманий товар, вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 46 091,10 грн. є обґрунтованими.

Колегією суддів Вищого господарського суду України не приймається до уваги твердження Відповідача щодо неправомірного стягнення одночасно штрафу та пені, оскільки чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов"язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Крім того, таке стягнення узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що сторони згідно зі статтею 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Стягнення вказаних процентів є способом захисту кредитора його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Приписи частини 2 статті 625 ЦК України надають можливість кредитору встановити інший ніж 3% річних розмір процентів, який і було визначено сторонами у пункті 8.6 договору в розмірі 30% річних за внутрішнім волевиявленням сторін правочину.

Колегією суддів не прийнято уваги доводи Відповідача щодо незадоволення судами попередніх інстанцій заяви про зменшення розміру неустойки з наступних підстав.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з"ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оскільки, використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду та крім того, таке зменшення відбувається у виняткових випадках, що не було доведено Відповідачем, судами попередніх інстанцій правомірно не задоволено клопотання про зменшення розміру неустойки.

Крім того, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надають суду право (а не обов"язок) на зменшення неустойки за рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, про те що судами попередніх інстанцій повно досліджено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, дано вірну юридичну оцінку та вирішено спір відповідно до закону.

Відтак, підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень колегія суддів не вбачає.

Касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 у справі № 925/144/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда